Веб-бібліотека - головна сторінка


Локазюк В. М. Мікропроцесори та мікроЕОМ у виробничих системах:

Функціонування, проектування та архітектура мікропроцесорних пристроїв і систем. Загальні відомості про мікропроцесорну техніку. Основні поняття та визначення мікропроцесорної техніки. Класифікація мікропроцесорів та їх основні параметри. Вибір мікропроцесорного комплекту для проектування обчислювальних пристроїв і систем. Загальні питання організації та функціонування мікропроцесорних пристроїв і систем. Структура мікропроцесорних пристроїв і систем. Інтерфейси мікропроцесорних пристроїв і систем. Керування роботою мікропроцесорних пристроїв (систем). Адресний простір. Механізм та способи адресації. Формалізація процесу проектування мікропроцесорних пристроїв і систем...

Винокурова Л. Е. та ін. Основи охорони праці: Правові та організаційні основи охорони праці. Зміст поняття «охорона праці». Соціально-економічне значення охорони праці. Мета і завдання предмета «Охорона праці». Додаткові вимоги щодо вивчення предмета при підготовці робітників для виконання робіт з підвищеною небезпекою. Основні законодавчі акти з охорони праці. Основні завдання системи стандартів безпеки праці. Правила внутрішнього трудового розпорядку. Колективний договір, його укладання і виконання. Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві, на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці. Охорона праці жінок та підлітків. Порядок забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту...
Петрова І.В. Дозвілля в зарубіжних країнах: Теоретичні основи дозвілля. Соціальна сутність дозвілля. Дозвілля в житті людини. Функції та принципи дозвілля. Педагогічні засади дозвілля. Стан наукових досліджень дозвіллєвої сфери. Основні інститути дозвіллєвої сфери. Специфіка діяльності дозвіллєвих центрів. Робота парку як дозвіллєвого центру. Дозвіллєва діяльність в клубах. Дозвілля в туристичних комплексах та готелях. Музей як дозвіллєвий центр. Хобі-групи як інститути дозвілля. Дозвіллєва робота з різними категоріями населення. Специфіка дозвіллєвої роботи з підлітками та молоддю. Особливості дозвіллєвої роботи з дорослими. Дозвіллєва діяльність з особами похилого віку. Специфіка дозвіллєвого обслуговування інвалідів. Дозвіллєва робота з сім'ями...
Кифяк В. Ф. Організація туризму: Туризм та його світовий розвиток. Зміст, основні поняття та історичний розвиток туризму. Теоретичні аспекти розвитку туризму у світі та фактори впливу на туристичні обміни. Вплив туризму на світову економіку. Туризм України. Характеристика туристичної діяльності та її вплив на економіку України. Туристичні ресурси та інфраструктура - головні складові розвитку туризму в Україні. Характеристика туристичних ресурсів окремих територій (на прикладі Карпатського регіону та Буковини). Законодавче та правове забезпечення туристичної діяльності в Україні. Організаційні форми та види туризму. Організаційні форми туризму. Класифікація видів туризму за метою подорожі, територіальними ознаками, часовими характеристиками...
Єлісовенко Ю.П. Ораторське мистецтво: Історичні основи ораторського мистецтва:. Два погляди на походження риторики. Реформи Солона та їх вплив на розвиток риторики. Розвиток риторики у Давній Греції в V ст. до н.е. Сицилійська школа судової риторики V-IV ст. до н.е. Ораторське мистецтво Сократа та його «мандрівна» школа. Теоретичні основи ораторського мистецтва:. Виховна роль ораторського мистецтва. Переконливість в ораторському мистецтві та умови її створення. Культура і техніка мовлення оратора. Практичне опанування мистецьких основ риторики. Логічні паузи в тексті і мовленні. Риторичні фігури в українському красномовстві. Методичні основи ораторського мистецтва:. Методика вибору теми та створення промови. Методика оволодіння фонаційним диханням...
Лукашевич М. П. Соціологія праці: Соціологія праці як наукова дисципліна. Що вивчає соціологія праці. Використання соціології праці в діяльності менеджера. Виникнення і розвиток соціології праці. Донауковий етап зародження соціології праці. Початок наукового етапу розвитку соціології праці. Виникнення соціології праці. Сучасний етап розвитку соціології праці. Соціологія праці в Росії. Становлення і розвиток соціології праці в Україні. Соціальна сутність праці. Зміст і соціальні функції праці. Неоднорідність праці як основа соціальної диференціації працівників. Ринок праці в соціологічному вимірі. Ринок праці: соціальний контекст. Особливості соціально-трудових відносин при переході до ринку. Зайнятість і безробіття...
