Веб-бібліотека

Білорус О. Г. Глобальна перспектива і сталий розвиток:

Глобальний маркетинг сталого розвитку. Економічні, соціальні і цивілізаційні межі глобалізації і сталий розвиток у XXI столітті. Теоретичні і політичні аспекти сталого розвитку. Можливості і виклики глобалізації у сфері сталого розвитку. Концептуальна сутність сталого розвитку. Принципи сталого розвитку. Регіональні аспекти сталого розвитку. Маркетингові виміри і оцінки процесу глобалізації сталого розвитку. Деякі підсумки і маркетинговий прогноз перспектив сталого розвитку. Стратегії сталого розвитку: маркетингова оцінка світового досвіду. Національні стратегії сталого розвитку: аналіз основних підходів. Етапи маркетингу і планування сталого розвитку. Учасники процесу стратегічного маркетингу і планування...

Колодний А. Історія релігії в Україні. Православ'я в Україні: Православна церква України в складі Московської патріархії і під управлінням Священного Синоду (1686-1917). Централізація православної церкви, перетворення її на складову частину російської державної структури. Втрата Київською митрополією колишнього авторитету і впливу. Становлення і розвиток православно-церковних структур на Лівобережній Україні та Слобожанщині. Особливості православної церкви в Запорізькій Січі. Характер релігійності запорізького козацтва. Церква після скасування Січі. Становище православної церкви "а Правобережній Україні, Поділлі та на Волині в умовах наступу католицизму. Православна церква після поділів Польщі. Православна церква і духовна культура в Україні XVIII ст...
Юридична психологія / За ред. Я. Ю. Кондратьєва: Теоретичні та методологічні засади юридичної психології. Поняття та основні категорії психології. Предмет, система та завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Рання історія юридичної психології. Розвиток юридичної психології у XX столітті. Психологічна характеристика юридичної діяльності. Психологічна структура юридичної діяльності. Психологічні особливості юридичної діяльності. Психологія особистості. Особистість та діяльність. Сутність та структура особистості. Психологія діяльності. Будова та різновиди діяльності. Психічні пізнавальні процеси особистості. Відчуття та сприймання. Пам'ять. Мислення та уява. Увага. Емоційно-вольова сфера особистості працівників правоохоронних органів...
Шепітько В. Ю. Психологія судової діяльності: Вступ до психології судової діяльності. Поняття психології судової діяльності та її закономірності. Передумови застосування психологічних знань у судочинстві. Розвиток наукових основ психології судової діяльності. Методи психології та можливості їх застосування у правозастосовчій практиці. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві. Психологія особистості в судовій діяльності. Поняття про особистість. Структура психічних властивостей та їх характеристика. Емоції і почуття. Психічні стани. Психологія судді. Поняття професіографії та професіограми. Професійна деформація та шляхи її усунення. Психологія потерпілого і свідка. Провокуюча поведінка...
Греченко В. А. та ін. Історія світової та української культури: Феномен культури. Історія світової культури. Культура первісного суспільства. Культура цивілізацій Стародавнього Сходу. Антична культура. Культура Середньовіччя: Європа, Візантія, ісламський світ. Культура Відродження і Реформації. Культура Нового часу. Європейська культура XIX ст. Культура XX ст. Історія української культури. Культура на українських землях у найдавніші часи. Культура Київської Русі. Культура України у XIV - першій половині XVII ст. Розвиток культури у другій половині XVII - XVIII ст. Українське національно-культурне відродження (кінець XVIII- початок XX ст.). Новітня українська культура...
Єгоров О. Б. Митна економіка (Україна - СОТ - ЄС): Концептуальні засади митно-тарифного регулювання в теорії і практиці міжнародної торгівлі. Сутність та генезис митно-тарифного регулювання міжнародної торгівлі. Система митно-тарифних відносин. Об'єкт митно-тарифних відносин. Основні суб'єкти митно-тарифних відносин. Сутність митного тарифу. Генезис митної економіки. Митно-тарифна політика в умовах глобалізації у контексті норм та правил ГАТТ/СОТ. Основні напрями глобалізації. Цілі і завдання зовнішньоекономічної політики. Міжнародна економічна інтеграція. Основні фактори митних економічних відносин. Системний рівень митно-тарифних відносин. Вплив митно-тарифних інструментів на розвиток економіки. Роль митного тарифу у торговельному та платіжному балансі...
