Веб-бібліотека

Луцишин П.В. Теорія міжнародних відносин:

Теоретичні джерела і концептуальні основи міжнародних відносин. Міжнародні відносини в історії соціально-політичної думки. Що таке теорія міжнародних відносин. Сучасні теорії міжнародних відносин. Об'єкт і предмет міжнародних відносин. Поняття і критерії міжнародних відносин. Світова політика. Взаємозв'язок внутрішньої і зовнішньої політики. Предмет міжнародних відноси. Види міжнародних відносин. Історична еволюція об'єкта аналізу. Реальність у міжнародних відносинах. Генеза і розвиток міжнародних відносин. Міжнародні відносини як дисципліна. Фактори формування міжнародних відносин. Класифікація факторів. Умовні фактори. Реалізаційні фактори. Закономірності міжнародних відносин. Про характер законів у сфері міжнародних відносин...

Давиденко Г.Й., Чайка О.М. Історія зарубіжної літератури XIX - початку XX століття: Естетика і поетика романтизму. Німецький романтизм Е.Т.А.Гофман. Г.Гейне. Англійський романтизм. Дж.Г.Байрон. П.Б.Шеллі. В.Скотт - засновник жанру історичного роману. Французький романтизм. В.Гюго. Жорж Санд - письменниця-феміністка. Американський романтизм В.Ірвінг. Ф.Купер. Н.Готорн. Детективна література. Е.По. А.Конан-Дойл. Польський романтизм. Адам Міцкевич. Критичний реалізм. Проспер Меріме. Французький реалістичний роман XIX ст. Ф. Стендаль. Творчість Оноре де Бальзака. Творчість Гюстава Флобера. Англійський реалістичний роман. Чарльз Діккенс. Художній світ В.Теккерея. Американська поезія трансценденталізму. У.Уїтмен. Ш.Бодлер - предтеча символізму...
Титаренко Л.Д. Теоретичні основи товарознавства: Предмет і завдання товарознавства. Споживна цінність товарів - предмет товарознавства. Зв'язок товарознавства з іншими науками. Споживні властивості товарів і показники, що їх визначають. Хімічний склад харчових продуктів. Неорганічні речовини харчових продуктів. Органічні речовини харчових продуктів. Речовини, що формують біологічну цінність харчових продуктів. Речовини, які формують органолептичні властивості харчових продуктів. Енергетична цінність харчових продуктів і раціональне харчування. Фізичні властивості товарів. Густина, шпаруватість. Структурно-механічні властивості. Оптичні властивості. Теплофізичні властивості. Сорбційні властивості. Якість товарів і методи оцінки якості...
Марченко O.K. Фізична реабілітація хворих із травмами й захворюваннями нервової системи: Травми й захворювання нервової системи. Будова нервової системи. Роль нервової системи у регуляції рухів. Порушення рухової функції. Порушення чутливості. Вегетативно-трофічні порушення. Порушення вищих кіркових функцій. Психічні розлади. Фізична реабілітація в клініці нервових хвороб. Поняття про реабілітацію. Види реабілітаційних заходів. Основні засоби, методи й форми застосування фізичних вправ із лікувальною метою. Механізми лікувальної дії фізичних вправ і масажу. Застосування основних засобів фізичної реабілітації в клініці нервових хвороб. Види спеціальних лікувальних заходів і вправ, застосовуваних у клініці нервових хвороб...
Мальська М. П., Худо В. В. Туристичний бізнес: Історія розвитку туризму. Початковий етап. Становлення туристичного бізнесу. Туризм як галузь індустрії. Монополізація туристичної індустрії. Історія розвитку туризму в Україні. Туризм: види та форми. Поняття про туризм. Класифікації туризму. Туристичні ресурси. Туристично-рекреаційні ресурси. Історико-культурні рекреаційні ресурси. Природні рекреаційні ресурси. Туризм і екологія. Екотуризм. Туристичне районування світу. Туристичне районування України. Туристична індустрія. Організатори туризму. Перевезення. Готельна індустрія. Система громадського харчування. Страхування. Система розваг. Банківські та фінансові послуги. Інформаційні послуги в туризмі. Безпека туристичної подорожі. Небезпека травмування...
Калакура Я.С. Архівознавство: Архівознавство як наукова система і навчальна дисципліна. Предмет, об'єкти і методи архівознавства. Джерельна база та історіографія архівознавства. Місце і роль архівознавства у підготовці фахівців. Історія архівної справи в Україні. Початок архівів в Україні Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Архіви адміністративних та судових установ литовсько-польської доби (15 ст. - 1-а половина 17 ст.). Архіви центральних установ Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Литовська та Коронна метрики. Волинська метрика. Архіви судових установ. Магістратські архіви. Архіви та архівна справа козацько-гетьманської України (середина 17-18 ст.). Український державний архів 17 ст...
