Веб-бібліотека

Винокурова Л. Е. та ін. Основи охорони праці:

Правові та організаційні основи охорони праці. Зміст поняття «охорона праці». Соціально-економічне значення охорони праці. Мета і завдання предмета «Охорона праці». Додаткові вимоги щодо вивчення предмета при підготовці робітників для виконання робіт з підвищеною небезпекою. Основні законодавчі акти з охорони праці. Основні завдання системи стандартів безпеки праці. Правила внутрішнього трудового розпорядку. Колективний договір, його укладання і виконання. Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві, на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці. Охорона праці жінок та підлітків. Порядок забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту...

Русаловський А. В. Правові та організаційні питання охорони праці: Загальні питання охорони праці. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном. Основні розділи дисципліни "Основи охорони праці". Основні поняття в галузі охорони праці. Основні терміни та визначення. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Класифікація виробничих травм. Правові основи охорони праці. Основні законодавчі акти про охорону праці. Закон України "Про охорону праці". Гарантії прав громадян на охорону праці. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій. Найважливіші надбання закону "Про охорону праці". Відповідальність за порушення законодавства про ОП. Контрольні питання. Державні нормативно-правові акти з охорони праці...
Русинка І.І. Психологія: Психологія як наука. Еволюція наукових поглядів на природу психічного. Розвиток психологічних знань у рамках вчення про душу. Розвиток психологічних знань у рамках вчення про свідомість. Розвиток психології як науки про свідомість у період до формування експериментальної психології. Становлення психології як самостійної науки. Мозок і психіка. Будова мозку. Принципи роботи мозку. Принцип динамічного стереотипу. Принцип домінанти. Свідомість і підсвідоме: взаємодія та взаємозалежність. Основні теорії особистості. Основні теорії особистості. Теорія З. Фрейда. Теорія А. Адлера. Теорія В. Франкла. Теорія Г.Олпорта. Теорія Д. Келлі. Теорія А. Маслоу. Психологічна структура особистості та особливості її розвитку і поведінки. Свідомість...
Дубравська Д.М. Основи психології: Наука психологія. Вступ до психології. Корені психології: історичні погляди. Психологія в Україні. Поняття про душу. Предмет психології. Галузі психологічних знань. Методи психології. Завдання дослідження. Умови дослідження. Характеристика методів. Мозок, поведінка, свідомість. Мозок і психіка. Можливості людського мозку. Локалізація мозкової діяльності. Мозок й статеві відмінності. Функції мозку та вікові особливості. Еволюція психіки тварин. Інстинкти та навички. Інтелектуальна поведінка тварин. Стани свідомості. Рівні свідомості. Сон і сновидіння. Види снів. Людина і сон. Змінені стани свідомості. Гіпноз і медитація, алкоголізм і наркоманія. Психічні процеси. Відчуття. Поняття про відчуття. Загальна характеристика відчуттів...
