Веб-бібліотека - головна сторінка


Калінін Ю.А. Релігієзнавство:

Основні релігієзнавчі концепції та їхня загальна характеристика. Матеріалістична концепція релігії. Марксистська релігієзнавча концепція. Об'єктивно-ідеалістична концепція релігії. Суб'єктивно-ідеалістична концепція релігії. Натуралістична концепція релігії. Соціологічна концепція релігії. Релігія як суспільне явище і складова частина духовної культури. Сутність і походження релігії. Релігія як сфера духовної культури, її елементи і структура. Функції релігії та її роль у житті суспільства. Релігії світу. Родоплемінні культи. Магія. Фетишизм. Анімізм. Тотемізм. Землеробські культи. Шаманізм. Ранні національні релігії. Релігія Стародавнього Єгипту...

Семотюк В. Програмування в середовищі Турбо Паскаль: Загальна характеристика мови Паскаль. Структура Паскаль-програми. Елементи мови Паскаль. Мова металінгвістичних формул. Прості типи даних. Вирази. Стандартні типи даних. Цілий тип. Дійсний тип. Логічний тип. Символьний тип. Конструйовані типи. Перелічуваний тип. Діапазонний тип. Оператори надання значень змінним. Оператор присвоєння. Введення-виведення. Порядок виконання операцій. Складений оператор. Стиль запису програми. Структури керування. Структура послідовного виконання. Структура розгалуження. Умовний оператор. Оператор варіанта. Оператор безумовного переходу. Структура повторення. Цикл з параметром. Цикл з передумовою. Цикл з післяумовою. Ітераційні цикли. Вкладені цикли...
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: ЄВРОПА. Великобританія. Франція. Німеччина. Італія. «Малі» високорозвинені країни Західної Європи. Фінляндія (79). Швеція (82). Норвегія (84). Данія (87). Ісландія (89). Бельгія (90). Нідерланди (94). Люксембург (99). Швейцарія (100). Австрія (104). Інші країни Західної Європи. Ірландія (107). Португалія (110). Іспанія (113). Мальта (123). Греція (124). Центральна і Південно-Східна Європа. Польща (130). Чехія (138). Словаччина (141). Угорщина (144). Румунія (148). Болгарія (153). Країни колишньої Югославії та Албанія. Словенія (160). Хорватія (161). Боснія і Герцеговина (164). Югославія (166). Македонія (168). Албанія (169). ПІВДЕННО-ЗАХІДНА АЗІЯ. Туреччина. Кіпр. Ліван. Ізраїль. Кувейт...
Яценко Т. С. Теорія і практика групової психокорекції: Теоретичні передумови активного соціально-психологічного навчання. Психологічні засоби групової психокорекційної роботи. Практична психологія і психокорекційна практика. Поняття психокорекції. Природа психічних явищ, які підлягають психокорекції. Спрямованість психокорекційного процесу АСПН. Поняття особистісної деструкції та особистісної проблеми спілкування. Особливості психокорекційного процесу в групі АСПН. Особливості процесуальної діагностики в групі АСПН. Результативність психокорекційного процесу в групі АСПН. Групова динаміка як чинник психокорекції. Поняття «дезінтеграція» та «інтеграція» в контексті групової психокорекції за методом АСПН. Механізми особистісних змін суб'єкта...
Наливайко Д. С., Шахова К. О. Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму: Німецький романтизм. Ієнський гурток романтиків. Новаліс. Л. Тік і В. Вакенродер. Ф. Гельдерлін. Гейдельберзький гурток романтиків. А. фон Арнім. К. Брентано. Г. фон Клейст. Е. Т. А, Гофман. Г. Гейне. Французький романтизм. Період Консульства і Першої імперії. Ж. де Сталь. Б. Констан. Ф. Р. де Шатобріан. Періоди Реставрації і Липневої монархії. А. де Ламартін. А. де Віньї. Віктор Гюго. Жорж Санд. А. де Мюссе. Ж. де Нерваль. Італійський романтизм. Література 1797-1815 років. У. Фосколо. Література 1816-1848 років. А. Мандзоні. Д. Леопарді. Англійський романтизм. Вільям Блейк. Вільям Вордсворт. Семюель Тейлор Колрідж. Вальтер Скотт. Джордж Ноель Гордон Байрон...
Возняк M.X. Історія української літератури. Кн. 1: Племінне походження українського народу. Українські племена. Українська народність. Україна та східне слов'янство. Історична доля і роль України. Українська мова. Справа української літературної мови. Усна словесність і письменність. Література. Поділ історії української літератури на доби. Давня доба української літератури. Основи давньої доби української літератури. Християнство. Два типи християнства. Виникнення церковнослов'янської літератури. Болгарська література. Мова церковнослов'янської літератури й письмо. Література передхристиянської доби. Двовір'я. Чужоземні впливи. Культурні, осередки й освітній рівень. Справа збереженості пам'яток літератури. Перекладне письменство...
Максимюк С.П. Педагогіка: Загальні основи педагогіки. Дидактика. Стан освіти в Україні та нові нормативні документи про її організацію і реформування. Стан освіти в Україні. Глобальна освіта й українська школа. Система освіти в Україні та її диференціація. Основні принципи організації освіти в Україні. Закон України «Про загальну середню освіту». Національна доктрина розвитку освіти (витяг). Концепція 12-річної загальноосвітньої школи (витяг). Предмет педагогіки, її становлення як науки. Методи педагогічних досліджень. Предмет педагогіки: визначення, стадії розвитку, історія формування як самостійної науки. Визначення основних понять педагогіки. Методологія педагогіки. Структура педагогічної науки, її галузі. Зв'язок педагогіки з іншими науками...
Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи: Чи потрібна людині інформація. Етапи публікування повідомлень у ЗМІ. Чи потрібен редакційний етап?. Ефективність функціонування редакційного етапу. Місце едитології (науки про видавничу справу) в системі наук. Едитологія та її складові частини. Навчальні едитологічні дисципліни. Професія редактора. Сутність редагування. Об'єкт редагування. Предмет редагування. Методологічна база редагування. Методи й методики редагування. Мета й завдання редагування. Галузі редагування. Аспекти редагування. Історія розвитку редагування. Періодизація розвитку. Період існування редагування як практичної діяльності. Виникнення редагування. Стагнація в редагуванні. Відродження редагування...
Безпека життєдіяльності / За ред. В.Г. Цапка: Концепція розвитку науки і практики "Безпека життєдіяльності". Сучасні обставини, які формують стан життєдіяльності. Характер змін і стан безпеки життєдіяльності. Теоретичні основи дисципліни "Безпека життєдіяльності". Загальні положення. Базові уявлення дисципліни. Забезпечення безпеки від дії небезпечних та шкідливих факторів. Зміст основних елементів, що формують систему знань дисципліни "Безпека життєдіяльності". Елементи теорії, що становлять зміст предметної сфери дисципліни. Елементи теорії, що становлять логічні категорії безпеки життєдіяльності. Елементи теорії, що становлять закони, принципи, аксіоми і правила. Закони та їх зміст. Основні принципи та їх зміст...