Вступ до соціальної роботи / За ред. Т. В. Семигіної: Соціальна робота як суспільне явище. Сутність соціальної роботи. Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві. Сутність соціальної роботи як фахової діяльності. Соціальна робота як наука. Соціальна робота як навчальна дисципліна. Виникнення та еволюція соціальної роботи. Проблеми періодизації історії соціальної роботи. Передісторія виникнення соціальної роботи як фахової діяльності. Зародження фахової соціальної роботи. Еволюція методології фахової соціальної роботи. Історія фахової соціальної роботи в Україні. Соціальна робота у структурі соціально-гуманітарних наук. Філософія соціальної роботи. Філософія і соціальна робота. Філософське осмислення практики соціальної роботи...
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Поняття й категорії стилістики. Офіційно-діловий стиль. Науковий стиль. Публіцистичний стиль. Художній стиль. Розмовний стиль. Норми сучасної української літературної мови. Лексичні засоби стилістики. Стилістична диференціація української лексики. Стилістичне використання багатозначності. Тропи. Стилістичні можливості омонімії. Паронімія як стилістичний засіб і як вада тексту. Використання синонімії в різних стилях мови. Стилістичне використання антонімів. Лексика іншомовного походження в стилістичному плані. Номінативні та стилістичні функції неологізмів. Застаріла лексика зі стилістичного погляду. Терміни в різних стилях мови. Мовні й стилістичні функції професіоналізмів, жаргонізмів та арготизмів...
Масляк П.О. Рекреаційна географія: Методологічні засади рекреаційної географії. Рекреаційна географія як наука. Об'єкт і предмет рекреаційної географії. Завдання, методи дослідження рекреаційної географії, зв'язок з іншими науками. Основні поняття рекреаційної географії. Теоретична база рекреаційної географії. Аксіоми. Теорії, які використовує рекреаційна географія. Закономірності та принципи рекреаційної географії. Районування в рекреаційній географії. Загальні засади районування. Рекреаційне районування. Рекреаційне районування світу та України. Територіальні рекреаційні системи. Системи і комплекси. Територіальні рекреаційні системи. Територіальні рекреаційні системи України і світу. Рекреаційні умови і ресурси. Поняття про географічні умови і ресурси...
Москаленко А. З. Теорія журналістики: Предмет і завдання курсу. Поняття «журналістика». Університетська підготовка журналістів. Нова журналістська формація. Журналістика як мистецтво і як наука. Інформаційний підхід у журналістиці. Суспільство і соціальна інформація. Відкритість інформаційного простору. Основні принципи інформаційних відносин. Доступ до інформації. Види інформації. Правила передачі інформації. Нормативна база діяльності преси. Свобода преси. Правові основи функціонування ЗМІ. Законодавче забезпечення захисту інформаційного простору. Норми професійної етики журналіста. Результативність журналістської діяльності. Функції як результат поєднання мети та засобів її досягнення. Принципи журналістики як основа ефективного функціонування ЗМІ...
Основи психології / За ред. О. В. Киричука: Природа психічного та принципи побудови системи психологічних знань. Поняття про психіку. Предмет психології як науки. Психіка людини як предмет інтересу і наукового вивчення. Історія питання. Душа в реаліях та міфах. З історії науки про психічне. Проблема природи психіки у вітчизняній психології. Умовний рефлекс, що примирив психологію з фізіологією. Вивчення мозку і психіки у вітчизняній психології. Внутрішнє і зовнішнє як психологічна проблема. Суб'єктивний та об'єктивний аспекти психічного. Предмет психології на сучасному етапі її розвитку. Предмет сучасної психології як об'єкт наукової саморефлексії. Психічне як мета, засіб і самоцінне для суб'єкта...

Ґріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту:

Слово до українського читача. Вступ до менеджменту. Розуміння фаху менеджера. Вступ до менеджменту. Категорії менеджерів. Головні функції менеджменту. Базові управлінські навики. Наука і мистецтво менеджменту. Еволюція менеджменту. Значення теорії та історії. Історичний контекст менеджменту. Класична теорія менеджменту. Школа людських стосунків. Кількісна теорія менеджменту. Сучасна теорія менеджменту. Системний підхід. Ситуаційний підхід. Проблеми і вимоги сучасного менеджменту. Вироблення ефективних технічних навиків. Вироблення ефективних діагностичних навиків. Вироблення ефективних комунікативних і міжособових навиків. Ви робите виклик. Самооцінка навиків...

