Веб-бібліотека - головна сторінка


Шишка Р. Б., Сергієнко В. В. Митне право України:

Митна справа в Україні. Поняття митної справи. Започаткування та становлення митної справи. Зміст митної справи. Митна політика України та її основні елементи. Принципи митного регулювання. Правове регулювання підприємництва за участю іноземного елемента. Міжнародний обіг товарів і товарна номенклатура. Митна політика і міжнародна торгівля. Митне право України. Поняття митного права. Предмет митного права. Метод митного права. Принципи митного права. Система митного права. Удосконалення митного права. Митно-правові відносини. Джерела митного права. Митні органи України. Митні органи України та організаційно-правові засади їх діяльності. Державне регулювання діяльності митних органів...

Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення: Роль і значення мови в суспільному житті. Українська мова серед інших мов світу. Функції мови. Мовна норма. Функціональні стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль. Мова документів. Загальні вимоги до укладання та оформлення. Документ та його функції. Критерії класифікації документів. Вимоги до укладання та оформлення документів. Оформлення сторінки. Текст і його оформлення. Скорочування слів і словосполучень. Стандартизація ділового тексту. Реквізити ділових паперів. Дата. Індекс. Заголовок до тексту. Адресат. Гриф затвердження. Резолюція. Віза. Підпис. Терміни та їх місце в діловому мовленні. Професійна лексика. Використання неологізмів та запозичень. Документування в управлінській діяльності...
Освітні технології / За ред. О. М. Пєхоти: Технологічний підхід в освіті. Особистісно орієнтована освіта і технології. Вальдорфська педагогіка. Технологія саморозвитку. Технологія організації групової навчальної діяльності школярів. Технології розвивального навчання. Технології формування творчої особистості. Технологія навчання як дослідження. Проектна технологія. Нові інформаційні технології навчання. Технологія колективного творчого виховання. Педагогічна технологія "створення ситуації успіху". Сугестивна технологія. Аналіз образу - персонажа епічного твору: педагогічна технологія. Індивідуальність учителя і освітні технології...
Дубравська Д.М. Основи психології: Наука психологія. Вступ до психології. Корені психології: історичні погляди. Психологія в Україні. Поняття про душу. Предмет психології. Галузі психологічних знань. Методи психології. Завдання дослідження. Умови дослідження. Характеристика методів. Мозок, поведінка, свідомість. Мозок і психіка. Можливості людського мозку. Локалізація мозкової діяльності. Мозок й статеві відмінності. Функції мозку та вікові особливості. Еволюція психіки тварин. Інстинкти та навички. Інтелектуальна поведінка тварин. Стани свідомості. Рівні свідомості. Сон і сновидіння. Види снів. Людина і сон. Змінені стани свідомості. Гіпноз і медитація, алкоголізм і наркоманія. Психічні процеси. Відчуття. Поняття про відчуття. Загальна характеристика відчуттів...
Історія світової культури / За ред. В.М. Шейко: Культура первісної доби. Культура стародавнього єгипту. Культура дворіччя. культура стародавньої індії. Культура стародавньої греції. Культура стародавнього риму. Культура візантії. Культура стародавнього та середньовічного китаю. Культура середньовічного ісламського світу. Культура західнофропейського середньовіччя. Культура відродження. фропейська культура хvіі століття. Фропейська культура доби просвітництва. Культура XIX століття. Культура XX століття...
Конфліктологія / За ред. Л. М. Герасіної: Конфліктологія як наука (соціально-правовий аспект). Предмет, об'єкт, закони і методи конфліктології. Розвиток проблем конфлікту в парадигмах соціальної та правової наук. Конфлікт і механізми його розвитку. Феномен конфлікту. Конфлікти соціальної сфери. Суспільна криза. Витоки, причини та рушійні сили конфлікту. Динаміка конфлікту. Учасники і суб'єктивна складова конфлікту. Сфери розгортання конфліктів. Економічний конфлікт. Політичний конфлікт. Конфлікт культур і духовних цінностей. Етнонаціональні конфлікти. Юридичний конфлікт. Релігійні конфлікти. Розв'язання і попередження конфліктів. Засоби і механізми розв'язання конфліктів. Соціально-правові технології попередження конфліктів...
Трач Ю. В. Архівознавство: Система архівних установ України. Система архівних установ України. Організація роботи архівів. Національний архівний фонд. Національний архівний фонд: склад, структура та право власності на документи. Формування Національного архівного фонду. Організація архівних документів. Історія архівної справи в україні. Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Архіви литовсько-польської доби (XV - перша половина XVII ст.). Архіви та архівна справа козацько-гетьманської. України (середина XVII-XVIII ст.). Архіви та архівна справа в Україні кінця XVIII-XIX ст. Архіви України XIX - початку XX ст. Архіви та архівна справа доби української революції (1917-1920 pp.). Архівна справа в Західній Україні...
Сморжанюк Т.П., та ін. Документарне забезпечення управління: Діловодство як галузь ведення документів. З історії документації управлінської діяльності в Україні. Особливості організації сучасного діловодства. Стилістика і службові документи. Класифікація документів. Організація документообігу на підприємстві. Нормативна база організації документування. Оформлення документів і їх реквізити. Організація документообігу на підприємстві та порядок зберігання документів. Службові документи виробничої та зовнішньоекономічної діяльності. Документування в управлінській діяльності. Документи з питань постачання і збуту. Розпорядчі, розрахунково-фінансові документи. Особливості номенклатури справ і порядок зберігання документів...
Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури XX століття: Французька література. Екзистенціалізм у французькій літературі. Ж. П. Сартр, А. Камю. Модерністська проза початку XX століття. Розвиток німецької драматургії. Б. Брехт. Тема війни у німецькій літературі XX століття. Е. М. Ремарк, Г. Белль. Філософське підґрунтя творчості Томаса Манна. Австрійська література XX століття. Р.-М. Рільке, П. Целан, Ф.Кафка. Англійська література. Новітня англійська література. Т. Еліот, У. Голдінг. Норвезька література. Г. Ібсен, К. Гамсун. Американська література. Джек Лондон. Ернест Міллер Хемінгуей. Особливості розвитку літератури США. Г. Лонгфелло, О' Генрі, Т.Драйзер. Латиноамериканська література. Г. Марксе. Література Сходу. Японія. Китай. Роман - антиутопія XX ст...

