Веб-бібліотека

Калінін Ю.А. Релігієзнавство:

Основні релігієзнавчі концепції та їхня загальна характеристика. Матеріалістична концепція релігії. Марксистська релігієзнавча концепція. Об'єктивно-ідеалістична концепція релігії. Суб'єктивно-ідеалістична концепція релігії. Натуралістична концепція релігії. Соціологічна концепція релігії. Релігія як суспільне явище і складова частина духовної культури. Сутність і походження релігії. Релігія як сфера духовної культури, її елементи і структура. Функції релігії та її роль у житті суспільства. Релігії світу. Родоплемінні культи. Магія. Фетишизм. Анімізм. Тотемізм. Землеробські культи. Шаманізм. Ранні національні релігії. Релігія Стародавнього Єгипту...

Гелей С. Д., Пастушенко Р. Я. Теорія та історія кооперації: Теоретичні основи кооперації. Правові засади діяльності кооперативних організацій в Україні. Кооперативні організації та системи кооперативів. Кооперативи. Природа кооперативів. Об'єднання кооперативів. Кооперативні системи. Типи та види кооперативів. Класифікація кооперативів. Кооперативи виробників. Кооперативи споживачів. Кооперативи виробників і споживачів. Кооперативні принципи. Принципи - фундамент кооперативу. Міжнародні та національні кооперативні принципи. Зміст міжнародних кооперативних принципів. Кооперативні цінності. Загальнолюдські цінності - підґрунтя кооперативних принципів. Базові цінності кооператорів. Етичні цінності кооператорів. Кооперативний рух. Кооперативна ідеологія...
Мальська М.П. та ін. Основи туристичного бізнесу: Історичні передумови виникнення та розвитку туризму. Історія розвитку туризму в Україні. Туризм: види та форми. Поняття про туризм. Класифікації туризму. Туристична індустрія. Організатори туризму. Перевезення. Готельна індустрія. Система громадського харчування. Страхування. Система розваг. Банківські та фінансові послуги. Інформаційні послуги в туризмі. Безпека туристичної подорожі. Небезпека травмування. Вплив довкілля. Пожежна безпека. Біологічні чинники. Психофізіологічні навантаження. Небезпечні випромінювання. Хімічні чинники. Етап перевезення. Специфічні чинники ризику. Менеджмент у туризмі. Функція менеджменту "планування". Функція менеджменту "організація"...
Федорченко В. К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Україні: Мандрівництво в Україні як прообраз туризму (IX-XIX ст.). Україна очима іноземних мандрівників. Внесок українців у географічні дослідження земної кулі. Зародження готельної справи в Україні. Початок організованого туризму (кінець XIX - початок XX ст.). Виникнення в Україні перших туристських організацій. Рекреаційне освоєння Криму. Кримсько-Кавказький гірський клуб (1890 - 1915 рр.). Зародження туристсько-екскурсійної справи на західноукраїнських землях. Розвиток готельної справи в другій половині XIX - на початку XX ст. Розвиток туризму в Україні в міжвоєнний період (1918-1939 pp.). Створення централізованої системи управління туризмом. Туристсько-екскурсійна справа і краєзнавчий рух у Радянській Україні...
Хоменко І.В. Логіка для юристів: Визначення логіки як науки. Історичні етапи розвитку логічного знання. Міркування і його структура. Правильні та неправильні міркування. Поняття про логічну помилку. Логічна форма міркування. Визначення логічної форми. Формалізована мова. Метод формалізації. Основні компоненти логічної форми міркувань. Значення логіки для юристів. Контрольні запитання і вправи. Семіотичний характер логіки. Поняття про знак. Види знаків. Семіотика як наука про знаки. Структура знакового процесу. Структура значення знака. Типові логічні помилки. Структура значення знака і специфіка мови права. 6. Виміри і рівні знакового процесу. Контрольні запитання і вправи. Логічний аналіз понять. Загальна характеристика поняття. Структура поняття. Види понять...
Хоменко І.В. Логіка для юристів: Визначення логіки як науки. Історичні етапи розвитку логічного знання. Міркування і його структура. Правильні та неправильні міркування. Поняття про логічну помилку. Логічна форма міркування. Визначення логічної форми. Формалізована мова. Метод формалізації. Основні компоненти логічної форми міркувань. Значення логіки для юристів. Контрольні запитання і вправи. Семіотичний характер логіки. Поняття про знак. Види знаків. Семіотика як наука про знаки. Структура знакового процесу. Структура значення знака. Типові логічні помилки. Структура значення знака і специфіка мови права. 6. Виміри і рівні знакового процесу. Контрольні запитання і вправи. Логічний аналіз понять. Загальна характеристика поняття. Структура поняття. Види понять...
Старушенко Л.І. Анатомія і фізіологія людини: Історичний нарис. Основні відомості про структуру та функції клітин, тканин, органів і систем. Апарат руху й опори. Кістки. Осьовий скелет. Скелет голови. Кістки мозкового черепа. Кістки лицевого черепа. Хребтовий стовп. Грудна клітка. Додатковий скелет. Кістки верхньої кінцівки. Кістки нижньої кінцівки. Суглоби кінцівок. М'язи. М'язи частин тіла. Системи крові та кровообігу. Система крові. Склад, кількість і фізико-хімічні властивості крові. Клітини крові. Зсідання крові (гемокоагуляція). Групи крові. Система кровообігу. Діяльність серця. Кровоносна система. Лімфатична система. Дихальна система. Дихання. Вентиляція легенів. Газообмін в легенях і тканинах. Регуляція дихання. Травна система. Травлення. Обмін речовин...

