Веб-бібліотека - головна сторінка


Іваницька О.П. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002):

Основні проблеми світу після другої світової війни. Поляризація суспільно-політичних систем у післявоєнному світі. Особливості політичного розвитку. Соціал-реформістська модель організації суспільства: становлення та криза. Неоконсерватизм: суть та особливості. Розпад колоніальної системи та модернізація країн третього світу. Науково-технічний прогрес та постіндустріальне суспільство. Глобальні проблеми сучасності. Міжнародний тероризм як планетарна проблема. Провідні країни Європи та Америки. Сполучені Штати Америки. Гаррі Трумен - 33-й президент США. Наслідки другої світової війни для США. Повоєнна реконверсія та економічний розвиток. "Справедливий курс"...

Газін В. П., Копилов С. А. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки): Світ після Другої світової війни. Основні тенденції суспільного розвитку сучасності. Країни Центральної та Південно-Східної Європи в системі тоталітаризму. Країни Балтії. Республіка Білорусь. Болгарія. Велика Британія. Іспанія. Італія. Канада. Латинська Америка. Німеччина. Країни Північної Європи. Польща. Російська Федерація. Румунія. Сполучені Штати Америки. Угорщина. Франція. Чехословаччина. Чеська Республіка. Словацька Республіка. Югославія. Республіка Хорватія. Республіка Словенія. Республіка Македонія. Республіка Боснія та Герцеговина. Міжнародні відносини...
Старушенко Л.І. Анатомія і фізіологія людини: Історичний нарис. Основні відомості про структуру та функції клітин, тканин, органів і систем. Апарат руху й опори. Кістки. Осьовий скелет. Скелет голови. Кістки мозкового черепа. Кістки лицевого черепа. Хребтовий стовп. Грудна клітка. Додатковий скелет. Кістки верхньої кінцівки. Кістки нижньої кінцівки. Суглоби кінцівок. М'язи. М'язи частин тіла. Системи крові та кровообігу. Система крові. Склад, кількість і фізико-хімічні властивості крові. Клітини крові. Зсідання крові (гемокоагуляція). Групи крові. Система кровообігу. Діяльність серця. Кровоносна система. Лімфатична система. Дихальна система. Дихання. Вентиляція легенів. Газообмін в легенях і тканинах. Регуляція дихання. Травна система. Травлення. Обмін речовин...
Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: Порівняльна педагогіка як галузь наукових знань. Основні історичні етапи розвитку порівняльної педагогіки. Предмет порівняльної педагогіки, її завдання та методи дослідження. Провідні чинники розвитку освіти в сучасних умовах. Провідні контекстуальні чинники розвитку освіти в кінці XX - на початку XXI ст. Глобалізація як чинник впливу на розвиток освіти. Визначення глобалізації. Політичний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Економічний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Культурний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Сучасний стан і перспективи розвитку освіти в провідних розвинених країнах та в Україні. Загальна характеристика суперечностей і перспектив розвитку освітніх систем у сучасному світі...
Любіцева О.О. та ін. Туристичні ресурси України: Науково-методичні засади вивчення туристичних ресурсів. Глобальні тенденції розвитку туризму. Місце України на світовому туристичному ринку. Класифікація туристичних ресурсів. Інформаційні джерела та методи обробки інформації. Характеристика туристичних ресурсів. Природно-рекреаційні ресурси. Кліматичні ресурси та умови. Бальнеологічні ресурси. Водні туристичні ресурси. Туристичні ресурси природно-заповідного фонду України. Біотичні туристичні ресурси. Рельєф як туристичний ресурс. Культурно-історичні ресурси. Етнічні ресурси. Інфраструктурні умови використання туристичних ресурсів. Розвиток сфери гостинності. Санаторно-курортне господарство. Транспорт і транспортна інфраструктура. Туристичні підприємства...
Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи: Чи потрібна людині інформація. Етапи публікування повідомлень у ЗМІ. Чи потрібен редакційний етап?. Ефективність функціонування редакційного етапу. Місце едитології (науки про видавничу справу) в системі наук. Едитологія та її складові частини. Навчальні едитологічні дисципліни. Професія редактора. Сутність редагування. Об'єкт редагування. Предмет редагування. Методологічна база редагування. Методи й методики редагування. Мета й завдання редагування. Галузі редагування. Аспекти редагування. Історія розвитку редагування. Періодизація розвитку. Період існування редагування як практичної діяльності. Виникнення редагування. Стагнація в редагуванні. Відродження редагування...
Локазюк В. М., Савченко Ю. Г. Надійність, контроль, діагностика і модернізація ПК: Надійність обчислювальних пристроїв, ПК і комп'ютерних систем. Суть і основні елементи теорії надійності. Розподіли ймовірності безвідмовної роботи Експоненціальний розподіл. Нормальний розподіл (Гауса). Розподіл Вейбула. Методи забезпечення надійності Методи забезпечення надійності відновлюваних об'єктів. Методи забезпечення надійності невідновлюваних об'єктів. Комп'ютерні системи як синтез відновлюваних і невідновлюваних об'єктів. Резервування апаратури Основні види резервування. Мажоритарний метод резервування. Відновлюючий орган з пам'яттю як метод резервування. Інформаційна надлишковість як універсальний засіб контролю. Суть інформаційної надлишковості...
Мигович І.І. Соціальна робота: Чому стає актуальною соціальна робота в Україні. Що таке соціальна робота. Історичні корені й традиції благодійництва. Морально-гуманістичні витоки соціальної роботи. Взаємозв'язок соціальної роботи з іншими галузями суспільної практики. Структура і функції органів соціальної роботи в Україні. Принципи і методи соціальної роботи. Яким має бути соціальний працівник...
Ратушняк Г.С. Топографія з основами картографії: Предмет та задачі топографії й картографії в екологічному моніторингу. Визначення топографії й картографії та їх зміст. Зв'язок топографії й картографії з іншими науками, історія їх розвитку та організацій форми. Картографічні образно знакові просторові моделі. Карти та їх властивості. Класифікація карт. Географічні атласи та їх класифікація. Суть та структура регіональних екологічних атласів. Математична основа побудови географічних карт. Моделі поверхні Землі та її розміри. Математична основа карт. Картографічні проекції. Системи координат в топографії та картографії. Основні лінії та площини еліпсоїда. Географічні координати. Плоскі прямокутні координати. Полярні та біполярні координати". Висота точок...
Дмитрук О.Ю., Дмитрук С. В. Екотуризм: Екологічний туризм. Основні концепції, поняття та підходи. Екотуризм базові поняття і терміни. Принципи, функції та завдання екологічного туризму. Гносеологічні та історичні основи екологічного туризму. Розвиток теоретичних та практичних засад пізнавальних природознавчих та краєзнавчих подорожей в світі. Розвиток теоретичних та практичних засад пізнавальних туристсько-краєзнавчих подорожей і екскурсій в Україні. Екотуристська діяльність. конструктивно-географічні основи менеджменту в екотуризмі. Екотуристська діяльність. Конструктивно-географічні основи менеджменту в екотуризмі. Науково-методичні основи менеджменту в екотуризмі. Суспільно-економічні основи та економічний зміст стратегічного менеджменту в екотуризмі...
Марченко O.K. Фізична реабілітація хворих із травмами й захворюваннями нервової системи: Травми й захворювання нервової системи. Будова нервової системи. Роль нервової системи у регуляції рухів. Порушення рухової функції. Порушення чутливості. Вегетативно-трофічні порушення. Порушення вищих кіркових функцій. Психічні розлади. Фізична реабілітація в клініці нервових хвороб. Поняття про реабілітацію. Види реабілітаційних заходів. Основні засоби, методи й форми застосування фізичних вправ із лікувальною метою. Механізми лікувальної дії фізичних вправ і масажу. Застосування основних засобів фізичної реабілітації в клініці нервових хвороб. Види спеціальних лікувальних заходів і вправ, застосовуваних у клініці нервових хвороб...