ЧТЕНИЕ

- методика работы с текстом. Термин Ч. становится господствующим в рамках постструктурализма наряду с такими терминами как "письмо", "текст", "текстуальность", "интертекстуальность" и т. д. Постструктуралистское понимание текста как взаимообратимого переплетения и движения гетерогенных культурных значений и кодов предполагает иную процедуру Ч., требуемую текстом. Существуют разные способы обозначения и описания новой процедуры Ч.: "симптоматическое" Ч., "аллегорическое" Ч., "деконструктивное" Ч. и др. Общим знаменателем всех этих практик Ч. выступает переход от противопоставления письма и Ч. к единству, комплексу "письмо - чтение". Традиционная практика Ч. покоится на некоторых основаниях: во-первых, между произведением как целостной и замкнутой структурой и читателем существует определенная смысловая дистанция; во-вторых, письмо - автору, Ч. - читателю; втретьих, произведение как целостная структура предполагает единство смысла, которое читатель, по определению, должен обнаружить. И последнее, единство означаемого предполагает определенное насилие над другими возможными означаемыми и, соответственно, над другими возможными Ч.
В середине 60-х гг. Р. Барт попытался провести границу между "критикой" и Ч. с т. зр. проведенной им границы между текстом и произведением. Различие между текстом и произведением в общем сводится к тому, что произведение означает ставшую структуру, законченное производство, в то время как текст означает процесс становления, процесс производства произведения, как в акте письма, так и в акте Ч. Текст в отличие от произведения не поддается жанровой классификации, исчислению, филиации, потреблению, постигается через свое отношение к знаку, собственную множественность, через удовольствие. Т. о., в то время как критика ориентируется на произведение, Ч. ориентировано на текст. В "Критике и истине" Барт выделяет несколько правил "критического правдоподобия" Во-первых, всякая критика предполагает объективность Это означает, что произведение существует независимо от нас, обладает свойством "внеположенности". В этом смысле произведение функционирует в рамках субъект-объектного противопоставления. Во-вторых, всякая критика должна основываться "не на предметах (они непомерно прозаичны) и не на мыслях (они непомерно абстрактны), а на одних только оценках". Критика должна придерживаться "вкуса", который запрещает говорить о реальных предметах. Именно в свете вкуса и оценок критика объективирует произведение. Далее, последнее правило, налагаемое "адептами критического правдоподобия" - это ясность: критику воспрещается говорить на любых языках, ему предписывается говорить однимединственным языком, вторичным метаязыком, надстраивающимся над первичным языком произведения. И последняя теорема, которой руководствуется критическое правдоподобие - необходимость уважать "специфику" литературы - "литературы как особой реальности". На уровне произведения между критиком и читателем пролегает пропасть: критик не может заменить читателя. Если даже критика определить как пишущего читателя, на пути последнего всегда стоит подозрительный посредник - письмо. А последнее предполагает определенную аналитику. А Ч. же в отличие от письма и критики означает "желать произведение, жаждать превратиться в него; это значит отказаться от всякой попытки продублировать произведение на любом другом языке, помимо языка самого произведения: единственная, навеки данная форма комментария, на которую способен читатель как таковой, - это подражание..." (Барт). Т. о., если критик желает не произведение, а свой собственный язык, то читатель желает язык самого произведения. Иначе говоря, если критик желает означаемое, то читатель желает означающее.
