Веб-бібліотека - головна сторінка


Максимюк С.П. Педагогіка:

Загальні основи педагогіки. Дидактика. Стан освіти в Україні та нові нормативні документи про її організацію і реформування. Стан освіти в Україні. Глобальна освіта й українська школа. Система освіти в Україні та її диференціація. Основні принципи організації освіти в Україні. Закон України «Про загальну середню освіту». Національна доктрина розвитку освіти (витяг). Концепція 12-річної загальноосвітньої школи (витяг). Предмет педагогіки, її становлення як науки. Методи педагогічних досліджень. Предмет педагогіки: визначення, стадії розвитку, історія формування як самостійної науки. Визначення основних понять педагогіки. Методологія педагогіки. Структура педагогічної науки, її галузі. Зв'язок педагогіки з іншими науками...

Дубогай О. Д. та ін. Методика фізичного виховання студентів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи: Резервні можливості організму, який перевіє захворювання. Фізичні вправи - основний засіб оздоровчо-лікувальної фізичної культури. Тонізуюча дія фізичних вправ. Вплив фізичних вправ на трофічні процеси. Формування компенсацій. Механізм нормалізації функцій. Реабілітація. Про деяку складність процесу навчання фізичним вправам. Організація і планування занять центрами спеціальних медичних груп. Оздоровчо-лікувальна фізична культура для студентів з порушенням зору. Комплекс вправ для профілактики прогресування короткозорості. Фізичні вправи при захворюваннях органів дихання. Захворювання органів дихання...

БЛОНСКИЙ Павел Петрович

(14 (26) мая 1884, Киев15 февраля 1941, Москва] - русский психолог, историк философии, педагог. Окончил историко-философский факультет Киевского университета св. Владимира (1907). В студенческие годы переводил тексты Платона и других древнегреческих философов. Выступил с нетрадиционной оценкой Парменида (доклад на заседании Московского психологического общества в 1916, вызвавший широкую дискуссию), Гераклита, неоплатоников. В 1918 опубликовал историко-философское исследование "Философия Плотина", содержащее его перевод эннеады V 2.
Вслед за своим учителем Г. И. Челпановым в 1907 переехал в Москву, где наряду с философией начал активно заниматься педагогической психологией. С 1913 приватдоцент психологии и педагогики в Московском университете, на Высших женских педагогических курсах и в Университете Шанявского. В 1903 - 17 член партии эсеров, после февраля 1917 поддерживал большевиков. В 1919 создает Московскую академию народного образования (в 1921 - 24 - Академия социального воспитания), ее первый председатель и профессор. В 1930 - 41 работает в Институте экспериментальной психологии, занимается исследованием психологии памяти и психологии желания. Доктор педагогических наук (1935). В 1920-е гг. Разрабатывает проблемы педологии. После ее запрета в 1934 не подвергся репрессиям за педологические воззрения, но от активной педагогической деятельности отошел. Его вариант педологии отличался от инструменталистских и бихевиористских подходов более гуманизированным характером. Выступал за комплексный подход к изучению ребенка и соответственно к практике воспитания. Создал генетическую (стадиальную) теорию памяти, согласно которой стадии памяти выступают как этапы развития человека и его мышления, что отражается на его отношениях к действительности ("Память и мышление", 1935).