Горлач М.І. та ін. Основи філософських знань: Що таке філософія. основні етапи розвитку філософії. Зародження та розвиток філософських вчень. Розвиток філософських знань в Україні. Сучасна світова філософія. Проблеми онтології та гносеології. Матерія. Буття. Людина. Свідомість. Пізнання. Практика. Основи соціальної філософії. Природа та суспільство. Суспільство. Філософський аналіз. Цінності. Духовне життя суспільства. Повсякденність. Сенс і спрямованість історії. Логіка. Логіка - наука про мислення. Поняття. Судження. Основні закони логіки. Умовивід. Основи етики та естетики. Етика: предмет і значення. Мораль - соціальне явище: спосіб соціальної регуляції соціальних відносин. Функціонування моралі. Естетика: роль у житті людини та суспільства. Естетична свідомість...
Палеха Ю. І. Етика ділових відносин: Етика як сукупність знань про мораль та поведінку. Етика, етикеті мораль. Визначення понять «етика» та «етикет». Розвиток системи норм поведінки. Мораль та моральність. Роль звичок. Норми моралі. Діловий протокол. Протокол як форма ієрархічного порядку. Основні принципи ділового протоколу. Протокол у міжнародному спілкуванні. Підготовка програми перебування зарубіжної делегації. Економічна етика. Основи економічної етики. Зміни в економічних системах і стилях управління. Норми економічної етики. Вимоги до сучасного керівника. Етичні засади бізнесу. Стимулювання етичної поведінки. Загальні етичні установки. Етичні проблеми сучасного бізнесу. Соціальна відповідальність бізнесу. Постулати бізнес-етики...
Гелей С. Д., Пастушенко Р. Я. Теорія та історія кооперації: Теоретичні основи кооперації. Правові засади діяльності кооперативних організацій в Україні. Кооперативні організації та системи кооперативів. Кооперативи. Природа кооперативів. Об'єднання кооперативів. Кооперативні системи. Типи та види кооперативів. Класифікація кооперативів. Кооперативи виробників. Кооперативи споживачів. Кооперативи виробників і споживачів. Кооперативні принципи. Принципи - фундамент кооперативу. Міжнародні та національні кооперативні принципи. Зміст міжнародних кооперативних принципів. Кооперативні цінності. Загальнолюдські цінності - підґрунтя кооперативних принципів. Базові цінності кооператорів. Етичні цінності кооператорів. Кооперативний рух. Кооперативна ідеологія...
Ушакова Н.Г., Помінова I.I. Соціально-економічні типи країн: Теоретичні основи типологізації та класифікації країн. Предмет курсу «Соціально-економічні типи країн», методика типології. Структуризація та типологізація економічних систем. Товарні економічні системи: еволюція, риси. Класифікації соціально-економічних систем. Національні (країнові) моделі економічного розвитку. Типологія моделей економічної трансформації. Практична реалізація моделей економічної трансформації. Азійські нові індустріальні країни (Індонезія, Таїланд, Південна Корея). Китайська модель реформування економіки. Еволюція «латиноамериканської моделі» трансформації економіки. Індійський шлях економічного реформування. Модель економічного зростання України...

