Веб-бібліотека - головна сторінка


Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи:

Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи. Криза освіти. Основні напрями реформування вищої освіти та науки у XXI столітті. Предмет і основні категорії психології вищої школи як нової галузі психологічної науки. Завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні. Зв'язок психології вищої школи з іншими науками. Методологія і принципи психологічного дослідження. Класифікація методів збору та інтерпретації емпіричних психологічних фактів. Поняття про методику психологічного дослідження. Дослідницькі вміння. Етика дослідника. Загальна психологічна характеристика студентського віку. Психологічна характеристика студентства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості...

Геврик Є. О. Охорона праці: Соціально-економічні, правові та організаційні питання охорони праці. Основні правові та нормативні положення про охорону праці. Основні законодавчі акти. Гарантії прав громадян на працю, на відпочинок, охорону здоров'я та на охорону праці. Охорона праці жінок, неповнолітніх та інвалідів. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці. Організація охорони праці на підприємстві. У правління охороною праці. Основні принципи управління охороною праці. Функції управління охороною праці. Організація управління охороною праці. Організація навчання з охорони праці. Виробничий травматизм та захворюваність. Поняття про виробничий травматизм та професійні захворювання...
Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: Місце проблем особистості і спілкування в загальній парадигмі соціальної психології. Особистість і спілкування у процесі уточнення предмета соціальної психології. Особистість і спілкування в загальній структурі соціальної психології. Сфера особистості і спілкування в контексті функцій і поняттєвого апарату соціальної психології. Методологічна основа соціальної психології особистості і спілкування. Еволюція соціально-психологічних знань про особистість і спілкування: як це відбувалося. Основні джерела та передумови виникнення соціальної психології як самостійної галузі знання. Розвиток зарубіжної соціальної психології. Становлення вітчизняної соціально психології...
Сільський туризм: історія, сьогодення та перспективи / За ред. Волошина І. М: Теоретичні аспекти розвитку сільського туризму. Основні види та форми розвитку сільського туризму. Світовий досвід розвитку сільського туризму. Рекреаційний потенціал сільського туризму. Роль культурно-пізнавального потенціалу в розвитку сільського туризму. Територіально-просторові ресурси сільського туризму. Організація та планування сільського туризму. Історичні передумови становлення та організаційно-законодавче забезпечення у сфері сільського туризму України. Стратегічне планування сільського туризму. Маркетинг послуг гостинної садиби. Технологічні основи гостинності. Основні вимоги щодо облаштування агрооселі для прийому туристів. Організація праці менеджера...

БЫТИЕ К СМЕРТИ

(Sein zum Tode) - один из основных зкзистенциалов М. Хайдеггера ("Бытие и время", § 46 - 53, слл), обнаруживающий онтологическое измерение человека (Dasein) и показывающий его целостность и временной характер. Адекватное осознание феномена смерти - условие перехода к подлинному (а не безличному) модусу существования человека (Dasein). Смерть носит "личный" характер, она - всегда "моя", никем не может быть со мной "разделена", "никто не может отнять у другого его смерть". Смерть - это то, что не выбрано нами, мы брошены в наше "бытие к смерти" . Брошенность открывается нам в настроении ужаса, который в отличие от страха не имеет "объекта" и ставит нас перед самими собою, а не перед чем-то другим. В повседневной жизни человек "забывает" про смерть, вытесняет ее из жизни, превращая в объект, которого следует бояться, окружая его обрядами и ритуалами, или стремится избегать ситуаций, которые могут к смерти привести. Смерть других "людей" является для нас опытом утраты, однако утраты в нашем Dasein, в пределах нашего бытия-в-мире, смерть недоступна для нас как потеря нашего собственного Dasein (человеку доступен только опыт смерти других людей). В повседневном существовании "очевидность" и несомненность смерти не ставится под сомнение, однако воспринимается как "эмпирическая". Человек релятивирует значение этого феномена с помощью временной неопределенности ("я когда-нибудь умру"). Между тем формула аутентичного сознания смерти - "я умру": смерть следует рассматривать не как реальное событие в будущем, но лишь как будущую возможность. Поскольку условия и обстоятельства смерти недоступны рефлексии (смерть принципиально непредставима), важно не то, что человек думает о самом событии смерти, но то, какое она может иметь значение для "полноты" жизни, понимания человеком своих бытийных возможностей.
Смерть, по Хайдеггеру, дает возможность целостного видения нашего бытия, которое, пока мы живем, никогда не является "целым" и "завершенным", в нем реализованы не все его возможности (в т. ч. и главная - смерть): в Dasein всегда присутствует его "еще-не", что-то, что еще не случилось. Нет необходимости достигать конца, чтобы осознать свое бытие-к-пределу, "бытие к смерти": сознание того, что я умру, дает мне достаточную перспективу тотальности. Подлинное отношение к этому пределу возможно лишь в "забегании", "заступании вперед" (Vorlaufen) - не в приближении или ускорении этого предела, характерного для пассивного "ожидания" (Erwarten) того или иного события, но в признании смерти как предельной, наиболее всеохватывающей возможности Dasein. Думать о смерти как о реальном событии в будущем - значит ждать ее как "уже не бытие возможного" и, следовательно, отвлекаться от "возможности быть". Если же "предвосхищать" смерть как возможность "не быть", то это неминуемо обращает нас к "возможности быть": знать, что я могу не быть, предполагает знание того, что я могу (и как я могу) быть. Человек не свободен от смерти как от актуального реального события, но свободен понимать свою возможность быть или не быть (подлинный модус существования), а также свободен не понимать ее как возможность (неподлинный модус).
И. А. Михайлов