Веб-бібліотека - головна сторінка


Мухін В.М. Фізична реабілітація:

Історія лікувального застосування фізичних вправ та масажу. Становлення реабілітації. основи реабілітації. Деякі загальні питання реабілітації. Завдання, мета і принципи реабілітації. Види, періоди і етапи реабілітації. Фізична реабілітація. Лікувальна фізична культура. Механізми лікувальної дії фізичних вправ. Засоби лікувальної фізичної культури. Форми лікувальної фізичної культури. Періоди застосування лікувальної фізичної культури. Загальні вимоги до методики проведення занять з ЛФК. Рухові режими. Ефективність застосування ЛФК. Лікувальний масаж. Механізми лікувальної дії масажу. Вплив масажу на окремі системи організму. Форми і методи лікувального масажу. Фізіотерапія...

Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Предмет і завдання дидактики. Предмет і функції дидактики, становлення дидактики як науки. Зв'язок дидактики з іншими науками. Завдання сучасної дидактики початкового навчання. Види і методи дидактичних досліджень. Зміст початкової освіти. Поняття про зміст освіти. Реформування змісту початкової освіти. Навчальні плани і програми для початкових шкіл. Підручники для початкової школи. Процес навчання. Вікова характеристика готовності дітей до шкільного навчання. Сутність процесу навчання. Принципи і правила навчання. Етапи навчального процесу. Організація диференційованого навчання. Контроль та оцінка результатів навчання. Взаємозв'язок навчання і розвитку учнів. Рушійні сили розвитку дитини...
Запаско Я. та ін. Початки українського друкарства: Степан Гунько. Книга - культура духовна. Яким Запаско. Про дофедорівське книгодрукування в Україні. Орест Мацюк. Чи було книгодрукування на Україні до Івана Федорова. Орест Мацюк. Ще про початки книгодрукування на Україні. Володимир Стасенко. Проблемні питання історії початку українського кириличного друкарства...
Голуб Н.Б. та ін. Технологія сучасного уроку рідної мови: Заняття №1. Заняття №2. Заняття №3. Заняття №4. Заняття №5. Заняття №6. Заняття №7. Заняття №8. Заняття №9. Заняття №10. Заняття №11. Заняття №12. Заняття №13. Заняття №14. Заняття №15. Заключне слово...
Дейтус К. Сміт, молодший. Посібник книговидавця: Книговидання і національний розвиток. Генеральна стратегія та головні цілі. Партнери у книгосвіті. Процес книговидання. Економіка книговидання. Редакційна робота: від ідей до книжок. Редагування рукопису. Оформлення книжки. Книговиробництво: друк і оправа. Книготоргівля. реклама: Як заохотити людей до купівлі книжок. Види книговидання. прибуткові видання та інші види книжок. Підручники. Дитяча література. Масове розповсюдження. Книжкові клуби та передплатні видання. Переклади - вікна у світ. Розбудовуючи майбутнє. Бібліотеки, розвиток письменності та читання. співробітництво видавців. Окремі питання. Видавничі права і контракти. Кілька нотаток про бухгалтерію. Книгарня. Навчання книгоіндустрії...
Москаленко А. З. Теорія журналістики: Предмет і завдання курсу. Поняття «журналістика». Університетська підготовка журналістів. Нова журналістська формація. Журналістика як мистецтво і як наука. Інформаційний підхід у журналістиці. Суспільство і соціальна інформація. Відкритість інформаційного простору. Основні принципи інформаційних відносин. Доступ до інформації. Види інформації. Правила передачі інформації. Нормативна база діяльності преси. Свобода преси. Правові основи функціонування ЗМІ. Законодавче забезпечення захисту інформаційного простору. Норми професійної етики журналіста. Результативність журналістської діяльності. Функції як результат поєднання мети та засобів її досягнення. Принципи журналістики як основа ефективного функціонування ЗМІ...
Пономаренко В. С. Інформаційні системи і технології в економіці: Інформація як продукт і предмет управління об'єктами. Сутність та особливості економічної інформації. Види економічної інформації. Структура і властивості економічної інформації. Інформація як ресурс управління економікою. Сутність інформаційної системи в економіці. Призначення і роль інформаційної системи в економіці. Структура та функції інформаційної системи управління. Інформаційний процес в управлінні економікою як об'єкт автоматизації. Сутність інформаційного процесу управління. Задачі управління, що реалізують інформаційний процес. Автоматизація документообігу в інформаційній системі. Організація інформаційного процесу управління на основі нових інформаційних технологій...
Дубравська Д.М. Основи психології: Наука психологія. Вступ до психології. Корені психології: історичні погляди. Психологія в Україні. Поняття про душу. Предмет психології. Галузі психологічних знань. Методи психології. Завдання дослідження. Умови дослідження. Характеристика методів. Мозок, поведінка, свідомість. Мозок і психіка. Можливості людського мозку. Локалізація мозкової діяльності. Мозок й статеві відмінності. Функції мозку та вікові особливості. Еволюція психіки тварин. Інстинкти та навички. Інтелектуальна поведінка тварин. Стани свідомості. Рівні свідомості. Сон і сновидіння. Види снів. Людина і сон. Змінені стани свідомості. Гіпноз і медитація, алкоголізм і наркоманія. Психічні процеси. Відчуття. Поняття про відчуття. Загальна характеристика відчуттів...