БЕРДЯЕВ Николай Александрович

[6(18).3.1874, Киев - 24.3.1948, Кламар, Франция], рус. религ. философ, представитель персонализма. На рубеже 1900х гг. находился под воздействием идей марксизма и неокантианства, примыкал к т. н. легальному марксизму, в дальнейшем обратился к религ. философии; испытал влияние Достоевского, Вл. Соловьёва, В. И. Несмелова, позднее - Бёме. Участвовал в сб. "Проблемы идеализма" (1902), "Вехи" (1909), "Из глубины" (1918), в деятельности религ.-филос. об-ва им. Вл. Соловьёва, был инициатором создания Вольной Акад. духовной культуры (1918-22). В 1922 выслан из СССР. С 1924 жил во Франции; издавал религ.-филос. журн. "Путь" (Париж, 1925-40).
Отказываясь монистически строить свою философию, выводить её из единого принципа, Б. развёртывает её как совокупность неск. независимых идейных комплексов, каждый из к-рых вырастает из определ. первичной интуиции: идея свободы, определяющая всю онтологию Б.; идея творчества и объективации; идея личности, лежащая в основе антропологии, социальной философии и этики; наконец, идея "метаисторич." эсхатологич. смысла истории, Общей основой этих идей служит дуалистич. картина реальности, в к-рой взаимно противопоставляются два ряда начал: свобода, дух (бог), ноумен, субъект (личность, "Я") - с одной стороны, необходимость, мир, феномен, объект - с другой. Оба ряда характеризуют два различных рода реальности, взаимодействующих между собой. Эта картина, по Б., близка метафизике Канта, однако осн. понятия последней здесь переосмысливаются: ноуменом, или "вещью в себе", оказывается у Б. субъект - "существа и их существование": только в субъекте, в личности заключена, по Б., непостижимая внутр. глубина, коренящаяся в свободе.
В учении о безосновной и безначальной свободе как первоистоке, рождающем лоне бытия Б. следует Бёме, воспринимая его понятие Ungrunda - "неисследимой бездны", существующей до времени и бытия, некоего "ничто", тяготеющего к тому, чтобы превратиться в "нечто". Б. сближает Ungrund с понятием "меона" в антич. философии, он "первичнее бога и вне бога", свобода же тождественна ему. Понятие объективации, описывающее "ниспадение" свободы в необходимость при её проявлениях в "здешнем" мире, связано с гегелевскими понятиями объективации и отчуждения, однако выражает у Б. идею "падшего" характера "здешнего" бытия, восходящую к раннехрист. и гностич. (см. Гностицизм) мысли. В "падшем" мире результаты действия, самовыражения духа в субъекте принимают форму мёртвых продуктов, объектов, отчуждённых от субъекта и подчиняющихся необходимости - законам пространства и времени, причинно-следств. ряда, формальной логики. В противоположность Гегелю объективация у Б. есть не столько раскрытие духа, сколько его искажение, "закрытие". Мир объектов лишён духовности и свободы, его закон - страдание, рабство, зло, коренящиеся в объективация; ей противостоит в мире творчество, преодолевающее отчуждение и внеположность объектов человеку: творящий субъект включает мир в себя, в свою внутр. жизнь, открытую для свободы, и тем преображает его. И хотя результаты творч. акта впоследствии окажутся в сфере объективации, сам он есть акт свободы, как бы прорыв духа в объектный феноменальный мир.
Смысл истории - в избавлении от объективации, к-рая связана, однако, с неустранимыми свойствами здешнего бытия (само историч, время - существование разделённых между собой прошлого, настоящего и будущего - есть, по Б., "распад времени" и следствие объективации); поэтому достижение этого смысла мыслится в мистич. философии Б. лишь как конец истории, как радикально иной мир, эон за пределами историч. времени, отождествляемый Б. с евангельским царством божиим, а также с миром свободного духа. Этот метаисторич. эон не находится в будущем, но существует извечно в некоем ином, "эсхатологич." плане, к-рый в любое время может соприкасаться со здешним миром. Такие соприкосновения совершаются в актах творчества, к-рые суть явления смысла в истории, предстающей, т. о., как дискретный творч. процесс. Б. отвергает здесь как идею прогресса и представления о целенаправленности и осмысленности истории в каждом её моменте, так и доктрину божеств. провидения: бог открывает себя миру, но не управляет им.
Личность в концепции Б. не совпадает с эмпирич. индивидуальностью; она мыслится как средоточие всех духовных и душевных способностей человека, его "внутр. экзистенциальный центр", осуществляющий связь человека с миром творчества и свободы. Конфликт между личностью и объективацией - гл. содержание учения Б. о человеке и обществе. Объективация стремится сделать личность частью общества и тем поработить её. Преодоление объективации предполагает примат личного начала над безличноуниверсальным (коллективным, родовым) во всех его формах, что, по Б., не должно означать индивидуализма и эгоцентризма, ибо личность по самой своей природе входит в общность с другими (общество, по Б., есть часть личности). Свободная социальность, положенная личностью изнутри, наз. в религ. философии Б. "соборностью", ей противостоит принудит. социальность, к-рой соответствуют порождённые объективацией эмпирич. социальные институты - классы, нации, партии, церкви. В своём отношении к христианству Б. резко критикует искажение его "вечной правды" эмпирич. церковью (неизбежное, согласно теории объективации), однако связывает смысл творчества и истории с "завершением христ. откровения" и созданием обновлённого "эсхатологич. христианства".
Восприняв марксистскую критику бурж. общества, Б. в то же время выступал как идейный противник марксизма и идеолог антикоммунизма; призывая к "персоналистич. революции", он отвергал революцию социальную как самоцель и называл себя сторонником "персоналистич. социализма". Идеи Б. оказали значит. влияние на развитие французского экзистенциализма и персонализма, а также на социально-филос. концепции "новых левых" течений во Франции 1960- 1970-х гг.


© 2009-2020  lib.ltd.ua