Рум'янцев А.П., Рум'янцева Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність:

Предмет, методологія і структура курсу ЗЕД. Нормативно-правове забезпечення ЗЕД України. Маркетинг у ЗЕД. Пошук та оцінка іноземних партнерів. Міжнародні господарські контракти. Міжнародні розрахунки і міжнародні кредити. Зовнішня торгівля суб'єктів в ЗЕД. Зовнішньоекономічна діяльність у сфері науково-технічних відносин. Іноземне інвестування в системі ЗЕД. Транспортне забезпечення ЗЕД. Митне регулювання ЗЕД. Валютне регулювання ЗЕД. Оподаткування ЗЕД. Ризики в ЗЕД. Страхування ЗЕД. Ефективність ЗЕД. Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Уніфіковані правила по Інкасо. Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів (UCP500)...

БУХАРИН Николай Иванович

(27.09(9.10). 1888, Москва - 15.03. 1938) - политический деятель, экономист, философ. Учился в Московском ун-те на экономическом отд. юридического ф-та. В 1911 г. был арестован и сослан. В эмиграции, разделяя позиции большевиков, принимал активное участие в революционном движении. После Февральской революции 1917 г. вернулся на родину. С кон. 1917 по 1929 г. - ответственный редактор газ. "Правда". В 1924 г. избран членом Политбюро, занимал руководящие посты в ЦК, ЦИК СССР, Исполкоме Коминтерна, став в 1926 г. его председателем. Работал в Ин-те красной профессуры, Коммунистической академии, Ин-те К. Маркса и Ф. Энгельса. С 1929 г. - академик АН СССР. В 1934-1936 гг. в ВСНХ, возглавлял Ин-т истории естественных наук и техники, участвовал в издании журн. "Сорена" ("Социалистическая реконструкция и наука"), созданного по его инициативе. Был обвинен в контрреволюционной деятельности, исключен из ВКЩб). В 1937 г. арестован, в марте 1938 г. приговорен к расстрелу. В 1988 г. реабилитирован. Мировоззренческие ориентиры Б. сформировались уже в гимназические годы. От увлечения идеями Писарева он переходит к марксизму, привлекавшему его "необычайной логической стройностью" концепции (см.: Бухарин Н. И. Избр. труды. Л., 1988. С. 9). Первые теоретические работы посвящены экономической проблематике ("Политическая экономия рантье" (1914); "Мировое хозяйство и империализм" (1915); "К теории империалистического государства" (1915) и др.), в к-рых представлена концепция империализма и его политики, рассматриваются перспективы социалистической революции. После революции 1917 г., разделяя представления об экономической и политической отсталости России, он апеллировал к идее мировой социалистической революции. Идеология "военного коммунизма" нашла свое воплощение в написанной совместно с Е. Преображенским кн. "Азбука коммунизма" (1920). В "Экономике переходного периода" (1920), в вопросе о возможном построении социализма, Б. отошел от традиционного марксистского понятия о социализме, вырастающем в недрах капитализма, и, т. обр., приспособил теорию Маркса к условиям отсталой России; основу такого построения он видел в процессе планомерной и организованной работы пролетариата, а ядром этой работы в тот период считал революционное насилие, принуждение как метод выработки коммунистического человечества из человеческого материала совр. эпохи. Наиболее известной социально-философской работой Б. является "Теория исторического материализма" (1921). Исторический материализм рассматривался им как научная теория, продуцирующая социальное знание. Систематизируя его осн. категории, Б. ввел новые для ортодоксального марксизма трактовки отношения между природой и об-вом как главной детерминанте общественной эволюции в целом, производительных сил, экономического базиса, надстройки и их взаимовлияния. Он разграничивает понятия "надстройка" и "идеология", отождествлявшиеся большинством марксистов тех лет; исследовал многообразие опосредовании базисных отношений надстроечными; ввел понятие материальной культуры. Мн. положения труда Б. (понимание "механического" и "органического", характеристика диалектического метода на основе теории равновесия и др.) стали предметом философских дискуссий 20-х гг. После 1917 г. возрос интерес Б. к философским основаниям поднимаемых им экономических, политических, организационных проблем. Во многом это было связано с выявлением теоретической самобытности ленинизма, марксизма в целом. Б. не принял распространившихся в 20-е гг. версий ни об исключительно политической ориентации ленинского творчества, противопоставлявших Ленина - теоретика Ленину - практику, ни об отождествлении ленинизма и марксизма. Для него Ленин был мыслителем, но "значение Ленина как своеобразного мыслителя крупнейшей интеллектуальной силы, и притом интеллектуальной силы нового типа, только еще появляющегося в истории, далеко не ясно" (Бухарин Н. И. Ленин как тип мыслителя // Правда. 