Жорняк Т.С. Вища освіта України і Болонський процес: Європейська освітня інтеграція. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами. Системи вищої освіти у країнах Європи та Америки. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу. Основні завдання, принципи та етапи формування зони європейської вищої освіти. Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу. Європейська кредитно-трансферна система накопичення - ECTS. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської сис-теми перезарахування кредитів (ECTS) у вищу освіту України. Запровадження кредитно-модульної системи...
Палеха Ю.І. Ділова етика: Етичні проблеми управління та бізнесу. Етичні установки. Діловий протокол. Розвиток суспільства й стилі управління. Формування етики підприємництва. Соціальна відповідальність і економічна етика. Адміністративна етика. Взаємостосунки представників держави і підприємництва. Підготовка та проведення ділових зустрічей. Домовленість про ділову зустріч. Підготовка приміщень. Зустріч делегації. Привітання. Розміщення учасників зустрічі. Офіційна мова. Ділова атрибутика. Візитні картки. Ділові подарунки. Діловий одяг. Організація ділового спілкування. Функції ділового спілкування. Перепони у спілкуванні, його рівні. Соціальні типи в діловому спілкуванні. Закономірності міжособових стосунків. Сучасні теорії міжособових стосунків...
Чирва Ю. О., Баб'як О. С. Безпека життєдіяльності: Засади формування безпеки життєдіяльності. Формування безпеки життєдіяльності. Людський фактор у проблемі безпеки життєдіяльності. Правові засади управління в галузі безпеки життєдіяльності. Захист населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру. Державне управління, сили та засоби захисту населення від надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру та поведінка людини. Класифікація надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації техногенного характеру. Надзвичайні ситуації природного характеру та поведінка людини. Геологічні небезпечні явища...
Мальська М.П. та ін. Основи туристичного бізнесу: Історичні передумови виникнення та розвитку туризму. Історія розвитку туризму в Україні. Туризм: види та форми. Поняття про туризм. Класифікації туризму. Туристична індустрія. Організатори туризму. Перевезення. Готельна індустрія. Система громадського харчування. Страхування. Система розваг. Банківські та фінансові послуги. Інформаційні послуги в туризмі. Безпека туристичної подорожі. Небезпека травмування. Вплив довкілля. Пожежна безпека. Біологічні чинники. Психофізіологічні навантаження. Небезпечні випромінювання. Хімічні чинники. Етап перевезення. Специфічні чинники ризику. Менеджмент у туризмі. Функція менеджменту "планування". Функція менеджменту "організація"...
Мухін В.М. Фізична реабілітація: Історія лікувального застосування фізичних вправ та масажу. Становлення реабілітації. основи реабілітації. Деякі загальні питання реабілітації. Завдання, мета і принципи реабілітації. Види, періоди і етапи реабілітації. Фізична реабілітація. Лікувальна фізична культура. Механізми лікувальної дії фізичних вправ. Засоби лікувальної фізичної культури. Форми лікувальної фізичної культури. Періоди застосування лікувальної фізичної культури. Загальні вимоги до методики проведення занять з ЛФК. Рухові режими. Ефективність застосування ЛФК. Лікувальний масаж. Механізми лікувальної дії масажу. Вплив масажу на окремі системи організму. Форми і методи лікувального масажу. Фізіотерапія...

ДЕКАРТ Рене

(латинизиров. имя - К а рт е з и й ; Renatus Cartesius) (31. 3.1596, Лаэ, Турень, - 11. 2. 1650, Стокгольм), франц. философ и математик, представитель классич. рационализма. В 1629-49 жил в Голландии, где были созданы осн. соч. ".Рассуждение о методе" (вышло в свет в 1637), "Метафизические размышления" (1641), "Начала философии" (1644).
Д.- один из родоначальников "новой философии" и новой науки, выступившей с требованием пересмотра всей прошлой традиции. При этом в отличие от Ф. Бэкона, апеллировавшего к опыту и наблюдению, он обращался к разуму и самосознанию. Не без внутр. полемики со ср.-век. философией Д. требовал положить в основу филос. мышления принцип очевидности, или непосредств. достоверности, тождественный требованию проверки всякого знания с помощью естеств. света разума. Это предполагало отказ от всех суждений, принятых когдалибо на веру; обычай и пример - традиц. формы передачи знания - Д. противопоставлял знанию достоверному и был убеждён, что на истину "...натолкнется скорее отдельный человек, чем целый народ" (Избр. произв., М., 1950, с. 271). Принцип субъективной достоверности означал установку не на усвоение чужих мнений, а на создание собственных; сомнение должно снести здание традиц. культуры и рас
чистить почву для постройки культуры рациональной. "Архитектором" этой культуры будет, по замыслу Д., его метод - новое средство познания мира, к-рое и конечном счёте сделает людей "хозяевами и господами природы" (там же, с. 305).
