Веб-бібліотека

Запаско Я. та ін. Початки українського друкарства:

Степан Гунько. Книга - культура духовна. Яким Запаско. Про дофедорівське книгодрукування в Україні. Орест Мацюк. Чи було книгодрукування на Україні до Івана Федорова. Орест Мацюк. Ще про початки книгодрукування на Україні. Володимир Стасенко. Проблемні питання історії початку українського кириличного друкарства...

Бабарицька В. К., Малиновська О. Ю. Менеджмент туризму. Туроперейтинг: Понятійно-термінологічні основи туроперейтинга. Подорожі і туризм. Визначення туризму. Поняття «внутрішній туризм». Критерії відокремлення понять «туризм» і «подорожі». Суб'єкти господарської взаємодії в туризмі. Визначення поняття «турист». Поняття «міжнародний (іноземний) турист». Поняття «внутрішній турист». Співвідношення понять «подорожуючий», «відвідувач», «турист» та «одноденний відвідувач». Класифікац і я видів та форм туризму. Туристичні потреби і мотиви туризму. Класифікаційні підходи в туризмі. Туристичний продукт. Специфіка змісту поняття «турпослуга». Відмінність понять «турпослуга» і «турпродукт». Поняття «турпакет». Структура туристичного продукту. Туроперейтинг...
Возняк M.X. Історія української літератури. Кн. 1: Племінне походження українського народу. Українські племена. Українська народність. Україна та східне слов'янство. Історична доля і роль України. Українська мова. Справа української літературної мови. Усна словесність і письменність. Література. Поділ історії української літератури на доби. Давня доба української літератури. Основи давньої доби української літератури. Християнство. Два типи християнства. Виникнення церковнослов'янської літератури. Болгарська література. Мова церковнослов'янської літератури й письмо. Література передхристиянської доби. Двовір'я. Чужоземні впливи. Культурні, осередки й освітній рівень. Справа збереженості пам'яток літератури. Перекладне письменство...
Шевчук С. В. Ділове мовлення для державних службовців: Українська мова - державна мова України. Поняття національної та літературної мови. Мова й мовлення. Основні вимоги до мовлення. Офіційно-діловий стиль. Мовні норми. Поняття стилю. Найважливіші ознаки, що характеризують офіційно-діловий стиль. Поняття мовної норми. Культура усного ділового спілкування. Вимоги до усного ділового спілкування. Стандартні етикетні ситуації. Система мовних формул. Прийом відвідувачів. Бесіда. Телефонна розмова. Етичні питання використання мобільних телефонів. Культура переговорів. Нарада. Збори як форма колективного спілкування. Інтерв'ю. Радіоінтерв'ю. Участь у телепередачі. Мистецтво публічного виступу. Доповідь. Участь у дебатах. Візитна картка та її використання...
Буров Є. Комп'ютерні мережі: Протоколи комп'ютерних мереж. Історія розвитку та класифікація комп'ютерних мереж. Історія виникнення та техніко-економічні передумови появи комп'ютерних мереж. Різновиди комп'ютерних мереж. Класифікація комп'ютерних мереж. Стандартизація в комп'ютерних мережах. Архітектурні принципи побудови комп'ютерних мереж. Головні означення та поняття. Головні функції протоколу N-рівня. Стандарт 7498 ISO. Методи комутації. Середовища передавання даних. Середовища передавання у комп'ютерних мережах. Електромагнітне випромінювання та електромагнітна невразливість. Завади. Сигнали та коди комп'ютерних мереж. Структурна схема ланки передавання даних. Форми передавання даних у каналах KM. Синхронізація. Пристрій спряження...

ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ЭСТЕТИЧЕСКАЯ

- специфический вид практически-духовной (создание произв. искусства, фольклор, дизайн и др.) и духовной (эстетическое созерцание, эстетическое восприятие, эстетическое суждение и пр.) деятельности. Всем разновидностям Д. э. присуще эстетическое начало - осуществляемое в той или иной форме "творчество по законам красоты", доставляющее человеку высокое духовное наслаждение. Как и всякая целесообразная деятельность, Д. э. является социальной формой бытия человека. Через нее человек вступает в определенные связи с внешним миром, в эстетические отношения с действительностью, изменяя при этом самого себя, свои способности, свой внутренний духовный мир. Первоначально Д. э. была непосредственно вплетена в материальную, предметно-практическую преобразующую деятельность, в труд (Искусство и труд). Но в процессе исторического развития и общественного разделения труда она выделилась в самостоятельный вид духовно-практической деятельности, сохраняя с трудом опосредствованную культурой связь. Такое ее выделение было связано с определенной потребностью общественного развития, а именно с необходимостью формирования у человека способности к предвосхищению "потребного будущего", к целеполагающей деятельности без представления определенной практической цели, как бы "про запас". Как "ответ" на эту потребность и формируется функционально специализированная способность к Д. э., в к-рой, как и в трудовой, можно выделить предмет, субъект, средства и результат. Объективное основание для Д. э., так же как и для деятельности предметно-практической, человек находит в самой, деятельности, в фундаментальных законах бытия (цельность, структурность, симметрия, ритм и т. п.), их внешних проявлениях (выразительность, формальная завершенность, ясность), и законах общественного развития (социальный прогресс, свобода, героизм, альтруизм, гуманизм). Но эти свойства не лежат на поверхности, а часто носят диспозиционный характер, т. е. требуют специальной деятельности по их выявлению и актуализации. Таковой и является Д. э., в к-рой объект становится эстетическим предметом. Лишь в редких случаях объект обладает естественным сочетанием качеств, делающих его "природным эстетическим предметом". В этом смысле Маркс говорит о золоте и серебре. Гл. элементом Д. э. является субъект - носитель эстетических способностей, к-рые актуализируются в процессе Д. э. (эстетическое созерцание, образное мышление, продуктивное воображение, игра воображения и рассудка,.соучастие, остроумие, опережающая эмоциональная оценка объекта в проблемной ситуации и т. п.). Со стороны субъекта Д. э. предполагает наличие установки, настроенности на нее. При этом субъект не ограничивается "узнаванием" готовой эстетической ценности, но всякий раз преобразует предмет в своем воображении в соответствии с представлением о желаемом как возможном. Одновременно в процессе Д. э. происходит совершенствование его эстетических способностей. Будучи развиты, они могут свободно реализоваться в любых др. видах практической и духовной деятельности. Д. э. имеет опосредствованный характер. Вступая в жизнь, человек застает сложившуюся систему эстетических отношений и ценностей, в к-рых объективированы результаты предшествующей Д. э., приобретающие значение всеобщих средств, норм и критериев настоящей (актуальной) Д. э. Иными словами, субъект Д. э. изначально погружен в систему эстетических (общественных) отношений и в этом смысле является общественным субъектом. Непосредственный результат Д. э. на стороне субъекта - производство и воспроизводство эстетического отношения к действительности, выражающееся в "незаинтересованном" интересе к предмету, чувстве удовольствия от общения с ним; на стороне объекта - открытие или формирование эстетической ценности предмета. Конечным результатом Д. э. в системе общественной практики в целом является развитие творческих сил и способностей человека вне зависимости от к.-л. конкретной деятельности, т. е. целостное развитие личности.


© 2009-2020  lib.ltd.ua