1926. 23 апр.). Политические и идеологические симпатии Б. определяли и его теоретическую эволюцию. В партийной публицистике сер. 20-х гг. Б. формулирует альтернативу курсу социалистического строительства, предложенного Троцким, выступая против тотального политического принуждения к социализму. Он подчеркивал значение экономических методов в управлении хозяйственными процессами, рассматривал кооперацию как прообраз социалистической экономики, отмечал роль научно-технического прогресса в укреплении социалистических форм хозяйствования. Б. не снимал лозунга классовой борьбы, но требовал уходить от военно-политических ее форм, переходить к мирно-хозяйственным. В последние годы интерес Б. сосредоточился на вопросах организации науки, истории науки, на технике и культуре. Оценка философского творчества Б. неоднозначна. Одни исследователи, начиная с Д. Лукача, К. Корша, А. Грамши, рассматривают его социально-философскую концепцию как апологетику объективизма, механицизма, экономического детерминизма марксистского толка. Другие (С. Коэн, А. Майер, К. Тарбак, У. Штер) характеризуют ее как теоретическое развитие, вклад большевизма, одно из последних проявлений плюрализма рус. марксистской мысли. Формулируя свое отношение к марксизму, Б. исходил из того, что "марксизм есть классовая идеология... революционное учение" (Учение Маркса и его историческое значение /у Избр. труды. Л., 1988. С. 120, 121). В социологическом плане марксизм есть идеология революционного пролетариата эпохи капитализма; логически марксизм есть научная система, "научное мировоззрение, научная практика" (Там же. С. 126). Применительно к анализу об-ва важнейшим научным его принципом Б. считал принцип равновесия, системности, целостности. Осн. общая закономерность - это стремление систем к равновесию, под к-рым понималось, во-первых, соответствие элементов системы друг другу, во-вторых, соответствие системы окружающей внешней среде. Нарушение внутреннего или внешнего равновесия восстанавливается на прежнем уровне (достигается "устойчивое равновесие") или на новом уровне, выше или ниже предыдущего (прогресс или регресс), тогда речь идет о "подвижном равновесии". Об-во - это открытая развивающаяся система, обменивающаяся материей и энергией с внешней средой - природой и, следовательно, находящаяся в подвижном равновесии. "Оно устанавливается и тотчас нарушается, вновь устанавливается на новой основе и снова нарушается и т. д." (Теория исторического материализма. М., 1921. С. 75). Об-во прогрессирует, когда обмен с природой осуществляется в его пользу, оно как бы "всасывает" энергию, накопленную в природе. Этот неэквивалентный обмен, идущий через нарушение и восстановление равновесия между об-вом и природой, есть не что иное, как развитие производительных сил, лежащее в основе об-ва в целом. С помощью нек-рых общенаучных категорий (причинность, система, равновесие) Б. стремился, с одной стороны, обосновать собственно материалистическую сторону истмата (первичность экономики, общественного производства, производительных сил), с другой - прояснить его динамические механизмы, показать характер общественной эволюции. Понятие равновесия в смысле соответствия, пропорциональности первично, с его т. зр., по отношению к понятию противоречия, поскольку противоречие - это нарушение равновесия внутри или вне системы. Б. рассматривал исторический материализм как тождественный социологической теории. В его обосновании структуры об-ва, социального детерминизма, соотношения материальных и идеальных факторов общественной эволюции присутствует аргументация ведущих немарксистских социологов - Э. Дюркгейма, М. Вебера, Р. Михельса, Э. Парето (см.: Сорокин о Бухарине // Социологические исследования. 1988. № 6). Это и позволило ему дать анализ об-ва, по сути дела, с позиций системно-функционального анализа. Об-во "есть наиболее широкая система взаимодействующих людей, обнимающая все длительные их взаимодействия и опирающаяся на их трудовую связь". Основная "общественная связь - связь людей в производстве. Самой широкой общностью людей является мировое хозяйство" (Теория исторического материализма. С. 95, 100). Понятие "общественно-экономическая формация" Б. не употребляет. Он говорит о социальных системах, общественных формах. Развитие общественных форм - капитализма, феодализма и др. он рассматривает как "ряд звеньев в общей цепочке, задетых и с одного, и с другого конца" (Там же. С. 72).