Науч. знание должно быть построено как единая система, в то время как до сих пор оно было собранием случайных истин. Незыблемым основанием такой системы должно стать наиболее очевидное и достоверное утверждение. Вслед за Августином, в полемике со скептицизмом указавшим на невозможность усомниться в существовании самого сомневающегося, Д. считал абсолютно несомненным суждение "мыслю, следовательно, существую" ("cogito ergo sum" ). Этот аргумент предполагает восходящее к платонизму убеждение в онтологич. превосходстве умопостигаемого над чувственным и рождённое христианством сознание ценности субъективно-личного: не просто принцип мышления как таковой, а именно субъективно пережитый процесс мышления, от к-рого невозможно отделить мыслящего, был положен Д. в основание философии. Однако самосознание как принцип философии и культуры ещё не обрело полной автономии у Д.: истинность исходного принципа как знания ясного и отчётливого гарантирована существованием бога - существа совершенного и всемогущего, вложившего в человека естеств. свет разума. Самосознание у Д. не замкнуто на себя, а разомкнуто, открыто богу, выступающему источником объективной значимости человеч. мышления; все смутные идеи суть продукты только человеч. субъективности, а потому ложны; напротив, все ясные идеи идут от бога, а потому объективны. Однако здесь в философии Д. возникает метафизический круг: существование всякой реальности, в т. ч. бога, удостоверяется через самосознание (присутствие в нашей душе идеи всесовершенного существа), а объективная значимость данного в сознании - опятьтаки через бога.
Cogito - это первое достоверное суждение новой науки и в то же время первый, непосредственно данный сознанию её объект - мыслящая субстанция; она открыта нам непосредственно, тогда как существование другой субстанции - материальной - открывается нам опосредованно. Д. определяет субстанцию как вещь, к-рая для своего существования не нуждается ни в чём, кроме самой себя (см. там же, с. 448) - определение, к-рое затем воспроизводили Спиноза и представители окказионализма. В строгом смысле слова субстанцией можно назвать только бога, к-рый "... вечен, всеведущ, всемогущ, источник всякого блага и истины, творец всех вещей..." (там же, с. 436). Мыслящая и телесная субстанции сотворены богом и поддерживаются его могуществом; в ср.-век. духе Д. рассматривает разум человека, его "Я" как конечную субстанцию - "... вещь несовершенную, неполную, зависящую от чего-то другого, беспрестанно домогающуюся и стремящуюся к чемуто лучшему и большему, чем я сам..." (там же, с. 369). Т. о., среди сотворённых вещей Д. условно называет субстанциями только те, к-рые для своего существования нуждаются "...лишь в обычном содействии бога..." (там же, с. 448) - в отличие от тех, к-рые нуждаются в содействии др. творений и носят название качеств и атрибутов.
Мыслящая субстанция в качестве гл. атрибута наделена непротяжённостью и потому неделима; телесная субстанция имеет величину, т. е. протяжение в длину, ширину и глубину, а потому делима на части, имеет фигуру, движение и определ. расположение частей. Только перечисленные качества действительно присущи телесной субстанции, а все остальные - свет, вкус, запах, тепло, твёрдость и т. д. - Д., вслед за Галилеем, называет вторичными и показывает, что они обязаны своим существованием воздействию первичных качеств на человеч. тело и составляют содержание т. н. смутных идеи.
Неделимая субстанция - ум - предмет изучения метафизики, делимая субстанция - материя - предмет изучения физики. Принципиально новым является у Д. отождествление материи с пространством, к-рое "...разнится от телесной субстанции, заключённой в этом пространстве, лишь в нашем мышлении" (там же, с. 469). Д. выступил против аристотелианского различения "места" u "тела". Отождествление материи с пространством снимает затруднения Галилея, который не мог обосновать введения гл. понятия механики - т. н. идеального, или математич., тела: у Д. в сущности всякое тело стало математическим, а математика (геометрия) - наукой о телесном мире, какой она не была ни в античности, ни в средние века. Математика, т. о., отождествилась с механикой. Материя, она же пространство, делима у Д. до бесконечности, неделимых (атомов) и пустоты он не признавал, а движение объяснял с помощью понятия вихрей. Дуалистич. противопоставление двух субстанций позволило Д. отождествить природу с пространств. протяжённостью, так что изучение природы оказалось возможным мыслить как её конструирование - по образцу конструирования геометрич. объектов. Т. о., наука, но Д., конструирует некий гипотетич. мир. Как и в номинализме 13- 14 вв., этот пробабилизм Д. связан с идеей божеств. всемогущества: бог мог воспользоваться бесконечным множеством средств для осуществления своего замысла, а потому и тот вариант конструкции мира, который предлагает наука, равносилен всякому другому, если он способен объяснить явления, данные в опыте.
