Веб-бібліотека - головна сторінка


Горгашич В. О. Морфологія української мови:

Поняття про граматику. Граматичне значення. Граматична форма. Граматична категорія. Об'єкт і предмет морфології. Частини мови і принципи їх класифікації. Система частин мови за В. Виноградовим. Проблема поділу слів на частини мови в сучасному мовознавстві. Самостійні частини мови. Іменник. Загальна характеристика іменника як частини мови. Лексико-граматичні розряди іменників. Іменники конкретні і абстрактні. Іменники загальні і власні. Іменники предметні і речовинні. Іменники збірні і одиничні. Морфологічні ознаки іменника. Категорія істот і неістот. Категорія роду іменника. Засоби вираження категорії роду. Граматичний і семантико-граматичний рід іменників. Класифікація іменників за родами. Рід абревіатур...

Гончарук П. С. Історія України з найдавніших часів до початку ХХ століття: Давня історія України. Київська Русь. Виникнення людської цивілізації на українських землях. Східні слов'яни. Київська Русь та її історичне значення (у двох частинах). Політична історія Київської Русі (ІX-XIІІ ст. Соціально-економічний та етнічний розвиток Русі (ІX-XIII ст. Культура Київської Русі (ІX-XIII ст. Галицько-Волинське князівство. Українські землі у складі Литви та Польщі (XIV - перша половина XVII ст. Визволення України з-під влади Золотої Орди і боротьба за створення української держави (XIV-XV ст. Соціально-економічне та суспільно-політичне життя українського народу в кінці XV - першій пол. XVІІ ст. Консолідація та національно-духовні процеси у формуванні української народності у XV ст...
Бойко О.Д. Історія України: Ще одне прочитання історії. первісне суспільство і перші державні утворення на території України. Початок формування людської цивілізації на території України. Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави Північного Причорномор'я. Східні слов'яни у VI-XI ст. Київська русь. Походження Давньоруської держави. Виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець IX - кінець X ст.). Піднесення та розквіт Київської Русі (кінець X - середина ХІ ст.). Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI - середина XIII ст.). Монгольська навала та встановлення золотоординського іга. Політичний устрій. Соціально-економічний розвиток. Етнічний розвиток. Схрещення Русі. Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі...
Греченко В. А. та ін. Історія світової та української культури: Феномен культури. Історія світової культури. Культура первісного суспільства. Культура цивілізацій Стародавнього Сходу. Антична культура. Культура Середньовіччя: Європа, Візантія, ісламський світ. Культура Відродження і Реформації. Культура Нового часу. Європейська культура XIX ст. Культура XX ст. Історія української культури. Культура на українських землях у найдавніші часи. Культура Київської Русі. Культура України у XIV - першій половині XVII ст. Розвиток культури у другій половині XVII - XVIII ст. Українське національно-культурне відродження (кінець XVIII- початок XX ст.). Новітня українська культура...

БЕНЬЯМИН (BENJAMIN) Вальтер (1892-1940)

- немецкий философ и историк культуры. Его работы получили известность начиная с 60-х 20 в., когда впервые было издано систематическое собрание его сочинений. Философствование Б. объединяет в себе элементы марксизма в духе Франкфуртской школы и иудаизма, которые дополняются интересом к исследованию конкретных форм культуры. Б. изучал философию в Берлине, Мюнхене и Берне. Его диссертация "Пер-воисток немецкой драмы" была отвергнута Франкфуртским университетом из-за ее необычности. В 1925-1926 Б. посетил Москву, стал активно изучать работы Маркса, Энгельса и Ленина. С 1933 жил в Париже. Тогда же началось его сотрудничество с Институтом социальных исследований во главе с М. Хоркхаймером. В центральной работе "Парижские пассажи", которая является частью незавершенного проекта исследования культуры 19 ст., (опубликован в 1955) Б. анализирует конкретные феномены парижской культуры 19 в., развитие которых выражает становление современной капиталистической эпохи. Архитектура, живопись, литература рассматриваются Б. как взаимосвязанные части единого исторического контекста, который формируется на основе развития капиталистического способа производства. Критический анализ культуры французской буржуазии сочетается у Б. с бережным археологическим описанием мельчайших элементов и ностальгической констатацией упадка. В работе "Произведение искусства в эпоху его технической воспроизводимости" (1935). Б. использует идеи Маркса для пересмотра традиционных трактовок искусства. Б. указывает, что возможность воспроизводства произведения искусства, которая возникла с развитием фотографии и кино, создает принципиально новую ситуацию в культуре. Ритуальные черты, которые изначально связывали искусство с религией, культом, утрачивают свое значение. Соответственно, искусство основывается уже не на ритуале, а на политике. Если традиционно произведение искусства служило инструментом магии и культа, то в современную эпоху его центральной характеристикой становится выставочная ценность, способность стать массовым продуктом потребления. Произведение искусства утрачивает свою "ауру" и уникальность, оно вырывается из истории и традиции. Фотография и кино становятся стандартными свидетельствами исторических событий, приобретая политическое значение. Зритель, смотрящий фильм, обретает права критика потому, что данное на экране совпадает с точкой зрения камеры, которая оценивает происходящее с различных позиций. Изменяется и позиция творца. Художник, указывает Б., представляет собой противоположность оператору. Если первый соблюдает естественную дистанцию по отношению к реальности и создает ее целостное изображение, то последний глубоко проникает в реальность, разрезает ее на кусочки и создает изображение по-новому из множества фрагментов. Расширение аудитории делает кино важным политическим фактором воздействия на массы. Кино расширяет границы восприятия и уничтожает расстояния, позволяя предпринимать мельчайший анализ реальности, подобный работе психоаналитика. Искусство, подчеркивает Б., становится важной политической силой, которая используется фашизмом для эстетизации политики в целях структурирования и мобилизации масс без изменения существующих отношений собственности. Результатом этого является эстетизация войны, которая становится целью, организующей массы, а также средством снять противоречие между бурным развитием средств производства и неадекватными методами их использования. Единственным способом противостояния фашистской эстетизации политики является возможность политизации искусства.
А.В. Филиппович