Кушнаренко Н.М., Удалова В.К. Наукова обробка документів: Поняття про наукову й аналітико-синтетичну обробку документів, її суть і види. Суть і значення наукової обробки документів. Поняття "згортання інформації". Види наукової (аналітико-синтетичної) обробки документів. Наукова обробка документів як сукупність процесів аналізу і синтезу. Використання наукової обробки документів. Бібліографічний опис документів. Поняття бібліографічного опису, його функції, вимоги до нього. Основні етапи розвитку теорії та практики бібліографічного опису. Розвиток книгоопису з давнини до XVIII ст. Розвиток книгоопису в XIX ст. Розвиток теорії та практики бібліографічного опису в XX ст. Теорія і практика бібліографічного опису в першій половині XX ст...
Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: Місце проблем особистості і спілкування в загальній парадигмі соціальної психології. Особистість і спілкування у процесі уточнення предмета соціальної психології. Особистість і спілкування в загальній структурі соціальної психології. Сфера особистості і спілкування в контексті функцій і поняттєвого апарату соціальної психології. Методологічна основа соціальної психології особистості і спілкування. Еволюція соціально-психологічних знань про особистість і спілкування: як це відбувалося. Основні джерела та передумови виникнення соціальної психології як самостійної галузі знання. Розвиток зарубіжної соціальної психології. Становлення вітчизняної соціально психології...
Марченко O.K. Фізична реабілітація хворих із травмами й захворюваннями нервової системи: Травми й захворювання нервової системи. Будова нервової системи. Роль нервової системи у регуляції рухів. Порушення рухової функції. Порушення чутливості. Вегетативно-трофічні порушення. Порушення вищих кіркових функцій. Психічні розлади. Фізична реабілітація в клініці нервових хвороб. Поняття про реабілітацію. Види реабілітаційних заходів. Основні засоби, методи й форми застосування фізичних вправ із лікувальною метою. Механізми лікувальної дії фізичних вправ і масажу. Застосування основних засобів фізичної реабілітації в клініці нервових хвороб. Види спеціальних лікувальних заходів і вправ, застосовуваних у клініці нервових хвороб...
Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Комунікативна лінгвістика як наука і навчальна дисципліна. Природа, компоненти і форми комунікації. Сутність, категорії комунікативної лінгвістики та її взаємозв'язки з іншими галузями знання. Предмет і завдання комунікативної лінгвістики. Методи комунікативної лінгвістики. Природа спілкування і комунікації. Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Відмінності спілкування людей і тварин. Спілкування як діяльність. Типи спілкування. Основні закони спілкування. Особливості міжособистісного спілкування. Тенденції розвитку сучасного спілкування. Моделі комунікації. Компоненти комунікації Елементарні компоненти і засоби комунікації. Канали комунікації. Комунікативний шум. Вербальні компоненти спілкування...
Кислюк К. В., Кучер О. М. Релігієзнавство: Релігія як духовний феномен людства. Сутність і складові частини релігії. Феномен релігійної свідомості. Основні теорії походження релігії. Функції релігії. Класифікація релігій. Релігієзнавство як галузь наукового знання. Предмет і структура релігієзнавства. Релігієзнавство та богослов'я (теологія). Філософія релігії. Соціологія релігії. Психологія релігії. Географія релігії. Історія релігії. Феноменологія релігії. Первісні форми релігії. Особливості первісних форм релігії. Фетишизм. Тотемізм. Анімізм. Племінні культи. Магія. Табу. Шаманізм. Етнічні і регіональні релігії. Особливості первісних форм релігії. Іудаїзм: історія, віровчення, культ. Зороастризм: звичаї і вірування. Індуїзм - релігія давньої і сучасної Індії...

БАШЛЯР (BACHELARD) Гастон (1884-1962)

- франц. философ, эстетик, исследователь психологии худож. творчества, интерпретатор поэтич. текстов. Окончил местный коллеж. 1907-1913 - почтовый служащий в Париже. 1914-1919 - участие в Первой мировой войне. 1920 - лиценциат по философии. 1922-1927 - преподает философию, физику и химию в коллеж Бар-сюр-0б. 1927 - защита докт. дис. под руководством Абеля Рея и Леона Брюнсвика. До 1940 - проф. философии в Дижоне. С 1940 по 1954 - проф. Сорбонны по кафедре истории и философии науки, одновременно директор Института истории науки. 1961 -литературная премия. Его называли "последним учеником Леонардо да Винчи", имея в виду универсальные познания и его вклад в разл. сферы культуры: философию науки, эпистемологию, поэтику воображения, лит. критику. Научное творчество Б. в его целостности исследовано недостаточно. Одни зап.-европ. исследователи трактуют его только как эпистемолога и методолога науки, другие представляют только как психолога воображения или же как метра "новой критики", давшего толчок совр. направлениям в интерпретации лит.текста, как непревзойденного мастера нового искусства "читать", поставившего его на один уровень с творч. актом. Б. не претендовал на достаточную систематичность. Эстетич. и эпистемологич. работы Б. объединяет скорее всего принцип "полифилософичности", "открытости", принцип "рассеянной" философии, выступление против всякой алгоритмизации.
