Веб-бібліотека - головна сторінка


Скобло Ю. С., та ін. Безпека життєдіяльності:

Концепція дисципліни БЖДЛ. Концепти БЖДЛ. Правове забезпечення розробки концепції БЖДЛ (на базі «Концепції освіти з напряму «Безпека життя і діяльності людини», затвердженої Міносвіти і науки 12 березня 2001 року). Структура концептів БЖДЛ (етапні завдання). Концепція розвитку науки і практики «Безпеки життєдіяльності». Концепція освітянської діяльності. Мета, завдання і структура посібника. Сучасні обставини, що формують стан життєдіяльності. Характер змін і стан безпеки життєдіяльності. Терміни та їх визначення. Теоретичні основи (їх елементи), що формують систему знань дисципліни «безпека життєдіяльності». Базові уявлення дисципліни. Забезпечення безпеки від дії небезпечних та шкідливих чинників...

Цигульська Т.Ф. Загальна та прикладна психологія: Предмет психології. Особливості та можливості, психології. Особливості психології. Можливості психології. Предмет психології. Здоровий глузд і наука. Предмет психології. Здоровий глузд. Життєві і наукові психологічні знання. Цілі психології. Критичне і творче мислення. Стан психології. Риси справжнього науковця. Основні напрями зарубіжної психології. Біхевіоризм. Психоаналіз. Гуманістична психологія. Гештальт психологія. Спілкування. Маніпулятивна і актуалізаторська моделі спілкування. Поняття, етапи і складність спілкування. Поняття та етапи спілкування. Складність спілкування. Структура спілкування. Комунікація як обмін інформацією. Інтеракція як взаємодія. Перцепція як сприйняття і розуміння людьми один одного...
Фіцула М.М. Педагогіка: Загальні засади педагогіки. Предмет і завдання педагогіки. Педагогіка як наука, її становлення і розвиток. Предмет і основні категорії педагогіки. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки. Напрями, течії зарубіжної педагогіки. Логіка і методика педагогічних досліджень. Наукові дослідження - шлях до розв'язання проблем педагогіки. Методологія педагогіки. Методи науково-педагогічного дослідження. Етапи педагогічного дослідження. Розвиток, виховання і формування особистості. Процес розвитку і формування особистості. Спадковість і розвиток. Вплив середовища на розвиток і формування особистості. Розвиток і виховання. Діяльність як чинник розвитку особистості. Зарубіжні теорії розвитку особистості...

БPEHTАHO Франц

(16.1.1838, Мариенберг, - 17.3.1917, Цюрих), нем. философ, непосредств. предшественник феноменологии Э. Гуссерля. Начав деятельность в качестве католич. священника, затем был проф. философии в Вюрцбурге (с 1872) и Вене (с 1874). Б. обратился к докантовской философии, прежде всего к Аристотелю, учитывая вместе с тем достижения нем. классич. идеализма. Исходным пунктом философии Б. является проведение резкой границы между физич. и психич. феноменами. Родовым признаком, общим для всех психич. феноменов, является, по Б., их интенциональностъ: сознание всегда есть отношение к чемуто (реальному или нереальному)- я ощущаю, чувствую, мыслю нечто; физич. объект как таковой не интенционален: он есть в себе покоящееся бытие. Исследование психич. феноменов является задачей психологии, к-рая делится Б. на дескриптивную (описывающую те конечные элементы, из к-рых строится целостное сознание) и генетическую (устанавливающую законы, к-рым подчиняются явления сознания). Из идеи дескриптивной психологии выросла позднее феноменология.
В связи с идеалистически толкуемым учением о предметности сознания находится и концепция истины Б. В основе понятия истины лежит, но Б., переживание очевидности. Расчленив все суждения на три класса - суждения восприятия, суждения воспоминания и аксиомы, Б. утверждал, что непосредств. очевидностью обладают только суждения внутр. восприятия и аксиомы. Проблема истины - это проблема эмпирич. обоснования знания при решающем значении внутр. опыта. Т. к., по Б., предметами внутр. опыта и непосредств. восприятия являются только психич. феномены, то с очевидностью можно говорить о существовании лить этих последних; о внеш. мире, по Б., можно говорить лишь с известной вероятностью. Учение об интенциональности было воспринято К. Штумпфом, Гуссерлем, А. Мейнонгом, М. Шелером, М. Хайдеггером. Логич. концепция и работы Б. в области критики языка нашли продолжение в аналитич. философии. Значительным было влияние Б. и на развитие психологии (напр., вюрцбургской школы).