Веб-бібліотека - головна сторінка


Титаренко Л.Д. Теоретичні основи товарознавства:

Предмет і завдання товарознавства. Споживна цінність товарів - предмет товарознавства. Зв'язок товарознавства з іншими науками. Споживні властивості товарів і показники, що їх визначають. Хімічний склад харчових продуктів. Неорганічні речовини харчових продуктів. Органічні речовини харчових продуктів. Речовини, що формують біологічну цінність харчових продуктів. Речовини, які формують органолептичні властивості харчових продуктів. Енергетична цінність харчових продуктів і раціональне харчування. Фізичні властивості товарів. Густина, шпаруватість. Структурно-механічні властивості. Оптичні властивості. Теплофізичні властивості. Сорбційні властивості. Якість товарів і методи оцінки якості...

Пятницкая Н. А., Лазарев Б. Г. Организация обслуживания в предприятиях общественного питания: Характеристика торговой части предприятий общественного питания. Значение организации обслуживания в предприятиях общественного питания. Торговые помещения. Торговая мебель. Буфеты. Организация работы моечной столовой посуды и сервизной. Столовая посуда, приборы и столовое белье. Меню и прейскуранты. Общая характеристика меню и прейскуранта. Меню со свободным выбором блюд. Меню дневного рациона питания. Оформление меню и прейскуранта. Подготовка торговых помещений к обслуживанию посетителей. Уборка помещений. Расстановка торговой мебели. Получение и подготовка посуды, приборов и столового белья. Складывание полотняных салфеток. Подготовка специй, цветов...
Макарова О.В. Державні соціальні програми: Теоретичні засади програмного регулювання соціальної сфери. Об'єктивно-історичні передумови застосування державних соціальних програм. Історичні корені застосування систем соціального захисту. Об'єктивні передумови застосування державних соціальних програм у сучасний період історії. Досвід застосування соціальних програм у країнах «загального добробуту». Особливості застосування соціальних програм в Україні у перехідний період. Сутність та методологічні основи програмного регулювання соціальної сфери. Програмування як інструмент реалізації соціальної політики. Сутність категорії «державна соціальна програма». Методологія розробки державних соціальних програм. Класифікація соціальних програм...
Желібо Є.П. та ін. Безпека життєдіяльності: Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Безпека життєдіяльності як категорія. Наукові засади безпеки життєдіяльності. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів. Системний аналіз у безпеці життєдіяльності. Системно-структурний підхід та системний аналіз - методологічна основа безпеки життєдіяльності. Система «людина - життєве середовище» та її компоненти. Рівні системи «людина - життєве середовище». Ризик як оцінка небезпеки. Загальна оцінка та характеристика небезпек. Концепція прийнятного (допустимого) ризику. Управління ризиком. Якісний аналіз небезпек. Теми для курсових, рефератів і контрольних робіт...
Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення: Роль і значення мови в суспільному житті. Українська мова серед інших мов світу. Функції мови. Мовна норма. Функціональні стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль. Мова документів. Загальні вимоги до укладання та оформлення. Документ та його функції. Критерії класифікації документів. Вимоги до укладання та оформлення документів. Оформлення сторінки. Текст і його оформлення. Скорочування слів і словосполучень. Стандартизація ділового тексту. Реквізити ділових паперів. Дата. Індекс. Заголовок до тексту. Адресат. Гриф затвердження. Резолюція. Віза. Підпис. Терміни та їх місце в діловому мовленні. Професійна лексика. Використання неологізмів та запозичень. Документування в управлінській діяльності...
Наливайко Д. С., Шахова К. О. Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму: Німецький романтизм. Ієнський гурток романтиків. Новаліс. Л. Тік і В. Вакенродер. Ф. Гельдерлін. Гейдельберзький гурток романтиків. А. фон Арнім. К. Брентано. Г. фон Клейст. Е. Т. А, Гофман. Г. Гейне. Французький романтизм. Період Консульства і Першої імперії. Ж. де Сталь. Б. Констан. Ф. Р. де Шатобріан. Періоди Реставрації і Липневої монархії. А. де Ламартін. А. де Віньї. Віктор Гюго. Жорж Санд. А. де Мюссе. Ж. де Нерваль. Італійський романтизм. Література 1797-1815 років. У. Фосколо. Література 1816-1848 років. А. Мандзоні. Д. Леопарді. Англійський романтизм. Вільям Блейк. Вільям Вордсворт. Семюель Тейлор Колрідж. Вальтер Скотт. Джордж Ноель Гордон Байрон...
Архіпов В. В. Організація обслуговування в закладах ресторанного господарства: Загальна характеристика процесу обслуговування. Послуги закладів ресторанного господарства та вимоги до них. Характеристика методів і форм обслуговування. Торгівельні приміщення. Види торгівельних приміщень, їх призначення та характеристика. Взаємозв'язок торгівельних залів, виробничих та підсобних приміщень. Сучасний інтер'єр торгівельного залу та вимоги до нього. Характеристика буфету при ресторані, приміщення для нарізання хліба та сервізної. Організація роботи мийної столового посуду. Устаткування залів. Сучасні вимоги до меблів. Столовий посуд та набори. Столова білизна. Класифікація, вимоги до посуду. Характеристика порцелянового, фаянсового та керамічного посуду...
Роменець В. А. Історія психології: XVII століття. Епоха Просвітництва: Історія психології як совість психолога. Дослідження з питань періодизації історико-психологічних знань. Становлення логічного осередку в історії психології - дія та вчинок. Вчинковий осередок і періодизація історії психології. Ситуативний рівень періодизації. Мотиваційний рівень періодизації. Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип. Культурно-історична функція післядії у психології. Історія психології як історія розробки значущих проблем. Тотем і ранні людські спільноти. Ритуал і вчинок - засади психології у Давньому Китаї. Нірвана й нестримна чуттєвість - засади психології у Давній Індії. Людське і вселюдське в ідеології Пророчого руху...

