Веб-бібліотека - головна сторінка


Глущик С.В. та ін. Сучасні ділові папери:

Поняття літературної мови. Мовна норма. Стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль - мова ділових паперів. Документ - основний вид офіційно-ділового стилю. З історії документів в Україні. Критерії класифікації документів. Реквізит - елемент документа. Текст як реквізит документа. Оформлення сторінки. Рубрикація тексту. Оформлення титульної сторінки. Правила оформлення заголовків і підзаголовків. Прийоми виділення окремих частин тексту. Оформлення приміток, додатків і підстав до тексту. Виноски до тексту та правила їх оформлення. Бібліографія. Написання цифр та символів у ділових паперах. Вимоги до мови ділових паперів. Документи різних видів: вимоги до оформлення. Документи щодо особового складу...

Семків О. І. Політологія: Предмет і метод політології. Політика та її соціальність. Предмет політології. Методи і способи вивчення політики. Основні віхи історії політичної думки. Політична думка Стародавнього світу. Проблеми держави в країнах Стародавнього Сходу. Політичні доктрини античності. Платон і Арістотель. Римське право і політика. Становлення політичної науки нового часу. Проблеми теорії політики в епоху Відродження. Протиставлення політики богослов'ю. Н. Макіавеллі та макіавеллізм. Раціоналістичні концепції політики. Просвітництво. Ф. Бекон і Дж. Локк про державу та правові основи людського буття. Раціоналістичне трактування політики в працях французьких просвітників. Політично-правові вчення в Німеччині у XVIII- XIX ст...
Павелків Р.В. Загальна психологія: Загальні проблеми психології. Предмет та завдання загальної психології. Предмет загальної психології. Рефлекторний характер психіки. Завдання сучасної психології. Сучасна психологія та її місце в системі наук. Галузі психології. Методи психології. Загальна характеристика методів психологічного дослідження. Організаційні методи. Метод спостереження. Метод експерименту. Метод аналізу продуктів діяльності. Метод опитування. Тестування. Виникнення та розвиток психіки. Виникнення та розвиток психіки у нижчих тварин. Розвиток психіки у хребетних тварин. Особливості психічної діяльності вищих тварин. Відмінності психіки людини і тварин. Походження та розвиток свідомості людини...
Багров М. В. та ін. Землезнавство: Історія й методологія сучасного землезнавства. Історія формування уявлень про землю і всесвіт. Від натурфілософії до сучасної науки: уявлення людства про Всесвіт і Землю. Уявлення про будову Землі. Земна поверхня як географічне середовище людства. Спадщина видатних європейських землезнавців. Землезнавство найновішого часу. Основні поняття сучасного землезнавства. Методологія сучасного землезнавства. Джерела інформації в землезнавстві. Парадигми землезнавства. Методологічні засади землезнавства. Засоби подання інформації в землезнавстві. Методи землезнавства. Загальні природничі й організаційні закони в географічній оболонці. Механічна взаємодія в планетарних фізико-географічних процесах. Ізостазія в геосферах...
Шевчук С. В. Ділове мовлення для державних службовців: Українська мова - державна мова України. Поняття національної та літературної мови. Мова й мовлення. Основні вимоги до мовлення. Офіційно-діловий стиль. Мовні норми. Поняття стилю. Найважливіші ознаки, що характеризують офіційно-діловий стиль. Поняття мовної норми. Культура усного ділового спілкування. Вимоги до усного ділового спілкування. Стандартні етикетні ситуації. Система мовних формул. Прийом відвідувачів. Бесіда. Телефонна розмова. Етичні питання використання мобільних телефонів. Культура переговорів. Нарада. Збори як форма колективного спілкування. Інтерв'ю. Радіоінтерв'ю. Участь у телепередачі. Мистецтво публічного виступу. Доповідь. Участь у дебатах. Візитна картка та її використання...

Авенариус Рихард Авенариус

(1843-1896) швейцарский философ, один из главных представителей эмпириокритицизма. Основные произведения: "Критика чистого опыта" (1888-1890), "Человеческое понятие о мире" (1909), "Философия как мышление о мире согласно принципу наименьшей меры силы" (1913).
Термин "эмпириокритицизм" означает "критика опыта", что и составляет основное содержание этого философского направления, которое видит свою задачу в том, чтобы очистить опыт, выявить содержание "чистого опыта", свободного от посторонних привнесений. Такую операцию по очищению опыта совершает философия, в то время как конкретные науки постоянно накапливают знания и тем самым примешивают к опыту посторонние элементы. По мнению Авенариуса, опыт обычно смешан с некоторыми посторонними представлениями - апперцепциями: ценностными (темематологическими) и антропоморфическими. Первые представления связаны с тем, что мы характеризуем предмет как хороший, красивый и т.п., что является лишь нашей оценкой предмета, а не отражает его свойств. Ко вторым, антропоморфическим, апперцепциям относятся мифологические представления (представления о некоем "Я", живущем в нашем теле), антропатические представления (воздействие "страстей душ" на телесные движения человека), интеллектуально-формальные представления.
Авенариус полагает, что опыт состоит из нейтральных элементов, которые им понимаются как ощущения. На пути очищения опыта Авенариус видит препятствие в виде интроекции, под которой он понимает процесс приписывания другим людям восприятий окружающих вещей, т.е. опыта и познания, и вкладывания этих чувств и мышления в других людей. "И эта интроекция есть то, что вообще из "находящегося предо мной" делает "находящимся во мне", "первоначально находимого" "представляемое", из "составной части (реальной) среды", "составную часть (идеального) мышления", из "дерева" с его механической энергией - "явление" из той материи, из которой сотканы сны" [О предмете психологии. М., 1911. С. 22]. Таким образом, придуманный внутренний мир противополагают эмпирическому, миру опыта. Интроекция происходит тогда, когда мы помещаем местонахождение различных восприятий внутрь других людей, а тем самым - и в нас самих. Получается, согласно Авенариусу, удвоение мира, при котором возникает иллюзия, что, кроме мира вещей, которые непосредственно даны нам в опыте, существует еще и мир представлений, которые находятся в душе другого человека. Авенариус выступает против этого положения, считая, что борется против идеализма. Он полагал, что нельзя "удваивать мир". Он писал: "Мозг не есть ни местопребывание, ни седалище, ни производитель, ни орудие или орган, ни носитель или субстрат и т.д. мышления. Мышление не есть ни обитатель, ни повелитель, ни другая половина или его сторона и т.д., равным образом и не продукт, даже не физиологическая функция, или даже хотя бы вообще какое-либо состояние мозга". [Человеческое понятие о мире. М" 1909. С. 69.]
Отвергая теорию интроекции, Авенариус выдвигает концепцию "принципиальной координации", суть которой состоит в том, что признается нерасторжимая связь познающего субъекта и среды, т.е. "без субъекта нет объекта".
Осуществляя процесс очищения опыта, Авенариус выдвинул принцип "наименьшей меры силы". Он писал: "В случае присоединения новых впечатлений душа сообщает своим представлениям возможно меньшее изменение; или, другими словами: после новой апперцепции содержание наших представлений оказывается возможно более сходным с их содержанием до этой апперцепции... На новую апперцепцию душа затрачивает лишь ровно столько сил, сколько необходимо, а в случае множества апперцепций она отдает предпочтение той, которая совершает ту же работу с меньшей затратой силы" [Философия как мышление о мире согласно принципу наименьшей меры силы. СПб., 1913. С. 3].