По Барту, преодоление этой пропасти возможно на уровне текста. Текст, основанный на принципе "различения", гетерогенности ликвидирует пропасть между Ч. и критикой. В результате перехода "от произведения к тексту" разрушается представление о тексте как о замкнутом структурно-семиотическом пространстве, о целостном и завершенном объекте. С этой т. зр. разрушается дистанция между письмом и Ч. Письмо и Ч. оказываются в некотором смысле тождественными, поскольку акт письма предполагает в силу принципа "различения", гетерогенности приятие Другого через бесконечное откладывание означаемого (а читатель, по определению, является временным заместителем и гарантом отсутствующего означаемого) на будущее, и в бесконечности означающего предполагается "не невыразимость означаемого, а игра".
Деррида определяет литературную критику как философию литературы. Это означает, что критика руководствуется философскими категориями, типа истины, смысла, бытия и т. д. Критика под прикрытием философии "насилует" произведение в поисках истины и смысла. Присутствие единого смысла как подражания идее предполагает определенную критическую установку, регулируемую означаемым. Последнее выполняет тотализирующую функцию по отношению к означающему потоку. Согласно Деррида, текст не исчерпывается ни авторскими интенциями, ни историческими условиями, в которых создается этот текст, ни читателями. В тексте всегда остается некий остаток, некая избыточность, которая "даруется" отсутствием смысла вообще, т. е. бессмысленностью текста вообще. В этом смысле допустимо любое прочтение текста. Неразрешимая бессмысленность текста вовсе не означает, что нужно отказаться от тщетных поисков смысла. Напротив, бессмысленность предполагает интенсификацию этих поисков, для того чтобы лишний раз убедиться в окончательной бессмысленности текста. Причем, последняя носит не негативный, а утвердительный характер.
Американский вариант деконструкции усиленно развивает вопрос о связи письма и Ч. При этом он исходит из романтической идеи взаимоуничтожения присущих тексту противоречий и, соответственно, выдвигает положение о саморефлексивности, самодеконструктивности текста Текст предполагает в собственной структуре деконструкцию, модус "неправильного прочтения". Буквальный и метафорический смыслы взаимно нейтрализуют друг друга. Как говорит П. де Ман, текст рассказывает историю "аллегории собственного непонимания". Поскольку с этой т. зр. любое прочтение является неверным, следовательно, допустимо любое Ч. Особую критику у американских деконструктивистов вызывает положение о референциальности литературного текста. Последняя предполагает возможность правильного прочтения, возможность выявления заключенного в литературном произведении объективного смысла как воспроизведения, "регистрации", отражения внешней реальности. Как говорит Дж. X. Миллер, "понятие буквального или референциального применения языка является иллюзией, возникшей в результате забвения метафорических "корней языка". Как только текст выводится по ту сторону принципа реальности, он лишается объективного коррелята. И весь вопрос об истинности или объективности текста перекладывается на читателей, в множестве интерпретаций которых текст обнаруживает собственную бессмыслицу, т. е. бесконечное множество возможных смыслов, ни один из которых не может претендовать на достоверность именно в силу отсутствия объективного коррелята. Миллер поясняет: "...существование бесчисленных интерпретаций любого текста свидетельствует о том, что чтение никогда не бывает объективным процессом обнаружения смысла, а является вкладыванием его в текст, который сам по себе не имеет никакого смысла". Т. о-, стирается граница между Ч. и критикой, между читателем и критикой.
Т. X. Керимов