АЮРВЕДА

(от санскр. ayus - долголетие и veda - знание, букв. - знание [о том, как поддержать] жизнь, или долголетие) - система традиционной медицины, включающая основные антропологические идеи индийской мысли. Сформировалась в рамках брахманизма. Систематизирована Сушрутой в известном собрании медицинских текстов "Сушрута самхита", датируемом 2 - 3 вв., а также придворным врачом царя Канишки Чаракой (1 в.) в "Чарака самхите", окончательно отредактированной Дридхабалой ок. 5 в. Медицинская теория аюрведы опиралась на философские схемы устройства мира и человека, развитые гл. о. в двух школах - вайшешике и санкхье, хотя в ней встечаются термины и понятия других систем, таких, как ньяя, веданта, йога, буддизм и джайнизм. У вайшешики аюрведа заимствует идею атомистического строения вселенной и тела человека, у санкхьи - идею эволюции Пракрити и взаимодействия гун. Однако, хотя механистические взгляды вайшешики и эволюционистские представления санкхьи во многом исключают друг друга, авторы аюрведических текстов, игнорируя возможные противоречия; используют те и другие для решения задач медицинской науки. По словам индолога Дж. Ларсона, "философия для медицины выступает как служанка естественного наблюдения и эксперимента".
Главным предметом аюрведы является жизнедеятельность человеческого организма в контексте жизнедеятельности природы. Поэтому из пяти первоэлементов (см. Бхуты), которыми занималась индийская натурфилософия, на первый план выступают те, которые составляют основу жизненной активности - ветер, огонь и вода. Все вместе они образуют питательную жидкость - расу. Ветер проявляет себя в моторной деятельности организма - дыхании, глотании, говорении, пищеварении, выведении экскрементов, воды, кровообращении и двигательной активности вообще. Все это составляет вату (соответствует гумору ветра у Гиппократа). Огонь, соответствующий гумору питта, или желчи, - это энергетическая система, которая поддерживает температуру тела и способствует перевариванию пищи (пака, букв. - подогревание на огне), окрашиванию крови в красный цвет, цвету лица, является предпосылкой зрения, чувственной активности. Вода представляет собой соединительную ткань организма, капху, или флегму, проявляющуюся в поте, плазме и всех других жидкостях, которые поддерживают ткани и части тела в состоянии единого целого. К трем основным флюидам добавляется еще семь элементов: питательная жидкость, кровь, плоть, жир, кости, желчь и семя. Все они происходят из питательной жидкости путем "варения", все твердые части тела являются результатом "варки" жидких. Физиология тела, по аюрведе, отражает действие стихий в природе, где все вегетативные процессы протекают под воздействием жара Солнца, которое также "варит" все жидкости.
Дыхательная, пищеварительная и интегративная функции биологической системы исчерпывают формы жизнедеятельности организма. В состоянии сбалансированности они выступают как "три дхату" ("три элемента"), что соответствует здоровью. Нарушение их баланса соответствует болезни. Все люди, животные и растения, а также природные и психологические явления (времена года, стихии, пищевые продукты, климатические условия, темпераменты, типы поведения, запахи, вкусы, ощущения и т. п.), включая их нормальное и анормальное функционирование (болезни), делятся в аюрведе на три класса по преобладанию в них вата, питта или капха. На индивидуальном уровне воссоздание равновесия трех классов элементов достигается за счет "подавления" избыточного элемента. Напр., болезни, вызванные желчью, рекомендуется лечить водяной пищей, остужающей огонь, в условиях прохладного дождливого климата или прохладного времени года, соответствующими остужающими средствами гигиены, запахами и ощущениями, успокаивающим общением и т. п. Болезни, вызванные флегмой, напротив - огненной пищей, жарким климатом и т. п. Кроме нарушения баланса гуморов причиной болезни могут стать нарушения элементов тела (дхату), а также внешние факторы, не имеющие отношения к теории гуморов: повреждение частей тела, отравление и происки сверхъестественных сил (духов предков, демонов и т. п.). Признается и влияние кармы - проступков человека в прошлых существованиях (кармавипака).
Т. о., здоровье и болезнь с т. зр. аюрведы являются сложными многофакторными явлениями, связанными не только с физиологией и экологией, но и с моральным состояние как индивида, так и вселенной в целом. Это очевидно и из следующей распространенной классификации основных причин болезней: 1) неправильное соединение органов чувств с их объектами, являющееся сферой действия врача и устраняемое с помощью диеты, хирургического вмешательства, специальных лекарств; 2) недостаток муд рости, представляющий собой субъективную причину заболевания, связанную с аффективной, мыслительной, речевой и моторной деятельностью индивида или, иными словами, с одержимостью страстями. Поддается лечению с помощью йоги и медитации; 3) время или смена времен года, включающие окружение человека, его среду. Стратегия устранения каждой из трех причин заключается в поисках того, что больше всего подходит (сатмья, букв. - совпадающее с сутью, душой) данному конкретному человеку, начиная с питания и кончая климатом и средой.
Аюрведу часто называют холистической медициной, поскольку она предполагает взгляд на природу, человека, общество и культуру как единое целое, или же экологической медициной, т. к. она подразумевает создание некой гармоничной экосистемы.


© 2009-2020  lib.ltd.ua