БУБЕР (BUBER) Мартин (Мардохай) (1878-1965)

-евр. религ. мыслитель, писатель, философ-экзистенциалист. Учился в гимназии во Львове, а затем в ун-тах Вены, Лейпцига, Цюриха, Берлина. Защитил дис. по истории христ. мистики эпохи Возрождения и Реформации. В 1923 опубликована книга "Я и Ты", принесшая ему мировую славу. В 1924-33 проф. философии иудаизма и этики в ун-те Франкфурта-на-Майне. В 1933 эмигрировал из Германии в Швейцарию, затем в Палестину. С 1938 - проф. социальной философии в Иерусалим, ун-те. После Второй мир. войны выезжал с лекциями в США, ФРГ. В 1960-62 Б. стал президентом Израильской академии наук. В 1963 в Амстердаме ему была вручена Эразмовская премия.
Значит, влияние на Б. оказали Ницше, Зиммель, Дильтей, Кьеркегор, Ф. Розенцвейг, Шестов.
Философия Б. получила название "диалогической". Согласно Б., филос. проблемы возникают только тогда, когда люди размышляют о "реальных вопросах", к-рые затрагивают все существо человека. Философия Б. окрашена в экзистенциалистские тона; ее центр, идея - бытие как "диалог" (между Богом и человеком, между человеком и миром и т.д.). "Диалогич." дух, противостоящий греч. "монологизму", Б. искал в библейском миропонимании. Особое внимание уделил пантеистич. тенденциям хасидизма. Б. раскрыл миру творч. силу и духовную глубину, к-рые характеризовали это течение в его лучшие годы (1750-1825). В противоположность религиям, утверждающим непроходимую пропасть между нашим и потусторонним миром, хасидизм настаивает, что подлинное благочестие предполагает горячую и пылкую радость жизни "здесь и теперь". Хасидизм утверждает органич. связь праведников и людей простой веры, важность телесной природы человека, наряду с духовной. "Встречайте мир полнотой своего бытия и вы встретите Его. Он сам примет из ваших рук то, что вы должны дать миру", - пишет Б.
Исходное положение диалогич. философии Б. -представление об изначальной двойственности, укорененной в самом основании сущего: "В Начале есть Отношение". При этом понятие "отношения" Б. употребляет не в психол. смысле: это не установка и не позиция, к-рая всегда выступает уже как рез-т, а обоюдное "соотнесение (Haltung) человека с его "пред-стоящим" (Gegeniiber) - будь то другой человек, явление природы (как органич., так и неорганич.) или духовная сущность. Соотнесенность также носит двойств, характер в силу того, что человеку присуща способность задавать способ существования как мира в целом, так и себя в нем. Б. связывает эту способность с изречением "осн. слов" - Я-Ты и Я-Оно, к-рые "полагают существование". Изречение осн. слова Я-Оно помещает человека в мир "ставшего", где он - "вещь среди вещей" и один из бесчисл. множества отчужденных друг от друга индивидов. Поскольку здесь нет взаимности, то нет и подлинного отношения. Способ существования в мире Оно предполагает его многообразное "использование" и ориентированное на зримый и конкр. результат "приобретение опыта", к-рый, в понимании Б., имеет негативное значение и относится лишь к объективирующему знанию. В мире Оно безгранично господствует необходимость и нет места свободе. Поскольку человек несвободен, он не способен к творч. деянию и обречен на пассивность. Он не знает "действит." жизни, к-рая "проживается в "чистом настоящем" и осуществляется во "встрече" с Ты: он не причастен Духу, поскольку Дух не заключен в его Я, как в темнице, Дух - между Я и Ты, он есть ответ человека своему Ты; он закрыт для Любви, к-рая есть ответственность Я за Ты. Погруженность в "одиночество замкнутой самости" делает человека нечувствительным и к присутствию "Вечного Ты", т.е. Бога. Напротив, говоря "Я-Ты", человек освобождается от плена причинно-следств. связей и "претворяет в действительность Свободу", т.