Веб-бібліотека - головна сторінка


Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / За ред. С. І. Дорогунцова:

Предмет, метод і завдання курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Предмет курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Методологічні основи курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Завдання курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Структура курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Теоретичні основи розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. Сучасні теорії і концепції розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. Сутність і складові елементи продуктивних сил. Вітчизняні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки...

Освітні технології / За ред. О. М. Пєхоти: Технологічний підхід в освіті. Особистісно орієнтована освіта і технології. Вальдорфська педагогіка. Технологія саморозвитку. Технологія організації групової навчальної діяльності школярів. Технології розвивального навчання. Технології формування творчої особистості. Технологія навчання як дослідження. Проектна технологія. Нові інформаційні технології навчання. Технологія колективного творчого виховання. Педагогічна технологія "створення ситуації успіху". Сугестивна технологія. Аналіз образу - персонажа епічного твору: педагогічна технологія. Індивідуальність учителя і освітні технології...
Політологія / За ред. Ф.М. Кирилюка: Методологічні засади політології. Політика як соціальне явище. Природа політики та її детермінанти. Структура і функції політики. Політологія як наука. Генеза науки про політику. Предмет політології. Теоретико-методологічний інструментарій політології. Закони і категорії політологи. Основні функції політології. Методи політології. Основні віхи світової та вітчизняної науки про політику. Зародження та розвиток думок про політику в стародавньому світі. Міфологічні уявлення про політику. Історична генеза політичних ідей у прадавніх і ранньослов'янських спільнотах. Основні джерела духовної культури. Зародження політичних структур. Політичні ідеї мислителів Київської Русі. Витоки політичних ідей. Становлення державної ідеології...

БЕССОЗНАТЕЛЬНОЕ

- психическая жизнь, совершающаяся без участия сознания. С точки зрения Декарта и развивавшихся под его влиянием философских и психологических теорий периода "послекартезианских столетий", сознание является единственной формой духовной жизни. Философию бессознательного создал Э. Гартман. Новая же психология считает сознательное только островом, окруженным морем "душевного". Абсолютно бессознательным является макрокосмическое (см. Макрокосмос, Микрокосмос). Бессознательное же в психологическом смысле может быть только относительно бессознательным, т.е. бессознательное для нашего Я не является бессознательным для субъекта, включающего это Я, которого можно назвать также "душой" (или, согласно психологическому учению о слоях - см. Учение о слоях, Оно); см. также Коллективное сознание. Как Я представляет собой носитель сознания, точно так же и душа является носителем бессознательного. И действительно, для того чтобы понять феномены бессознательного (особенно память, действие вспоминания и мыслительные процессы), мы должны приписать душе следующие способности: 1) обладать некоторым содержанием, отдельные элементы которого мы можем сознательно переживать только последовательно один за другим; 2) в отношениях между этими элементами должна наблюдаться последовательность, причем отдельные фазы ее входят в наше сознание как результаты (переживания), а прочие остаются (относительно) неосознанными, так что создается впечатление бессознательного процесса; 3) обладать знанием о реальных психофизических связях и об установлении мысленных связей, знанием, которым мы не распоряжаемся сознательно. Для современной глубинной психологии (см. Глубинная психология) и психотерапии бессознательное не является больше результатом вытесняющей деятельности сознания (как это имеет место, напр., у Фрейда и его школы - см. Фрейдизм), а представляет собой нечто особенное и творческое, психическую перводействительность, главный источник свойственных всем людям осн. мотивов и первоформ, архетипов переживаний. Согласно К.Г.Юнгу, бессознательное есть не влекущее, а формирующее; оно является источником творческой фантазии духа и чувства ценности, которое не должно затрагиваться разумом.