Понимание мира как машины, точнее, как гигантской системы тонко сконструированных машин, снимает у Д. к.-л. различие между естественным и искусственным (созданным человеком), характерное для антич. и ср.-век. науки. Растение - такой же механизм, как и часы, действия природных процессов вызываются "трубками и пружинами", подобно действиям механизма, с той лишь разницей, что тонкость и искусность этих пружин настолько же превосходят созданное человеком, насколько искусство бесконечного творца совершеннее искусства творца конечного. Если мир - механизм, а наука о нём - механика, то познание есть конструирование определ. варианта машины мира из простейших начал, к-рые мы находим в человеч. разуме. Инструментом этого конструирования является метод, к-рый должен как бы превратить науч. познание из кустарного промысла в пром-сть, из спорадич. и случайного нахождения истин - в их систематич. и планомерное производство. Осн. правила метода: 1) начинать с простого и очевидного; 2) путём дедукции получать более сложные высказывания; 3) действовать при этом так, чтобы не упустить ни одного звена, т. е. сохранять непрерывность цепи умозаключений. Для этого необходимы интуиция, с помощью к-рой усматриваются первые начала, и дедукция, позволяющая получать следствия из них.
Основой и образцом метода Д. является математика: в понятии природы Д. оставил только те определения, к-рые составляют предмет математики - протяжение (величину), фигуру и движение. Важнейшие элементы метода - измерение и порядок. Характерно, что в качестве всеобщей математики (mathesis universalis) Д. рассматривал алгебру, стремясь уподобить ей арифметику и геометрию; тем самым он сближал математику с логистикой как техникой счёта.
Понятие цели было полностью изгнано Д. из мира природы; важную роль в этом сыграло устранение понятия души как посредницы между неделимым умом (духом) и делимым телом, как она рассматривалась в антич. и ср.-век. философии (душе приписывали воображение и чувство, к-рыми наделяли и животных). Д. отождествил душу и ум, называя воображение и чувство модусами ума; разумная душа тождественна способности мышления, животные же суть только автоматы; автоматом является и человеч. тело. Именно устранение понятия души в её прежнем смысле позволило Д. противопоставить друг другу две субстанции - природу и дух - и превратить природу в мёртвый объект для познанияконструирования и использования человеком. В результате возникла очень трудная для философии Д. проблема связи души и тела, ставшая одной из центр. проблем в метафизике 17-18 вв. (см. Психофизическая проблема). Д. пытался разрешить её механистически: в т. н. шишковидной железе - как бы пространств. вместилище человеч. души - механич. воздействия, передаваемые человеч. органами чувств. достигают сознания.
Процесс устранения объективной телеологии, начавшийся ещё в 14 в., был доведён Д. до логич. конца. Всякое движение Д. сводил к пространств. перемещению, а последнее объяснял с помощью механич. толчка, поскольку понятие силы (внутренне связанное с понятием цели) также было устранено. Благодаря понятию толчка, предполагающего равенство действия и противодействия, Д. ввёл понятие мировых вихрей, строя на его основе свою космогонию. Механич. законами объяснял Д. и все отправления живого тела, включая человеческое. Источник силы "вынесен" за пределы природы и приписан трансцендентному богу-творцу; в механике Д. на неизменности бога основан закон инерции, к-рый был впервые им сформулирован.
В этике Д. был последоват. рационалистом. Он рассматривал аффекты и страсти как следствие влияния на разумную душу телесных движений, к-рые, пока они не прояснены светом разума, порождают в нас заблуждения ума, результатом к-рых являются злые поступки. Источником заблуждения, к-рое у Д. в сущности есть не что иное, как грех, служит не разум, а свободная воля, ибо она побуждает человека высказывать суждение и действовать там, где разум ещё не располагает ясным и отчётливым знанием.
Учение Д. и направление в философии и естествознании, продолжавшее его идеи, получило название картезианства - от латинизиров. формы его имени. Влияние Д. на развитие философии и науки 17-18 вв. было глубоким и многосторонним. В русле идей Д. формировалось учение Спинозы. Дуализм Д. послужил исходным пунктом концепции окказионализма. Под влиянием метода Д. франц. янсенистами была разработана т. н. логика Пор-Рояля. Рационализм Д. явился одним из источников философии Просвещения.


© 2009-2020  lib.ltd.ua