Веб-бібліотека

Роменець В. А. Історія психології XIX - початку XX століття:

Історична психологія та формування культурологічних засад історії психології. Матеріальне та ідеальне єство людини і принципи взаємної доповнюваності о історичній психології та історії психології. Образ людини: академічний стиль. Наукова і сцієнтнетська психологія XIX - початку XX століття. Ідея волюнтаризму у психології XIX століття. Людська особистість у світі між волею та уявленням. А. Шопепгауер (1788-1860). Наука та філософські засади оптимізму й песимізму. Дедал та Ікар. Суперечка Б. Рассела і Дж. Холдейна. Наукова думка як планетне явище. Наука і філософія. Сцієнтизм. Ідейний світ В. І. Вернадського. Структура наукових революцій у міркуваннях Т. Купа...

Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи. Криза освіти. Основні напрями реформування вищої освіти та науки у XXI столітті. Предмет і основні категорії психології вищої школи як нової галузі психологічної науки. Завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні. Зв'язок психології вищої школи з іншими науками. Методологія і принципи психологічного дослідження. Класифікація методів збору та інтерпретації емпіричних психологічних фактів. Поняття про методику психологічного дослідження. Дослідницькі вміння. Етика дослідника. Загальна психологічна характеристика студентського віку. Психологічна характеристика студентства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості...
Горлач М.І. та ін. Основи філософських знань: Що таке філософія. основні етапи розвитку філософії. Зародження та розвиток філософських вчень. Розвиток філософських знань в Україні. Сучасна світова філософія. Проблеми онтології та гносеології. Матерія. Буття. Людина. Свідомість. Пізнання. Практика. Основи соціальної філософії. Природа та суспільство. Суспільство. Філософський аналіз. Цінності. Духовне життя суспільства. Повсякденність. Сенс і спрямованість історії. Логіка. Логіка - наука про мислення. Поняття. Судження. Основні закони логіки. Умовивід. Основи етики та естетики. Етика: предмет і значення. Мораль - соціальне явище: спосіб соціальної регуляції соціальних відносин. Функціонування моралі. Естетика: роль у житті людини та суспільства. Естетична свідомість...
Ярошовець В.І. Історія філософії: Методологічна рефлексія історико-філософського процесу. Філософія та історія філософії: методологічні підходи до історико-філософської науки. Морально-гуманістичні параметри у світоглядному горизонті української філософії. Світоглядно-гуманістична парадигма у сучасній філософії (постмодерний вимір). Тенденції розвитку світової філософії. «Суміш реальностей» у філософському доробку Е. Дюркгейма. «Самотній голос людини» у філософії Г. Марселя. «Негативна діалектика» Т. Адорно. Структуралізм та постструктуралізм: К. Леві-Стросс та М. Фуко. Трансцендентальний емпіризм Ж. Дельоза. Реконструкція та деконструктивізм (Ж. Дерріда). Концепція метанаративів Ж.-Ф. Ліотара. Американський постмодернізм (Ф. Джеймісон). Італійський постмодернізм...
Локазюк В. М., Савченко Ю. Г. Надійність, контроль, діагностика і модернізація ПК: Надійність обчислювальних пристроїв, ПК і комп'ютерних систем. Суть і основні елементи теорії надійності. Розподіли ймовірності безвідмовної роботи Експоненціальний розподіл. Нормальний розподіл (Гауса). Розподіл Вейбула. Методи забезпечення надійності Методи забезпечення надійності відновлюваних об'єктів. Методи забезпечення надійності невідновлюваних об'єктів. Комп'ютерні системи як синтез відновлюваних і невідновлюваних об'єктів. Резервування апаратури Основні види резервування. Мажоритарний метод резервування. Відновлюючий орган з пам'яттю як метод резервування. Інформаційна надлишковість як універсальний засіб контролю. Суть інформаційної надлишковості...
Семотюк В. Програмування в середовищі Турбо Паскаль: Загальна характеристика мови Паскаль. Структура Паскаль-програми. Елементи мови Паскаль. Мова металінгвістичних формул. Прості типи даних. Вирази. Стандартні типи даних. Цілий тип. Дійсний тип. Логічний тип. Символьний тип. Конструйовані типи. Перелічуваний тип. Діапазонний тип. Оператори надання значень змінним. Оператор присвоєння. Введення-виведення. Порядок виконання операцій. Складений оператор. Стиль запису програми. Структури керування. Структура послідовного виконання. Структура розгалуження. Умовний оператор. Оператор варіанта. Оператор безумовного переходу. Структура повторення. Цикл з параметром. Цикл з передумовою. Цикл з післяумовою. Ітераційні цикли. Вкладені цикли...
Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / За ред. В.В. Ковалевського: Розміщення продуктивних сил як наука. Предмет, методологія та завдання курсу. Закономірності й принципи розміщення продуктивних сил. Форми розміщення й територіальної організації продуктивних сил. Систематизація основних термінів і визначень. Поняття про територіальний поділ праці. Вплив територіального поділу праці на структуру господарства. Сучасна концепція енерговиробничих циклів. Територіально-виробничі й портово-промислові комплекси, науково-технологічні зони. Основи економічного районування. Передумови розміщення продуктивних сил. Природні передумови. Класифікація природних ресурсів. Природно-ресурсний потенціал...
Цюрупа М.В., Ясинська B.C. Основи сучасної політології: Становлення предмету політології - історико-наукові методологічні проблеми. Політологія в структурі політичного знання. Політологія як наука і навчальна дисципліна. Політологія - інтегральна соціальна наука і навчальна дисципліна. Методологічні засади, категорії та принципи політології. Основні парадигми політичного мислення. Функції політології. її соціальна роль у формуванні політичної культури керівника і громадянина. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин). Протополічні погляди у країнах Стародавнього Сходу. Політичні ідеї та погляди представників класичної античної науки. З.Теологічні парадигми політичного мислення у епоху Середньовіччя...
Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: "Етика ділового спілкування" як навчальна дисципліна та її завдання. Спілкування як основа життєдіяльності людей та їхньої взаємодії. Ділове спілкування та його особливості. Культура ділового спілкування. Гуманістична спрямованість спілкування. Спілкування як науково-практична проблема. Етика й культура спілкування в пам'ятках історії та літератури. Початок формування в Україні наукової думки про спілкування. Дослідження етики й культури спілкування на сучасному етапі. Напрямки вивчення культури та етики спілкування в Україні. Моральні передумови ділового спілкування. Моральна культура як етична основа спілкування. Моральна культура спілкування та її рівні...