БУРДЬЕ (BOURDIEU) Пьер

(p. 1930) -франц. социолог, один из наиболее известных социологов современности. Проф. Практической школы высших исследований, с 1982 - в Коллеж де Франс, издатель журнала Actes de la Recherche en Sciences Soziales.
Б. считает себя представителем более совершенной формы социально-критического просвещения. Он выступает против социологии, которая, отождествляя идеал объективности с безразличием по отношению к ценностям, заключила с существующим обществом "пакт о ненападении". Но равным образом Б. находит устаревшей попытку понять общественные процессы, не пользуясь достижениями современных социальных наук. Традиционная критическая философия не могла осуществить своих притязаний, поскольку не располагала адекватным критическим оружием. Вот почему необходимо покончить с противоположностью теории и практики. Б. при этом полемизирует как против гиперэмпиризма, так и против спекулятивной социальной философии. Эмпиризм и метафизика - взаимодополнительные позиции, они вытекают одна из другой. Если эмпиризм не способен осуществить синтез данных, то академическая риторика социальной философии с ее пренебрежением к экспериментальному методу обречена на бесплодные усилия по усмотрению непостижимых сущностей. Отсюда возражения Б. против излишней специализации в социологии. Сам, не боясь упреков в нарушении границ социологии как дисциплины, работал в самых разных сферах - от этнологии и истории культуры, от проблем социальной дифференции в современном обществе до теории образования и теории языка.
К самопониманию Б. как социолога относится обращенное к самому себе и своим коллегам требование объективировать собственное научное объективирование, т.е. подвергнуть рефлексии предпосылки научного производства. Свою сверхзадачу он видит поэтому в разработке своего рода "социологии социологии", позволяющей критически осмыслить позиции социологии в символической борьбе. Задачу преобразования структурализма Б. пытается решить посредством соединения положений таких считавшихся несовместимыми теоретиков как Кассирер и Дюркгейм, Вебер и Маркс. "Экономика культурных и символических феноменов", развить которую стремится Б., направлена против противопоставления экономики культуре. Эта цель ставится уже в работе "СОЦИОЛОГИЯ СИМВОЛИЧЕСКИХ ФОРМ" (1970). Б. возражает против субстанциализации социальной действительности. Культурные образования, такие как язык и мифы, следует рассматривать как системы, определенные законами комбинации конституирующих их элементов, а не в качестве выражения какого-либо субстанциального содержания. Подобный релятивистский образ мыслей нашел свое систематическое выражение у Кассирера. Развиваемый Б. реляционистский метод требует порвать со "спонтанной философией социального мира", опирающейся при объяснении социального поведения на поступки и представления индивида (субъекта). Объективным отношениям принадлежит методологический примат как над индивидами, вступающими в те или иные отношения ДРУГ с другом, так и над представлениями, которые индивиды имеют об этих отношениях. Однако этот "временный объективизм" следует устранить на втором этапе теоретического абстрагирования, на котором система непосредственных отношений и представлений увязывается с системой объективных отношений. В противоположность "структурному онтологизму", который ставит реальность структуры на место реальности элементов, Б. подчеркивает, что объективные соотношения, в конечном счете, существуют лишь благодаря диспозициям их носителей. Между системой объективных отношений и системой непосредственно воспринимаемого поведения имеет место посредничество. Это посредничество осуществляет Габитус как система ментальных диспозиций. Тем самым Б. надеется избежать ложной альтернативы "объективизма" и "субъективизма". Эти мысли находят дальнейшее развитие в кн. "ПРАКТИЧЕСКИЙ СМЫСЛ" (Le sens pratique, 1980). Указанные позиции, роковым образом противостоящие друг другу, воплощены как парадигмы в структурализме Леви-Стросса и экзистенциализме Сартра. Основная ошибка структурализма как варианта объективизма заключается в том, что он не тематизирует своей роли внешнего наблюдателя. Структурализм упускает из виду процесс теоретического объективирования объективных отношений. В результате он приписывает принципы своего отношения к объекту самому объекту. Отсюда характерный для структурализма тезис о примате языка/коммуникации для конструкции социального. Кроме того, объективизм совершает ошибку, не включая в общее определение своего предмета повседневные представления. Резкий разрыв между научным и практическим познанием неизбежно приводит к дискредитации практических форм логики. Поэтому притязание на объективное знание содержит в себе притязание на легитимное господство.
