Веб-бібліотека - головна сторінка


Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни:

ЄВРОПА. Великобританія. Франція. Німеччина. Італія. «Малі» високорозвинені країни Західної Європи. Фінляндія (79). Швеція (82). Норвегія (84). Данія (87). Ісландія (89). Бельгія (90). Нідерланди (94). Люксембург (99). Швейцарія (100). Австрія (104). Інші країни Західної Європи. Ірландія (107). Португалія (110). Іспанія (113). Мальта (123). Греція (124). Центральна і Південно-Східна Європа. Польща (130). Чехія (138). Словаччина (141). Угорщина (144). Румунія (148). Болгарія (153). Країни колишньої Югославії та Албанія. Словенія (160). Хорватія (161). Боснія і Герцеговина (164). Югославія (166). Македонія (168). Албанія (169). ПІВДЕННО-ЗАХІДНА АЗІЯ. Туреччина. Кіпр. Ліван. Ізраїль. Кувейт...

Марченко O.K. Фізична реабілітація хворих із травмами й захворюваннями нервової системи: Травми й захворювання нервової системи. Будова нервової системи. Роль нервової системи у регуляції рухів. Порушення рухової функції. Порушення чутливості. Вегетативно-трофічні порушення. Порушення вищих кіркових функцій. Психічні розлади. Фізична реабілітація в клініці нервових хвороб. Поняття про реабілітацію. Види реабілітаційних заходів. Основні засоби, методи й форми застосування фізичних вправ із лікувальною метою. Механізми лікувальної дії фізичних вправ і масажу. Застосування основних засобів фізичної реабілітації в клініці нервових хвороб. Види спеціальних лікувальних заходів і вправ, застосовуваних у клініці нервових хвороб...
Мальська М. П. Туристичне країнознавство: Предмет і зміст туристичного країнознавства. Туризм у країнах Європи. Австрія. Андорра. Бельгія. Болгарія. Велика Британія. Греція. Данія. Естонія. Ірландія. Ісландія. Іспанія. Італія. Латвія. Литва. Монако. Нідерланди (Голландія). Німеччина. Норвегія. Польща. Португалія. Туреччина. Фінляндія. Франція. Хорватія. Угорщина. Україна. Чехія. Чорногорія. Швейцарія...
Оснач О.Ф. Товарознавство: Теоретичні основи товарознавства. Предмет, цілі і завдання товарознавства. Класифікація, кодування і асортимент товарів. Стандартизація, сертифікація і якість продукції. Основні властивості промислової продукції. Метали. Атомно-кристалічна будова і властивості металів. Механічні характеристики металів. Методи їхнього визначення. Чорні метали. Чавун. Склад чавуну. Класифікація чавуну. Характеристика видів та маркування. Умови постачання, транспортування, зберігання чавуну. Сталь. Склад, класифікація та характеристика. Вуглецеві сталі. Класифікація та характеристика видів. Леговані сталі. Класифікація і маркування легованих сталей. Металокерамічні інструментальні сплави. Підвищення якості сталі. Кольорові метали і сплави...
Федорченко В. К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Україні: Мандрівництво в Україні як прообраз туризму (IX-XIX ст.). Україна очима іноземних мандрівників. Внесок українців у географічні дослідження земної кулі. Зародження готельної справи в Україні. Початок організованого туризму (кінець XIX - початок XX ст.). Виникнення в Україні перших туристських організацій. Рекреаційне освоєння Криму. Кримсько-Кавказький гірський клуб (1890 - 1915 рр.). Зародження туристсько-екскурсійної справи на західноукраїнських землях. Розвиток готельної справи в другій половині XIX - на початку XX ст. Розвиток туризму в Україні в міжвоєнний період (1918-1939 pp.). Створення централізованої системи управління туризмом. Туристсько-екскурсійна справа і краєзнавчий рух у Радянській Україні...

ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОЕ ИСКУССТВО

(от лат. decoro - украшаю) - вид искусства, обслуживающий бытовые нужды человека и одновременно удовлетворяющий его эстетические потребности, несущий красоту в жизнь. К Д.-п. и. относятся изделия, выполняемые из самых различных материалов (традиционно - из дерева, глины, камня, ткани, стекла, металла), Начиная с древности человек в создаваемых изделиях не только удовлетворял свои насущные утилитарные потребности, но творил также "и по законам красоты" (Маркс). Красота изделий Д.-п. и. достигается благодаря декоративности их формы. Древн. видом украшения является орнамент (лат. ornamentum - украшение) - узор, в ритмическом повторе наносимый на изделие или являющийся его структурной основой. Появление орнаментированных предметов в первобытном иск-ве связано с трудовой деятельностью и магическим обрядом. Как вид худож. творчества Д.-п. и. окончательно складывается при выделении ремесла в самостоятельную отрасль производства (Ремесло художественное). Дальнейшее общественное разделение труда уже на стадии мануфактуры привело к тому, что польза и красота, функция и украшение производимых предметов стали заботой разных специалистов. До промышленного переворота весь продукт выполнялся вручную мастером и его подмастерьями - кузнецами, гончарами, швеями, к-рые и были, как считает Горький, основоположниками иск-ва в момент его отделения от ремесла. В период машинизации промышленности, для того чтобы изделия не были лишены эстетической ценности, приглашается художник, в функции к-рого входит не производство продукта в целом, а лишь его украшение: художник стал "прикладывать" свое иск-во к готовому продукту. Так, с расширением промышленного производства возникает художественная промышленность, где находит себе место метод прикладного иск-ва - отделка изделий росписью, резьбой, инкрустацией и т. д. Но красота предмета не только в отделке, хотя и это требует большого иск-ва. Предмет должен быть выразителен целиком - в своей конструкции, пропорциях и деталях. Вот почему термин "прикладное иск-во" в его совр. применении неточен. Метод прикладного иск-ва продуктивен лишь применительно к области создания бытовых изделий (напр., росписи чашек, тканей или инкрустации отработанной веками формы охотничьего ружья, кинжала). Более широк по охвату и точен термин "декоративное иск-во", поскольку он характеризует производимый предмет по его худож. признаку и захватывает область оформления архитектурного интерьера (декоративно-оформительское иск-во). С появлением дизайна как нового вида эстетической деятельности в сфере промышленного производства, успешнее решающего задачу удовлетворения массового спроса на предметы потребления, обладающие определенными эстетическими характеристиками, применение метода прикладного иск-ва, связанного с ручным трудом, ограничивается обычно созданием небольших серий изделий. Кроме того, на этом новом этапе открывается возможность более свободного развития Д.-п. и., не связанного с требованием утилитарности, расширяющего и углубляющего свою духовную значимость в жизни об-ва, поднимающегося до уровня станкового и монументального искусства. Этот общий процесс развития Д.-п. и. свидетельствует о преодолении векового разрыва между "чистым" и "прикладным" иск-вом. Декоративное иск-во тесно связано с оформлением архитектурного интерьера (декоративные росписи, декоративная скульптура, рельефы, плафоны, вазы и т. д.). В этом случае оно представлено в синтезе с др. иск-вами, прежде всего с монументальным иск-вом. Наиболее ярким проявлением этого синтеза выступают такие разновидности изобразительного искусства, как панно, мозаика, фреска, витраж, гобелен, ковер, лепной декор. Не случайно нек-рые художники и теоретики иск-ва (напр., В. И. Мухина, Ю. Д. Колпинский) вводят в эстетику понятие "монументально-декоративное искусство". Еще одна область Д.-п. и. связана непосредственно с украшением самого человека - худож. выполненная одежда (Костюм) и ювелирные изделия, Д.-п. и. классифицируется не только в функциональном плане, но и по др. основаниям: по материалу (металл, керамика, стекло и пр. или более дифференцирование: серебро, бронза, фарфор, фаянс, хрусталь и пр.) и по технологии (роспись, резьба, чеканка, литье и т, д.). Включенное в повседневную жизнь людей, Д.-п. и., наряду с архитектурой и дизайном, является постоянно действующим фактором их эстетического воспитания.