БОНХЁФФЕР Дитрих

(4 февраля 1906, Бреслау- 9 апреля 1945, концлагерь Флоссеибург) - протестантский богослов. Изучал теологию в Гёттингене и Берлине, в Богословской семинарии в Нью-Йорке (1930). В 1931 - 33 преподавал систематическую теологию в Берлинском университете. С приходом Гитлера к власти вынужден был прекратить преподавание. В 1933 - 35 Бонхёффер становится пастором немецкой общины в Лондоне, в 1935 - 37 руководил семинаром проповедников "Исповедующей церкви" вплоть до ее закрытия. В 1943 арестован как участник движения Сопротивления, в апреле 1945 казнен.
Главные работы Бонхёффера: "Творение и грехопадение" (1934), "Следование за Христом" (1934), "Жизнь сообща" (1939).
Развивая идеи "диалектической теологии", Бонхёффер вслед за К, Бортам считал центральным в теологии "обращенное к человеку Слово Бога", Откровение Бога в Иисусе из Назарета, которое предполагает "веру" как решение в ответ на это Слово - радикальное изменение жизни, а не "религию", свойственную языческому сознанию культовую объективацию бога и его откровения. Бонхёффер солидаризировался с Р. Судыпманолг. о Боге, поскольку он не является объектом, нельзя говорить в форме общих предложений или общезначимых утверждений, которые истинны без отношения к конкретной экзистенциальной ситуации говорящего. Только Сам Бог в его обращенности к человеку через откровение и действие является предметом веры, а не теологические высказывания как таковые, не культ, не отвлеченные догматические конструкции. Но в отличие от Барта и Бультмана Бонхёффер утверждал, что верующий человек реализует свою христианскую ситуацию в посюсторонней жизни, которая стала целиком светской, т. е. не зависимой от Бога: человек привык вершить свои дела без Бога, как если бы Бога не было. Бонхёффер искал ответа на главный для него вопрос, чем является христианство в секулярном мире, чем является Христос для безрелигиозного человека, что значит быть христианином сегодня? Об этом он напряженно размышлял в заметках и письмах из тюрьмы, составивших в 1951 книгу "Сопротивление и покорность". Именно изложенные в ней идеи оказали огромное воздействие на христианскую мысль 2-й пол. 20 в., проложив путь от диалектической теологии к новым направлениям протестантского богословия, в первую очередь - к сложившейся в 1960-х гг. "теологии смерти Бога", а в более широком плане - к т. н. теомгиям родительного падежа (Genitivtheologie): теологии надежды, теологии истории, теологии революции и т. д. Теология Бонхёффера представляет собой осмысление опыта секуляризации в условиях кризиса модернистского сознания. Она констатирует, что на протяжении последних семи столетий человечество обретало все большую независимость от Бога: Бога неуклонно вытесняли из науки, искусства, даже этики; образование и политика освободились от контроля церкви. Мир стал совершеннолетним. В этом развитии Бонхёффер увидел не "отпадение от Бога", а возможность очищения веры от всякого демонизма, в том числе демонизма религиозной интерпретации: осознавший себя взрослым человек стоит перед Словом Бога без посредника - "религии", которая есть не более чем человеческие представления. Помимо единого Слова Бога никакие другие образы; истины, события не могут быть признаны в качестве откровения Бога - это все только человеческие понятия, слова, выдаваемые за дарованные Богом, будь то народность, идеализм, империя, класс, раса, вождь или гуманизм и позитивистская научность. В