В противовес структурализму Сартр создал крайне субъективную философию поступка, которая не признает никаких устойчивых диспозиций. Его подход базируется на строгом дуализме прозрачности субъекта и непрозрачности вещи. С этим связано утверждение логического приоритета индивидуального опыта над историей. Субъективизм, равно как и объективизм, представляет собой, по Б., обобщение опыта интеллектуала как субъекта научного дискурса.
В работе "ДИСТИНКЦИЯ. СОЦИАЛЬНАЯ КРИТИКА СУЖДЕНИЯ" (La distinction. Critique sociale du jugement, 1979) Б. раскрывает свой метод на эстетическом материале. При этом он критикует восходящее к Канту разделение чувственного удовольствия и эстетического удовольствия (к первому относятся чувственнные интересы (склонности), ко второму - незаинтересованное, бескорыстное наслаждение). Это разделение далеко не является естественным; более того, само понятие "чистый вкус" есть не что иное как средство дистинкции классов, средство легитимации социальных различий. Именно легитимные произведения искусства суть предметы, которые более всех других способствуют классовому разделению; вот почему они присваиваются классами. Полемизируя с эстетизмом Канта, Б. подчеркивает исторически-общественный характер эстетического восприятия. В структуре социальных классов следует выявить фундамент системы классификации, структурирующей восприятие социального мира и описывающей предметы эстетического присвоения. Пространство культурно-исторических дистинкции отражает пространство материальных различий и одновременно репродуцирует его. Связь экономических позиций и культурного "имущества" устанавливается только посредством понятия капитала (трактуемого в марксовом смысле как общественные отношения) и восходящего к Дюркгейму понятия социального пространства. Согласно Б., позиции субъектов в сфере объективного можно определить по двум измерениям этого пространства: а) по объему капитала, т.е. распределению капитала между социальными субъектами, б) по структуре капитала; при этом Б. различает экономический, культурный и социальный капитал.
Предмет исследования теперь - показать связь как между двумя этими измерениями, так и между позициями субъектов в социальном пространстве и вкусом. Особое значение при этом принадлежит габитусу как установлению связи позиций с укладом жизни и как отграничению обоих пространств друг от друга.
Изменению понимания "класса" посвящен труд Б. "СОЦИАЛЬНОЕ ПРОСТРАНСТВО И КЛАССЫ" (1985). С этой целью Б. вводит понятие символической борьбы, под которой он понимает столкновения, происходящие в сфере репрезентации (как языковой, так и неязыковой). Социальное пространство существует не только как объективная реальность, но и как оценочная и классификационная схема. Б. порывает здесь с рядом моментов марксистской теории, особенно с ее редукцией социального до экономического. Социальная система, подчеркивает Б., существует и как система символов, органически соразмерная системе дистинкций. Символический капитал - это капитал, который познает и признает себя как сам собой разумеющийся. В этом отношении борьба за легитимное именование есть часть борьбы вообще. В этом же контексте следует прочитывать и создаваемую Б. теорию языка ("Что значит говорить?", 1990). Б. полемизирует здесь со структурной лингвистикой Ф. де Соссюра, обращающейся с языком как с мертвой системой, производимой с тем, чтобы быть расшифрованной. Вводя понятие рынка, Б. кладет конец отделению языка и социальных условий его производства. Язык следует рассматривать не только как знак коммуникации, но и как знак богатства (символического капитала). Полемизируя с "теорией коммуникативного действия" Хабермаса, Б. полемизирует с иллюзией "языкового коммунизма", согласно которой все в равной мере могут приобщиться к миру языка.
С этими разработками тесно связаны размышления Б. о месте и ответственности интеллектуала, а также даваемый им критический анализ системы образования ("Интеллектуалы и власть", 1990; "Homo academicus", 1984). Интеллектуалы, вопреки их представлению о себе, составляют часть сферы власти. Будучи подвластными, они одновременно являются составной частью властвующих. Их власть состоит во владении культурно-информационным капиталом; они осуществляют ее посредством речи. Критическая интеллигенция имеет шанс реализовать свою функцию только в том случае, если интеллектуалы отдадут себе отчет в том, какую позицию они занимают в игре власти, т.е. построят политику на защите своей относительной автономии как обладателей культурного капитала.
Вольфганг Лутц (Лейпциг)
Социология политики. М., 1993; Начала. М., 1994; L&ontologie politique de Martin Heidegger //Actes de la recherche en sciences sociales. 1975, № 5-6; Esquisse d&une theorie de la pratique. P., 1972; La distinction. Critique sociale du jugement. R, 1979; Le sens pratique. P., 1980; Homo academicus. P., 1984; Lecon sur la lecon; Choses dites. P., 1987.