Веб-бібліотека - головна сторінка


Архіпов В. В. Організація обслуговування в закладах ресторанного господарства:

Загальна характеристика процесу обслуговування. Послуги закладів ресторанного господарства та вимоги до них. Характеристика методів і форм обслуговування. Торгівельні приміщення. Види торгівельних приміщень, їх призначення та характеристика. Взаємозв'язок торгівельних залів, виробничих та підсобних приміщень. Сучасний інтер'єр торгівельного залу та вимоги до нього. Характеристика буфету при ресторані, приміщення для нарізання хліба та сервізної. Організація роботи мийної столового посуду. Устаткування залів. Сучасні вимоги до меблів. Столовий посуд та набори. Столова білизна. Класифікація, вимоги до посуду. Характеристика порцелянового, фаянсового та керамічного посуду...

Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Загальні основи педагогіки. Учитель і суспільство. Людина і суспільство. Роль учителя у суспільному розвитку. Функції учителя. Якості учителя-вихователя. Педагогічні вміння учителя-вихователя. Педагогічна майстерність. Предмет і завдання педагогіки. Предмет педагогіки, її категорії. Педагогіка в системі наук. Джерела розвитку педагогіки. Структура педагогічних наук. Методи науково-педагогічних досліджень. Розвиток і формування особистості. Поняття про розвиток і формування. Біологічне і соціальне у розвитку людини. Акселерація та ретардація. Вікова періодизація дітей. Мета і завдання виховання. Сутність виховання, його мета. Завдання складових виховання. Комплексний підхід до виховання...

ДЕДУКЦИЯ

(от лат. выведение) - метод познания, основанный на получении частных выводов из общих положений. Дедукция - это движение нашего мышления от общего к единичному, т.е. переход по правилам логики от посылок к их следствиям.  Термин "дедукция" появился в средние века и введён Боэцием, но понятие индукции как доказательства какого-либо предложения посредством силлогизма было у Аристотеля. В Новое время развитие дедукции принадлежало Декарту, предложившего точный математизированный способ движения от самоочевидного и простого к сложному и производному, и  обосновавшего четыре правила дедукции: 1) принимать за истинное всё то, что воспринимается ясно и отчётливо и не даёт повода к сомнению (т.е. интуиция рассматривается как исходный элемент познания); 2)  делить каждую сложную вещь на более простые составляющие не поддающиеся дальнейшему делению умом  на  составляющие части с целью открытия исходных элементов знания; 3) познание мыслью следует идти от простейших, элементарных и наиболее доступных для нас вещей к вещам более сложным и трудным для понимания; 4) энумерация, т.е. полное перечисление, обзор элементов, создание как можно более полной классификации, приближение к максимальной полноте рассмотрения. В настоящее время используется гипотетико-дедуктивный метод, т.е. выведение (дедукции) заключений из гипотез и других посылок, истинное  значение которых неизвестно, поэтому этот метод получает только вероятностное знание.  Гипотетико-дедуктивный метод использовался ещё в античной диалектике Сократом, в Новое время - Галилеем и Ньютоном. Разновидностью этого метода является математическая гипотеза. Близок к гипотетико-дедуктивному методу аксиоматический метод.