этом суть "безрелигиозного христианства", как его понимает Бонхёффер. "Безрелигиозное христианство" - ответ на угрозу христианскому существованию со стороны тоталитаризма. Для Бонхёффера конкретно это те "немецкие христиане", которые в 1930-е гг, утверждали дарованный Богом порядок в лице Нации, Расы и Вождя. Однако такая подмена веры - лишь одно из проявлений интерпретации христианства на основе "естественной теологии" и метафизики, которая должна быть преодолена в целом. Религия понимает трансцендентность Бога с позиций метафизики, что делает Его абстрактным и далеким. Бонхёффер интерпретирует трансцендентность Бога иначе: Бог трансцендентен, но он существует в центре человеческой жизни, а не за ее пределами. Именно поэтому христианин должен научиться жить христианской жизнью в мире и говорить о христианстве светским образом. Слово Бога призывает человека не к тому, чтобы он обращался с надеждой и мольбой к потустороннему и отворачивался от жизни, но, напротив, к тому, чтобы он повернулся лицом к миру, в котором живет, именно живя светской жизнью, "участвовать в страданиях божьих". Следовать по стопам Иисуса Христа - значит быть "человеком для других людей". А поэтому оправдана и необходима светская интерпретация христианства.
С метафизикой, по мнению Бонхёффера, связаны также индивидуализм и партикуляризм "религиозной" версии христианства. Если человек больше всего заботится о своей личной духовности, если христианство обособляется в одной сфере жизни, которая все больше сужается в ходе секуляризации, то церковь предстает в качестве группы индивидуалистов, больше всего озабоченных личным спасением; христианская жизнь становится жизнью в своеобразном гетто, оторванной от проблем реального мира. Истинная церковь должна быть озабочена не своими собственными религиозными проблемами, но служить миру. Ставший совершеннолетним человек не нуждается в том, чтобы изобретать доступным ему способом "гипотезы о Боге", удваивая мир на посю- и потустороннее, культивировать страдания для обоснования идеи личного спасения. Спасение происходит по эту сторону границы смерти: "У христианина, в отличие от верующих в мифы о спасении, нет последней лазейки в вечность для избавления от земных дел и трудностей, но, как Христос, он должен сполна испить чашу земной жизни... Мир этот не может быть снят до срока... Мифы о спасении рождаются из пограничного опыта. Христос не настигает человека в средоточии его жизни" (Сопротивление и покорность, письмо от 26.06.1944).
Религия, в понимании Бонхёффера, исторически-преходящий феномен - "мы движемся навстречу совершенно безрелигиозному времени". Но конец религии не равнозначен концу христианства, если оно преодолеет кардинальную ошибку "религии" и не будет принимать "предпоследнее" за "последнее", если повернется лицом к светскому миру и активно включится в историческую драму утверждения человечности, человеческих отношений между людьми. "Едва ли есть чувство, дающее больше радости, чем ощущение, что можешь приносить какую-то пользу людям. B конце концов именно человеческие отношения и есть самое главное в жизни" (письмо 14.08.1944).
Соч.: Communie sanctorum. В., 1927; Akt und Sein. В., 1931; Nachfolge. В., 1937; Gemeinsames Leben. В., 1938; Ethik. В., 1949; Widerstand und Ergebung. B., 1951; Gesammelte Werke, Bd. I - 1V. B., 1958 - 61; в рус. пер.: Сопротивление и покорность, пер. А. Григорьева. М.,1994.


© 2009-2020  lib.ltd.ua