БЁМЕ Якоб

(Jakob Bohme, Jacob Воете) (1575, Альтзейденберг, близ Гёрлица - 17 ноября 1624, Гёрлиц) - немецкий мистик, мыслитель и философ. Сын крестьянина, отличавшийся слабым здоровьем, Бёме получил лишь скудное образование первых классов начальной школы, в юности пас скот, был учеником сапожника, затем мастером и владельцем сапожной лавки в Гёрлице, впоследствии сменил ремесленничество на (малодоходную) торговлю. Был примерным семьянином и отцом четырех детей.
Присущие Бёме черты визионерства и харизматического лидерства (при большой скромности и душевной мягкости) в соединении с его религиозной неортодоксальностью вызвали гонения на него со стороны церкви, но в то же время привлекли к нему в последние годы жизни немало образованных, в т. ч. знатных сторонников, давших ему почетный титул Philosophus Teutonicus. Через них сочинения и идеи Бёме становятся известными и находят множество приверженцев во всех протестантских странах (особенно в Голландии и Англии). Его учение находит глубокий отклик в немецкой религиозной философии кон. 18 - нач. 19 в. (пиетисты, Гердер, Гёте, Баадер, Фр. Щлегель и др. романтики, Гегель, Шеллинг).
Основные произведения: "Аврора, или Утренняя заря в восхождении" (1612, рус. пер. 1914), "О троякой жизни человека" (1619 - 20), "О вочеловечении Иисуса Христа" (1620), "De signature rerum" (1621 - 22), "О выборе по благодати" (1623), "Mysterium magnum" (1623). Кроме этого Бёме принадлежат 11 теоретических и 11 практических (религиозно-наставительных) трактатов, 8 полемическиапологетических сочинений и 79 писем ("посланий"), часть которых считается самостоятельными трактатами. При жизни был издан только сборник "Путь ко Христу" (1624). В 1628 - 78 вышло в свет ок. 50 изданий различных его произведений. Собр. соч.: 1682, 1715, 1730 - 31 (3-е, лучшее, переиздано в 1955 - 61), 1831 - 47.
В мышлении Бёме религиозные и философские идеи неразрывно слиты с мифопоэтическими образами, и в этом он близок традициям неоплатонизма, гностицизма, алхимии, герметизма, немецкой средневековой мистики, импульсы которой он воспринял (Мейстер Экхарт). Свойственный ему символизм затруднял рациональное истолкование его учения (поскольку у Бёме "нет метода и порядка в изложении своих мыслей, то очень трудно дать представление о его философии". - Гегель. Соч., т. XI. Л. - М., 1935, с. 230). Будучи автодидактом, Бёме не признавал иных источников познания, кроме текста Библии и собственной души; в его текстах трудно обнаружить скрытые цитаты, распознаются лишь влияния Парацельса, у которого Бёме заимствовал отдельные термины (напр., "сигнатуры"), а общепринятые в ту эпоху алхимические и даже оккультистские термины (как и терминология мистики) получают у него оригинальный смысл.
Основной мотив "богомудрия" Бёме - желание очистить исказившуюся, по его мнению, традицию и на этой основе установить вечный религиозный мир в обществе, а отдель- ным людям дать образец "истинного христианского процесса" (т. с. духовной практики), ведущего к спасению. Бёме расходится с господствующей традицией в вопросе о предопределении и природе зла: он недвусмысленно решает его в пользу свободы как Бога, так и человека, а зло понимает как необходимый момент свободы Бога. Центральная идея Бёме - самооткровение Бога, которое он мыслит как универсальную бытийную модель и основные модусы которого выражает терминами "в себе", "вне (из) себя" и "для себя". Бог в себе есть, по Бёме, вечное Ничто, "безоснова" (или "беспричина", Ungrund), трансцендентное благо и свобода, "чистая Божественность", вечное Единое, безначальная воля, имеющая объектом лишь себя самое. В качестве таковой она - "вечное око" и одновременно "зерцало Бога", т. е. абсолютное и самодостаточное самосознание Бога. В силу своей неограниченной свободы эта воля. И вечно пребывает в Ничто, и является "волей к нечто", т. е. к самооткровению, которое начинается с "самовмещения" "беспричинной воли" (Отца как лица Троицы) в себе самой как причине и сущности себя самой. Т. о.. Отец вечно рождает совечного себе Сына ("вечное Слово", "Сердце"), Для дальнейшего откровения воля должна "выйти из-себя", и это "исхождение" Бёме называет Св. Духом, а его результат - самообозримостью Бога, Премудростью, "произнесенным Словом", в котором единый Бог открывает себя в качестве Троицы. В процессе самооткровения как "вечной игры" Бога воля с необходимостью порождает "противоволю" как принцип движения духа вне чистой Божественности. Первый этап этого движения - "вечная природа", мир чистых сущностей, где взаимосложение воли и противоволи приводит к "сжатию", порождающему "огненную молнию", два аспекта которой (огонь и свет) образуют соответственно "царство мрака" (1-й принцип) и "царство радости" (2-й принцип). В последнем Слово становится "оформленным". Результат взаимодействия двух "принципов" - материальная природа (3-й принцип) и человек. Бытие бесконечно многих сущностей, обусловленное оформлением Слова, Бёме называет "имагинацией" (т. е. "вхождением в образ"), а ее восприятие человеком в аспекте множественности - "фантазией" (наваждением). Символическое самораскрытие Слова совершается не механически, а свободно, а потому сопровождается злом (диаболом) как меональной репликой символа. Т. о., Бог в себе трансцендентен и самодостаточен, но он же, вечно разыгрывающий самооткровение, имманентен всему, что разыгрывает. Эта игра - речь Бога, разорванная паузами зла и мрака как собственным необходимым внутренним моментом, вбжзи своего источника звучащая чисто и громко, а в наибольшем отдалении от него, на уровне материальной природы - глухо, тихо и искаженно. Однако в человеческом духе, освобожденном пришествием и подвигом Христа, заключена возможность обратного вхождения в царство вечно неомраченного духа и свободы. В трактовке "христианского процесса" Бёме следует мистической традиции: человек спасается, гася в себе "самоценность" и становясь чистым проводником Слова Божьего. Обращаясь внутрь себя посредством смирения и отрешенности, душа перестает быть лишь зеркалом Духа и обретает субстанциальное тождество с ним, а звучащее Слово, получая таким образом свое эхо, познает, до каких пределов оно дошло, и становится "для себя", символически оформляет себя. Путь восстановления изначальной целостности человека, нарушенной грехопадением, Бёме вслед за алхимиками видит еще и в достижении андрогинного единства изначального Адама (и Христа), ведущем к новому рождению человека как символического, причастного к вечности и свободного существа. "Утренняя заря" возрождения истинной религии, предвозвещающей "день Божий", и есть смысл той миссии, к которой Бёме чувствовал себя призванным, Из многочисленных попыток усвоения идей Бёме наиболее плодотворными были в философии позднего Шеллинга и в "аналитической психологии" К. Г. Юнга.