е. свободно избирает то, к чему предназначен. Так происходит встреча с судьбой. У того же, кто живет в мире Оно, нет судьбы, поскольку он не знает своего предназначения и избегает риска и ответственности, неизбежно связанных с выбором и принятием решения. По мысли Б., судьба не ограничивает свободу человека, а дополняет ее: Свобода и Судьба "объемлют друг друга, образуя Смысл". Этот последний невозможно отобразить и истолковать, но он есть нечто несомненное для человека, к-рый встал "пред Лицом" и в каждом Ты прозревает "Вечное Ты". "Возвышенная печаль нашей судьбы" состоит в том, что "встречи" с Ты носят исключит, характер и не могут служить прочным фундаментом для устройства и сохранения жизни. Делая человека сопричастным Вечности, "встречи" с Ты не поддаются объяснению и формальному упорядочению, из них невозможно извлечь никакой "пользы", они ставят под угрозу само существование человека в этом мире, т.к. ослабляют все его устоявшиеся и проверенные связи. Но если каждое Ты обречено на то, чтобы стать Оно, когда отношение исчерпано, то и каждое Оно, "воспламененное" сущностным актом Духа, может войти в действительность отношения и стать Ты. Поэтому, по мысли Б., существование мира Оно все же не лишено смысла. Тем не менее Оно являет собой постоянную угрозу для Ты, ибо мир Оно неуклонно разрастается. Согласно Б., история свидетельствует о том, что у каждой культуры мир Оно полнее, чем у предшествующей. Исток и начало всякой культуры - наипервейшее "вхождение в отношение", "событие-встреча", к-рая определяет весь дальнейший ход ее развития, но если это отношение периодически не возобновляется, то культура со временем застывает и живые свидетельства ее сущностной связи с Ты покрываются "коркой вещности", превращаясь в мир Оно. Розенцвейг, вместе с Б. переводивший Пятикнижие на нем. яз., критиковал Б. за резкое противопоставление Ты и Оно, поскольку отрицание мира Оно фактически ведет к отрицанию ценностей чело-веч. культуры. Однако Б. отнюдь не считал Оно лишь неизбежным злом. Напротив, он утверждал, что человек не может жить без Оно, "но тот, кто живет лишь с Оно, тот не человек". В этом мире бытие человека, к-рый "знает присутствие Ты", есть "парение между Ты и Оно", однако это не становится для него причиной внутреннего конфликта. Человек, к-рый однажды "встал пред Лицом" своего Ты, далек от переживания трагич. раздвоенности. Смысл и предназначение своей жизни он видит в том, чтобы, покидая мир отношения, неизменно возвращаться в мир Оно, неся с собой "искру" Духа, к-рая некогда вновь "воспламенит" застывшую данность феноменального мира.
Соч.: Ich und Du. Lpz., 1923; Rede liber das Erzieherische. В., 1926; Bildung und Weltanschauung. В., 1935; Das Problem des Menschen. Hdlb., 1948; Der Glaube der Prophe-ten. 1950; Zwei Glaubensweisen. Z., 1950; Zwischen Gesell-schaft und Staat. Hdlb., 1952; Bilder von Gut und Bose. Кош, 1952; Gog und Magog. Fr./M., 1957; Bucherund Menschen. St. Gallen, 1952; Der Mensch und sein Gebild. Hdlb., 1955;
Избр. произведения. Иерусалим, 1989; Два образа веры. М., 1995; Хасидские предания. М., 1997.
Лит.: Balthasar H.U.v.. Einsame Zwiesprache: М. Buber und das Christentum. Koln, 1958; Schaeder G. М. Buber: Hebraischer Humanismus. Gottingen, 1966; The Philosophy of М. Buber. L., 1967; Diamond M.L. М. Buber: Jewish Existentialist. N.Y.; Evanston, 1968; Col-in М., Buber R. Martin Buber, a Bibliography of his Writings: 1897-1978. lerusalem; Munch., etc., 1980; Friedman М. М. Buber&s Life and Work: the early Years 1878-1923. L., 1982; Israel J. Martin Buber. Stockholm, 1992.
Г. С. Померанц, В. В. Рынкевич