Веб-бібліотека

Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка:

Система освіти в Україні. Поняття системи освіти, її структура. Принципи освіти в Україні. Завдання закладів освіти. Управління системою освіти в Україні. Теорія навчання (дидактика). Дидактика, її категорії. Сутність і завдання дидактики. Категорії дидактики. Зв'язок дидактики з іншими науками. Актуальні завдання дидактики. Процес навчання. Сутність навчання, його методологічна основа. Рушійні сили навчального процесу. Функції навчання. Логіка навчального процесу. Структура процесу учення. Типи навчання. Модульне навчання. Мотиви навчання. Оптимізація процесу навчання...

Вступ до соціальної роботи / За ред. Т. В. Семигіної: Соціальна робота як суспільне явище. Сутність соціальної роботи. Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві. Сутність соціальної роботи як фахової діяльності. Соціальна робота як наука. Соціальна робота як навчальна дисципліна. Виникнення та еволюція соціальної роботи. Проблеми періодизації історії соціальної роботи. Передісторія виникнення соціальної роботи як фахової діяльності. Зародження фахової соціальної роботи. Еволюція методології фахової соціальної роботи. Історія фахової соціальної роботи в Україні. Соціальна робота у структурі соціально-гуманітарних наук. Філософія соціальної роботи. Філософія і соціальна робота. Філософське осмислення практики соціальної роботи...
Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення: Роль і значення мови в суспільному житті. Українська мова серед інших мов світу. Функції мови. Мовна норма. Функціональні стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль. Мова документів. Загальні вимоги до укладання та оформлення. Документ та його функції. Критерії класифікації документів. Вимоги до укладання та оформлення документів. Оформлення сторінки. Текст і його оформлення. Скорочування слів і словосполучень. Стандартизація ділового тексту. Реквізити ділових паперів. Дата. Індекс. Заголовок до тексту. Адресат. Гриф затвердження. Резолюція. Віза. Підпис. Терміни та їх місце в діловому мовленні. Професійна лексика. Використання неологізмів та запозичень. Документування в управлінській діяльності...
Дудик П.С. Стилістика української мови: Стилістика як лінгвістичне вчення. Мова як джерело стилістичних знань. Сучасна українська літературна мова як основа стилістики. Основні структурні компоненти і стилістичні можливості мови. Стилістика мовних одиниць і мовних рівнів. Основні терміни стилістики. Стилістика в системі розділів науки про мову. Об'єкт і предмет стилістики. Стилістика і її підрозділи. Стилістичний аналіз мовних одиниць. Стилістика мови і стилістика мовлення. Стилістика мови (мовлення) і культура мови (мовлення). Теоретичне і практичне значення стилістики. Об'єктивне і суб'єктивне в стилістиці. Стилістично марковані і стилістично немарковані мовні одиниці. Стилістична норма в мові й у мовленні. Стилістика літературної мови і діалектне мовлення...
Титаренко Л.Д. та ін. Ідентифікація та фальсифікація продовольчих товарів: Ідентифікація товарів. Сутність ідентифікації товарів. Ідентифікація та оцінка відповідності товарів. Види і засоби ідентифікації. Способи і методи ідентифікації. Фальсифікація товарів. Сутність і види фальсифікації. Наслідки фальсифікації. Заходи попередження фальсифікації. Способи і методи виявлення фальсифікації продовольчих товарів. Зерноборошняні товари. Кондитерські товари. Плоди та овочі. Смакові товари. Харчові жири. Молоко та молочні продукти. М'ясо та м'ясні товари. Риба та рибопродукти...
Партико Т. Б. Загальна психологія: Вступ до загальної психології. Психологія як наука. Історичний розвиток психології. Психологія в системі сучасних наук. Об'єкт та предмет психології. Галузі психології. Практичне значення психології. Методи психології. Методи пояснення психіки людини. Методи розуміння психіки людини. Методи впливу на психіку людини. Природа та сутність психіки людини. Умови та чинники формування психіки людини. Матеріальні основи та фізіологічні механізми психіки. Головні властивості та функції психіки людини. Сфери прояву психіки людини. Свідома сфера. Несвідома сфера. Персонологія. Психологія особистості. Поняття про індивід, індивідуальність, особистість. Теоретичні напрями персонології. Психоаналітична теорія особистості...
Українське народознавство / За ред. С. П. Павлюка: Предмет і завдання етнографії. Походження українського народу. Етнічна територія України. Етнографічне районування України. Етнічний склад населення й сучасні етнічні процеси в Україні. Світоглядні уявлення та вірування. Людина. Доля. Душа. Демонологія. Довколишній світ. Релігія в житті українського народу. Передхристиянські вірування наших предків. Християнізація духовного життя українського народу. Етнічні архетипи в релігійному житті українців. Звичаї та обряди. Календарно-побутова обрядовість: етапи формування. Обрядовість зимового циклу. Обрядовість весняного циклу. Літні звичаї та обряди. Осінні звичаї та обряди. Народні знання. Народний календар. Космогонія і астрономія. Метеорологія...
Гарелик М. А., Митина Л. А. Организация продажи продовольственных товаров: Построение и размещение розничной торговой сети. Торговое предприятие - основное звено розничной торговли. Виды розничной торговой сети. Типы торговых предприятий, специализация розничной торговой сети. Основные направления развития розничной торговой сети. Размещение розничной торговой сети в городах. Торгово-технологический процесс в магазине. Понятие и структура торгово-технологического процесса в магазине. Продажа товаров - основная операция торгово-технологического процесса в розничной торговле. Устройство и планировка розничных торговых предприятий. Основные требования к торговым зданиям и помещениям. Устройство и планировка помещений магазина, и нормативы его проектирования...
Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку / За ред. Ф. М. Рудича: Теорія політичної системи. Поняття політичної системи. Політична система і середовище. Політична система сучасної України. Тенденції становлення. Україна: політична стратегія. Складові стратегії. Засади. Загальноцивілізаційні тенденції суспільного розвитку. Від посттоталітаризму через авторитаризм до демократії. Формування владних структур. Влада і демократія. Демократія як збалансована система влади. Народовладдя в Україні: можливості і реальність. Ресурси сильної демократичної влади. Конституція і держава. Конституція: історія і принципи. Верховна Рада - парламент Української держави. Президентські інституції. Кабінет Міністрів - уряд України...
Матвієнко В. Я. Соціальні технології: Вступ до теорії соціальних технологій. Соціалізація як неодмінна умова реалізації соціальних технологій. Сучасні тенденції суспільного розвитку. Основні поняття соціалізації. Людина в процесі соціалізації. Середовище соціалізації. Соціальні системи і процес соціалізації. Соціальний процес - предмет технологізації. Основні теоретичні принципи побудови соціальних технологій. Соціальні технології як частина соціальних стосунків. Класи і типи соціальних технологій. Технології влади. Суспільство і держава. Проблеми взаємодії громадянського суспільства і держави. Політична система як ціле. Політична влада. Суть і способи функціонування політичної влади. Механізм реалізації політичної влади. Технологія демократичних виборів...

