Веб-бібліотека - головна сторінка


Чекман І. С. та ін. Фармакологія:

Фармакологія в системі медичних і біологічних наук. Історія лікознавства і фармакології. Загальна фармакологія. Взаємодія організму й лікарської речовини. Чинники, що зумовлені лікарською речовиною. Чинники, що зумовлені організмом. Вплив навколишнього середовища на взаємодію організму й лікарської речовини. Фармакокінетика. Головні поняття фармакокінетики. Шляхи введення лікарської речовини організм. Вивільнення лікарської речовини лікарської форми. Абсорбція лікарської речовини організмі. Розподіл лікарської речовини в органах тканинах. Біотрансформація лікарської речовини організмі. Мікросомне окиснення. Немікросомне окиснення. Реакція кон'югації. Виведення лікарської речовини організму. Фармакодинаміка. Види дії лікарської речовини...

Мозгова Н. Г. Логіка: Предмет логіки. Загальна характеристика поняття. Логічні операції з поняттями. Просте судження. Логічні відношення між категоричними судженнями. Основні закони логіки. Складне судження. Безпосередній дедуктивний умовивід. Простий категоричний силогізм. Виводи логіки висловлювань. Індуктивний умовивід. Доведення та спростування...

ДЕРРИДА Жак

(р. 15.7.1930, ЭльБиар, Алжир), франц. философ. Испытал влияние идей Гуссерля и Хайдеггера. Приобрёл известность своей критикой метафизичности всех форм европ. сознания и культуры, связанной, согласно Д., с господством принципа "бытия как присутствия", абсолютизирующего настоящее время. Такие явления европ. культуры, как религ. философия, социально-моралистич. учения и т. п., определяются, по Д., "логоцентристскими" установками, т. е. опорой на звучащее слово ("голослогос"), а также на фонетич. письмо с характерной для него расчленённостью знаковой формы и содержания (запредельного означаемого). Условие преодоления европ. метафизики Д. видит в отыскании её историч. истоков посредством аналитич. расчленения ("деконструкции") самых различных текстов гуманитарной культуры, выявления в них опорных понятий (прежде всего - понятия бытия), а также слоя метафор, в к-рых запечатлены следы предшествовавших культурных эпох. Т. о., место метафизики бытия в концепции Д. занимает работа с языком, с текстами; её конечная цель - обнаружение за тем, что кажется непосредственно данным, "письма", "письменности". Суть "письма" (науку о письме Д. называет "грамматологией") не может быть выражена в строгих понятиях, поскольку, по Д., "письмо" не подчиняется принципу "бытия как присутствия", но воплощает принцип различия, "рассеивания", неданности, инаковости (понимание "письма" у Д. во многом обусловлено практикой
совр. литературного авангарда). В ряде пунктов своей концепции Д. близок к структурализму, хотя он и критикует последний как одно из проявлений "логоцентризма". Подобная непоследовательность наряду с отсутствием позитивной программы существенно обедняет критич. пафос Д. и не позволяет ему выйти за рамки метафизич. традиции.