Б. рассматривал проблемы движущей силы, импульса научной революции как проблемы гл. обр. психол., к-рые он ставил в плане феноменологии, считая прирожденными и самыми последоват. феноменологами поэтов и художников. Эпистемологич. взгляды Б. формировались во многом под влиянием "принципа дополнительности" Бора, а также идей Брюнсвика и Гонзета, опиравшихся в своих работах на новейшие достижения совр. естествознания; он стремился сделать науку и поэзию дополнительными, связать их как две противоположности. Он говорил о взаимной непроницаемости сфер научного и поэтич. творчества: связь между ними устанавливается исключительно отношениями дополнительности.
В истории франц. культуры 20 в. трудно найти аналогичный пример столь глубокого проникновения и в науку, и в поэзию. Встречающаяся в критич. лит-ре аналогия с "универсалистским интеллектуализмом" Поля Валери, автора многих работ о поэтике и эстетике, не вполне убедительна. Для Валери наука, при всем его увлечении ею, была только экстраполяцией поэзии. Он стремился расширить сферу поэзии, выйти за ее границы. Для Б. наука и поэзия - сферы совершенно равноправные, в поэтике он не сторонник рационализма Валери, а продолжатель неоромантич. традиций и направления, связанного с европ. сюрреализмом 30-40 гг.
Творчество Б. в опр. мере явилось реакцией на растущую специализацию науки и техники и их дегуманизацию в совр. об-ве, поставившие под угрозу культуру будущего. Это порождает стремление к новому синтетич., целостному подходу к творч. деятельности.
Эстетика Б. в значит, степени оказывается неприятием гносеологизма Нового времени. Попытки целостной космологич. интерпретации человеч. активности стали предприниматься лишь в 20 в. Эстетич. и психол. работы Б. - один из примеров такой интерпретации худож. текста, когда акцентируется изоморфизм человеч. личности и космоса. Творч. акт для него поэтому не есть явление индивидуальной воли, а худож. произведение не есть артефакт. Б. определяет метафору как "проекцию человеч. природы на универсальную природу", имея в виду то, что человек относится к космосу как к субъекту, усматривая в нем такие же черты, как и и самом себе, а не только как к объекту изменения и воздействия. Б. во многих своих работах постоянно возвращается к мысли о первонач. целостности и нерасчлененности человеч. деятельности. Он считает, что поэтич. воображение не производная, а осн. сила человеч. природы, сила естественная, материальная. Если Валери рассматривает худож. творчество прежде всего как артефакт, Б. воспринимает худож. образ независимо от структуры произведения, акцентируя природное, естеств. освоение; делает язык в большей мере природным и естественным, нежели социальным явлением. Отсюда такие часто используемые им слова, как "прорастание", "набухание", "гроздь образов" и т.д.
Неоромантизм Б. гораздо более близок идеям Гумбольдта, чем позитивистским концепциям де Соссюра о произвольности знака. Это делает понятным и почти навязчивое употребление Б. слов "греза", "душа", "мечта", "дух", в "серьезной" науке несколько девальвированных. Б., может быть сознательно, часто избегает слова "знак", используя вместо него слово "образ" в силу неприятия дискретности, к-рая необходимо должна существовать между двумя сторонами знака - означающим и означаемым. Б. поэтому не склонен разделять представление о немотивированности, произвольности знака: в поэтич. языке даже, напр., фонетич. звучание каких-нибудь слов (обозначающее) космологически мотивируется обозначаемым (содержанием), что вполне согласуется с его идеями изоморфности микрокосма и макрокосма.
Для Б. закономерен путь от метапсихол. к прапсихологическому и от метапоэзии к прапоэзии, к-рую он называет "абсолютным худож. пространством", "первичным поэтич. существованием" и т.д.
Поэтому работы Б. стали основополагающими в совр. "новой критике", активно использующей понятие первичного текста, присутствие к-рого делает различение писателя и читателя, акта чтения и акта творения незначит. и несущественным. Б. оказал значит, влияние на таких теоретиков лит-ры и эстетиков, как Р. Барт, Ж. Пуле, Ж.П. Ришар, Ж. Старобинский, Ж.П. Вебер, Н. Фрай.