Чарлз Сандерс Пирс (1839-1914)

- не только основоположник прагматизма, но и крупнейший американский философ, являвшийся одновременно также математиком, астрономом, химиком, логиком. В процессе своих научных исследований Пирс выдвинул много новых идей, которые сыграли важную роль в развитии отдельных отраслей знания. Он - создатель семиотики и внес большой вклад в становление символической логики. Термин "прагматизм" означает (от греч. прагма - дело) направление в философской мысли, которое считает, что философия должна иметь практическую направленность. К этому течению, кроме Пирса, также примыкали У. Джеме и Дж. Дьюи. Главные принципы прагматизма развиты Пирсом в статьях "Как сделать наши идеи ясными" (1876), "Закрепление верования" (1877). Предпосылка теории прагматизма - понятие веры. Суть рассуждений Пирса сводится к следующему. Человек, который вынужден действовать в мире, вырабатывает различные типы действия и привычки действовать. Эти привычки становятся осознанными и образуют то, что Пирс называет верой, или верованием. Таким образом, вера означает привычку действовать определенным образом. Например, когда разные идеи (верования) вызывают одни и те же действия, одни и те же поступки, то между ними никакой разницы нет, это одно и то же, лишь выраженное разными словами. Сознание человека заполнено всевозможными верованиями, и они обеспечивают покойное, удовлетворенное состояние ума. Однако это покойное состояние веры может смениться сомнением, которое приостанавливает действия. Это сомнение может быть вызвано различными причинами: теоретическими трудностями, противоречивыми мнениями и другими психологическими и интеллектуальными причинами. Так как сомнение - это беспокойное состояние сознания, то мы стремимся освободиться от него. Это усилие Пирс называет исследованием, которое он отождествляет с логическим рассуждением. Цель исследования (или мышления) состоит в освобождении от сомнения и достижения верования. Пирс пишет, что "деятельность мысли возбуждается сомнением, и прекращается, когда верование достигнуто, таким образом, достижение верования есть единственная функция мысли" . Пирс подчеркивает, что главное - это устранить сомнение, а каким образом это будет достигнуто, не имеет значения. Не имеет значение также и то, достигаем мы истинного знания или нет. Он считает, что нам кажется, будто мы стремимся к истинному мнению, на самом же деле мы стремимся лишь к твердому верованию, независимо от того, истинно оно или нет. Конечно, мы при этом думаем, что каждое наше верование истинно. Таким образом, вопрос об истинности веры у Пирса снимается и подменяется вопросом об устранении сомнения. Любой человек, в том числе и ученый, стремится не к истинному мнению, а к устойчивому верованию. Пирс заботится о том, чтобы наши верования не зависели от человеческого произвола, а чтобы они определялись внешним фактором, а именно методом науки, который является последним и самым надежным способом достижения и закрепления верования. Методу науки предшествует ряд других методов, которые Пирс формулирует следующим образом: 1) Метод упорства, когда человек упорно держится своих взглядов и отвергает любую критику, не обращая внимания на отношение этих взглядов к фактам. Человек говорит в этом случае что спокойная вера в свои взгляды дает ему спокойствие, а это главное. Пирс подчеркивает, что методу упорства трудно следовать так как человек как социальное существо должен согласовывать свои воззрения со взглядами других. 2) Метод авторитета решает проблему распространения верования посредством предписания государством, церковью или другой могущественной организацией определенного комплекса обязательных верований, инакомыслие наказывается Конечно, моральный аспект этого метода имеет свои погрешности, но Пирс его одобряет, так как он эффективен и потому может быть оправдан. Пирс пишет, что для массы людей не существует возможно лучшего метода, чем этот, метод авторитета всегда будет управлять массой человечества. 