Бубер Мартин

(1878-1965) - еврейский религиозный философ. Родился в Вене, но свои детские годы провел во Львове. Затем учился в Венском, Лейпцигском, Берлинском и Цюрихском университетах. Активный участник сионистского движения. Он создал германский еврейский еженедельник "Der Jude" (1916), много способствовал подъему еврейского социалистического движения. В 1930-1933 гг. был профессором религии во Франкфуртском университете. В 1938 г. переехал в Палестину и стал профессором социальной философии в еврейском университете в Иерусалиме. Был одним из лидеров движения за арабо-еврейское взаимопонимание и создание арабо-еврейского государства в Палестине.
Истоки философии Бубера лежат в учениях Канта, Ницше, Кьеркегора. Так же как и Кант, Бубер рассматривал время и пространство как связанные с нашими восприятиями мира. Как и Кант, он был агностиком, полагая, что объективное знание мира невозможно, так как познание его происходит посредством категорий, которые мы при этом используем. На формирование антропологии Бубера повлияли Ницше и Кьеркегор, однако он стремился представить отношения между людьми не как случайные, а как существенные для человеческой личности. На Бубера также оказал влияние хасидизм - мистическое религиозное движение в XVIII веке внутри иудаизма. Бубер воспринял учение хасидизма о том, что Бог находится во всем и все в Боге, что не надо избегать современного мира, а надо переделывать его.
Основная работа Бубера "Я и Ты" (1923), в которой он описывает человеческое бытие и его отношения с окружающим миром и Богом. Бубер исходит из двух первичных слов "Я - Ты" и "Я Оно", указывающих те пути, которыми мы соотносимся с личностями и вещами. "Я - Ты" способ общения только с целостным бытием. В этом выражается его открытость к другим. Наоборот, "Я - Оно" никогда не характеризует отношения с целостным бытием, оно лишь выражает частичную связь. Отношения Я - Ты частично вытесняются отношениями Я - Оно, которые не учитывают личностных аспектов. Таким образом, в антропологии Бубера ключевым понятием является диалог, который характеризуется открытостью и готовностью слушать и отвечать, а также говорить и давать. "Я" в таких личностных отношениях отличается от Я в "Я Оно". Первое всегда зависит от таких отношений.
На этих понятиях Бубер строит свою диалогическую теорию познания, привязывая ее к понятию времени. Отношения Я - Оно всегда обращены в прошлое, так как объективное знание о человеке есть знание о его прошлом. Но никогда целиком нельзя вычислить, чем человек является или чем он мог бы быть на основании своего прошлого. Подлинные отношения Я - Ты всегда в настоящем, открыты любому диалогу.
Позиция Бубера - не разделение бытия на два мира - личностей и предметов, а подчеркивание, что отношения между людьми существенным образом отличаются от отношений между людьми и вещами. Бубер говорит, что "я становлюсь через мои отношения с Ты: поскольку я становлюсь Я, я говорю Ты". "Только когда индивид узнает другого во всей его "инаковости" как себя, как человека, с этого момента он прорывается через свое одиночество к определенной и трансформирующей встрече". Бубер полагает, что отношения Я - Ты возможны не только между людьми, но и между человеком и природой, а также "духовными существованиями".
В этой схеме Бубера Бог выступает субъектом, Вечным Ты, одним из членов отношения Я - Ты. Он не является ни предметом мышления, ни предметом веры, а познается через каждое специфическое отношение Я - Ты. "К. Богу можно только обращаться, а не выражать его". Бубер подчеркивает, что Библия - это не мертвая книга, а живая речь. Поэтому религия должна рассматриваться не как утверждение определенных религиозных верований, а как способ реагирования человека на события повседневной жизни. В моральной жизни человек постоянно рискует, моральное решение всегда содержит возможность ошибки. Понятие встречи с Богом как встречи с вечным Ты должно привести, по мнению Бубера, в соответствие "аутентичное существование" человека как выражение морального долга и моральных обязанностей перед заповедями и волей Бога.
Таким образом, свою антропологию, как и теорию познания, Бубер строит на отношениях Я-Ты и полагает, что социальная жизнь может быть исправлена. Бубер проводит различие между понятиями общества как искусственного порядка вещей, функционирующего в соответствии со своими интересами, и общиной, общностью как естественной группой людей, связанных общей личной жизнью. Бубер призывал к претворению в жизнь общности среди людей во втором значении. Некоторую реализацию общности между людьми Бубер видел в социалистической ориентации жизни ранних кибутцев в Израиле.
Хотя Бубер испытал влияние Маркса, он полагал, что преобразование в обществе есть прежде всего преобразование человека, а не изменение в государстве. Его социализм имел религиозный и утопический характер и представлен в книге "Пути в утопию".
Бубер постоянно выступал против грубого отождествления политики с религией и моралью. "Религия - это цель и путь, политика - это цели и средства. Религиозная цель указывает просто направление, она никогда не используется в историческом процессе". Философия Бубера обнаруживает определенное сродство с экзистенциализмом. В то же время Бубер продолжает профетическую традицию иудаизма, рассматривая человека в его отношении с Богом и утверждая, что современный человек находится "на краю", нуждаясь в спасении от массовой деперсонализации и дегуманизации.
Взгляды Бубера имели большое влияние в теологии, философии, психотерапии (Бубер часто подчеркивает роль терапевта через понятие "подлинного выслушивания") и в педагогических теориях.