Веб-бібліотека - головна сторінка


Бедь В.В. Юридична психологія, 2002:

Предмет, завдання і система юридичної психології. Предмет і завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Система юридичної психології. Методологічні основи і методи юридичної психології. Методологічні принципи в юридичній психології. Методи пізнання в юридичній психології. Методи психологічного впливу на особистість. Загально-психологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології. Поняття про психіку і свідомість особистості. Психічні процеси. Психічні властивості особистості. Психічні стани особистості. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності. Правова психологія. Правова соціалізація. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості...

Юридична психологія / За ред. Я. Ю. Кондратьєва: Теоретичні та методологічні засади юридичної психології. Поняття та основні категорії психології. Предмет, система та завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Рання історія юридичної психології. Розвиток юридичної психології у XX столітті. Психологічна характеристика юридичної діяльності. Психологічна структура юридичної діяльності. Психологічні особливості юридичної діяльності. Психологія особистості. Особистість та діяльність. Сутність та структура особистості. Психологія діяльності. Будова та різновиди діяльності. Психічні пізнавальні процеси особистості. Відчуття та сприймання. Пам'ять. Мислення та уява. Увага. Емоційно-вольова сфера особистості працівників правоохоронних органів...
Мальська М.П. та ін. Основи туристичного бізнесу: Історичні передумови виникнення та розвитку туризму. Історія розвитку туризму в Україні. Туризм: види та форми. Поняття про туризм. Класифікації туризму. Туристична індустрія. Організатори туризму. Перевезення. Готельна індустрія. Система громадського харчування. Страхування. Система розваг. Банківські та фінансові послуги. Інформаційні послуги в туризмі. Безпека туристичної подорожі. Небезпека травмування. Вплив довкілля. Пожежна безпека. Біологічні чинники. Психофізіологічні навантаження. Небезпечні випромінювання. Хімічні чинники. Етап перевезення. Специфічні чинники ризику. Менеджмент у туризмі. Функція менеджменту "планування". Функція менеджменту "організація"...
Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Основи теорії економічної і соціальної географії. Методологічні основи. Наукові підходи і категорії, деякі терміни і поняття. Ландшафтна оболонка як глобальний об'єкт досліджень у географії. Інтеграція наук і сутність географічного підходу. Взаємодія суспільства і природи та її закономірності. Єдність природи і суспільства, їх взаємодія. Закономірності взаємодії. Екологічний підхід. Природокористування і його місце у взаємодії суспільства і природи. Закономірність комплексності у природі і суспільстві. Гсокомплексологічна концепція. Системні об'єкти в економічній і соціальній географії. Суспільно-територіальний комплекс як найбільш інтегрований об'єкт досліджень...

ДЕДУКТИВНЫЙ МЕТОД

- способ построения научных теории, специфической особенностью к-рого является применение дедуктивной техники вывода (Дедукция). В философии имелись попытки проведения резкой грани между Д. м. и др. методами (напр., индуктивным), истолкования дедуктивного рассуждения как внеопытного и чрезмерного преувеличения роли дедукции в науке. В действительности дедукция и индукция неразрывно связаны между собой, и структура дедуктивного рассуждения обусловлена многовековой практически-познавательной деятельностью человека. Д. м. - один из возможных методов построения научного знания. Он применяется, как правило, после того, как накоплен и теоретически истолкован эмпирический материал для цели систематизации его, более строгого и последовательного выведения всех следствий из него и т. д. При этом получается и новое знание - в виде множества следствий дедуктивной теории и как совокупность возможных интерпретаций дедуктивно построенной теории. Общая схема организации дедуктивных систем (теорий) включает: 1) исходный базис, т. е. совокупность исходных терминов и утверждений; 2) используемые логические средства (правила вывода и определения); 3) совокупность утверждений (предложений), получаемых из (1) путем применения (2). При исследовании таких теорий анализу подвергаются взаимоотношения между отдельными их компонентами, абстрагированными от генезиса и развития знания. Поэтому их целесообразно рассматривать как своеобразные формализованные языки, к-рые можно анализировать либо в синтаксическом (когда изучается соотношение между входящими в язык знаками и выражениями вне учета их внеязыкового значения), либо в семантическом (когда взаимоотношения знаков и выражений системы рассматривают с т. зр. их значения) аспектах. Дедуктивные системы подразделяются на аксиоматические (Аксиоматический метод) и конструктивные (Конструктивный метод). Д. м. при использовании его в знании, основанном на опыте и эксперименте, выступает как гипотетико-дедуктивный метод. Анализ дедуктивного способа построения научного знания начался уже в античной философии (Платон, Аристотель, Евклид. стоики), много места занимал в философии нового времени (Декарт, Паскаль, Спиноза, Лейбниц и др.), но полно и четко принципы дедуктивной организации знания были сформулированы лишь в конце 19 - начале 20 в. (при этом широко использовался аппарат математической логики). Вплоть до начала 20 в. Д. м. применялся в осн. в сфере математики и логики. В 20 в. широкое распространение получили попытки дедуктивного (в частности, аксиоматического) построения также мн. нематематических дисциплин - отдельных разделов физики, биологии, лингвистики, социологии и др.