3) Априорный метод, который использовался философами, чтобы представить свои взгляды как согласные с разумом. На самом деле они придерживались своих любимых концепций и не хотели от них отказываться. Этот метод мало чем отличается от метода упорства. При описании метода науки Пирс указывает на объект науки как на объективную реальность, которую должна описать и объяснить наука. Выполнение этого условия приводит не только к единодушному мнению но и к истинному заключению о том, что представляют вещи в действительности. В то же время Пирс утверждает, что признание объективной реальности - это всего лишь гипотеза, которая оправдывает себя, так как метод науки является наиболее эффективным для закрепления знания. Пирс известен в истории философии как создатель теории значения. В работе "Как сделать наши идеи ясными?" Пирс пытается ответить на этот вопрос и говорит, что этого можно достигнуть, лишь указав на значение идеи. Но что такое значение? Пирс был первым среди философов, который понял проблему значения. Суть его концепции состояла в утверждении, что значение понятия определяется совокупностью практических последствий. Он писал: "Рассмотрите, каковы практические следствия, которые, как мы считаем, могут быть произведены объектом нашего понятия. Понятие о всех этих следствиях, есть полное понятие объекта". Это формулируется как "принцип Пирса", и в этом состоит прагматическая доктрина Пирса. Практические следствия Пирс понимает как те привычки действовать, которые вызываются вещью. В "Лекциях о прагматизме" (1903) он пишет, что прагматизм - это "учение о том, что каждое понятие есть понятие о мыслимых практических последствиях." Для Пирса некоторое понятие, например понятие человека, выступает не совокупностью ощущений, а совокупностью наших реакций на него, которые отличаются от реакций, вызываемых камнем или звездой. В рамках своей теории прагматизма Пирс выдвинул свою концепцию истины. Для него истина - это то, во что мы верим. Он писал: "Если ваши термины "истина" и "ложь" взяты в таком смысле, что их можно определить в терминах сомнения и веры, то все хорошо, в этом случае вы говорите только о сомнении и вере... Ваши проблемы стали бы намного проще, если бы вместо того, чтобы говорить, что вы хотите познать "Истину", вы просто сказали бы, что хотите достигнуть состояния веры, не подверженной сомнению". Таким образом, для каждого человека истина - это во что он не может не верить. При этом Пирс указывал, что истина в науке одна, она не изменяется от одного человека к другому. И все же в науке существуют заблуждения, более того, то, что считалось истинным до определенного времени, оказывалось не таким уж истинным. Пирс считал, что несмотря на то, что мы можем думать о возможной ошибочности наших убеждений, до тех пор, пока мы верим в них, они будут для нас абсолютной истиной. Истина для Пирса - это то верование, к которому в конце концов придет большинство ученых. Пирс также разрабатывал и другие философские вопросы. Он выдвинул учение о трех категориях, которые охватывают всю реальность: "первичность указывает на специфические качества любого явления, "вторичность" - на факт существования тела и на его отношение с другими телами, "третичность" - на всеобщность первых двух сфер, которые тем самым оказываются связанными друг с другом. Космологические взгляды Пирса выражаются в тихизме - учении об абсолютной случайности в мире, агапизме - учении о любви как движущей и направляющей силы эволюции в мире, синехизме - учении о всебщей непрерывности, характеризующей тенденцию всего существующего к возрастающей разумности. Пирс - основоположник семиотики, он исследовал типологию и функционирование знаков, разработал "фаллибилизм" - учение об основах погрешимости всего знания. Его логические работы внесли большой вклад в разработку математической логики.


© 2009-2020  lib.ltd.ua