Существующий тогда в стране строй представлялся ему самостоятельной общественной формой, занимающей положение звена между капитализмом и социализмом. Отсюда и возникает идея "врастания" этого строя в будущую общественную систему - социализм. Структуру об-ва Б. рассматривал как отношение людей к природе (производительные силы) , отношения их друг к другу (производственные отношения и др. общественные связи), общественное сознание. "Общество не могло бы существовать, если бы строй вещей, строй людей и строй идей не соответствовали друг другу" (Там же. С. 148). Нарушение равновесия между этими компонентами определяет в конечном счете движение любой общественной системы. Одной из главных проблем творчества Б. являлась проблема науки как рационального знания объективных законов. Такой характер науки проистекал из понимания им причинности. В плане причинного объяснения наука об об-ве не отличается принципиально от наук о природе. Идея всеобщности исторической необходимости доминирует в социально-философском творчестве Б., сближая его взгляды со сторонниками экономического детерминизма. Но примат практики являлся исходным в его миросозерцании. Для него "проблема внешнего мира" являлась "проблемой его преобразования" (Теория и практика исторического материализма. М.; Л., 1931. С. 8), тогда как проблема познания выступает как интегральная часть проблемы преобразования мира. Б. выступал против абсолютизации логического мышления, он считал совершенно "неверным рассечение, абсолютное, механическое, так называемой духовной жизни на замкнутые сферы чувств и интеллекта, или сознательного и бессознательного, или непосредственно чувственного и логического. Это не отдельные моменты абстрактных категорий. Это - диалектические величины, составляющие единство" (Поэзия, поэтика и задачи поэтического творчества в СССР. М., 1934. С. 11). Мышление в образах - необходимый компонент духовного познания мира. Результатом является не "научное отражение действительности, а чувственно-обобщенная картина феноменологического ряда, не сущности, а явления" (Там же. С. 12). Говоря о вкладе Б. в социальную теорию, называют своеобразную "нэповскую философию" (Коэн С. Бухарин: политическая биография. М., 1989. С. 385), основанием к-рой явилась теория равновесия. Равновесие предполагает социальную гармонию, стабильность, гражданский мир в отличие от ортодоксального большевизма, ориентированного якобы на обострение классовых антагонизмов, на ликвидацию непролетарских слоев. Теория равновесия создала основу для концептуального осмысления социальных изменений в мире 20-30-х гг. XX в. На ее основе разработаны бухаринские версии теории империализма, теории революции и теории модернизации об-ва. Она стала бухаринской платформой в его спорах с левой оппозицией, а затем со Сталиным по вопросам возможности сбалансированного, пропорционального экономического развития советского об-ва. Сегодня бухаринская теория равновесия рассматривается мн. его исследователями как инструмент социального анализа современности, как метод для решения проблем модернизации стран "третьего мира".