Интерпретация текста у Б. скорее не познание его, а принятие некоего мифич. предсуществующего бытия. Именно в этом смысле и следует оценивать мысли Б. о равнозначности чтения и письма и о единстве поэтич. материи, о невозможности какой бы то ни было вторичной, последующей формы творчества. Творчество всегда первично, будь оно чтение или письмо, первичный оригинальный импульс или отражение, подражание и т.д.
Путь Б. к познанию худож. творчества лежит через прорыв к некоей первоматерии, к-рую невозможно исчерпать. Поэтому и четыре стихии ранней др.-греч. философии - вода, земля, воздух, огонь - для него суть средства исчерпания поэтич. субстанции постольку, поскольку они связаны с прорывом к космич. первоматерии. Работы, связанные с этими стихиями, - самые значит, произведения Б. ("Психоанализ огня", "Вода и мечты", "Воздух и мечты", "Земля и мечтания воли"). Книги "Поэтика пространства" и "Поэтика мечты" относятся к феноменологич. периоду творчества Б. Феноменология наиболее, по его мнению, целесообразный метод исследования худож. творчества, ибо поэты и живописцы - прирожденные феноменологи. Поэтич. опыт имеет собственную динамику, свою собственную "непосредственную онтологию". Динамика поэтич. образа не подчиняется причинным связям, поэтому закономерности, раскрываемые психоанализом, не объясняют неожиданности нового образа. Передача специфич., индивид. образа есть факт большой онтологич. важности, читатель и критик должны принимать образ не как объект, тем более не как заместителя объекта, но должны постигать его специфич. реальность. В образе следует видеть несводимое, нередуцированное после того, как совершаются все возможные редукции.
Б., в отличие от Юнга, опр. влияние к-рого он испытал, отказывается признать за образом какой бы то ни было субстрат, соотносить его с чем бы то ни было, кроме него самого; поэтич. метафора есть исходный пункт, а не рез-т поэтич. импульса. Он считает, что перевести образ на к.-л. другой язык - настоящее предательство, это равносильно отказу от самого образа. Факт утечки, имеющий место при самой, казалось бы, исчерпывающей интерпретации, свидетельствует об объективном характере психол. процесса творчества. Манипуляции Фрейда направлены на то, чтобы мыслью исследователя подменить образную практику, жизнь изучаемого худож. образа, и при такой подстановке устраняется, выпадает особенное, частное бытие исследуемого явления. Худож. образ, по Фрейду, есть отражение, компенсация чего-то, явление вторичное, как бы не имеющее своей онтологичности.
Б. отвергает интерпретацию худож. практики как компенсации жизненных драм и неудач. Поэзия несет в себе свое собств. счастье, независимо от того, какую драму и какое страдание она призвана воплощать. "Психоанализ, - пишет Б. в предисловии к "Поэтике пространства", - сразу же отказывается от онтологич. исследования образа, он раскапывает историю человека, демонстрирует тайные страдания поэта. Цветок он объясняет навозом". Жизнь поэта и его творчество имеют разл. онтологич. сущности. Символика психоанализа, какой бы сложной и разветвленной она ни была, тяготеет к понятию, психоанализ с помощью образа хочет построить какую-то реальность, для него худож. образ - дополнит, инструмент познания, тогда как поэтич. образ следует не понимать, а переживать, он сам есть действительность и не может сводиться ни к чему иному. Образ имеет смысл и значение не как замещение или вытеснение чего-то, но и сам по себе.
Соч.: Le nouvel esprit scientifique. P., 1934; La poetique de 1&espace. P., 1957; L&air et les songes. P., 1962; La poetique de la reverie. P., 1960; La terre et les reveries de la volonte. P., 1962; Le rationalisme applique. P., 1962; La philosophic du Non. P., 1962; L&eau et les reves. P., 1963; Le materialisme rationnel, 1963; L&engagement rationaliste. P., 1972; Новый рационализм. М., 1987; Психоанализ огня. М., 1993.
Лит.: Балашова Т.В. Научно-поэтич. революция Г. Башляра // ВФ. 1972. № 9; Филиппов Л.И. Проблема воображения в работах Г. Башляра // ВФ. 1972. № 3; Зотов А.Ф. Концепция науки и ее развития в философии Г. Башляра // В поисках теории развития науки. М., 1982; Визгин В.П. Эпистемология Гастона Башляра и история науки. М., 1996: Therrien V. La revolution de G. Bachelard en critique litteraire. P., 1970; Ginestier P. Bachelard. P., 1987.
В.П. Большаков


© 2009-2020  lib.ltd.ua