Веб-бібліотека

Максимюк С.П. Педагогіка:

Загальні основи педагогіки. Дидактика. Стан освіти в Україні та нові нормативні документи про її організацію і реформування. Стан освіти в Україні. Глобальна освіта й українська школа. Система освіти в Україні та її диференціація. Основні принципи організації освіти в Україні. Закон України «Про загальну середню освіту». Національна доктрина розвитку освіти (витяг). Концепція 12-річної загальноосвітньої школи (витяг). Предмет педагогіки, її становлення як науки. Методи педагогічних досліджень. Предмет педагогіки: визначення, стадії розвитку, історія формування як самостійної науки. Визначення основних понять педагогіки. Методологія педагогіки. Структура педагогічної науки, її галузі. Зв'язок педагогіки з іншими науками...

Петрик О.І., Валецький Ю.М. Валеологія: Курс лекцій: Людина та її здоров'я. Фізичне здоров'я. Психічне здоров'я. Духовне здоров'я. Природні умови здоров'я. Соціальні умови здоров'я. Етнічна культура здоров'я. Оздоровчі методи і системи...
Чекман І. С. та ін. Фармакологія: Фармакологія в системі медичних і біологічних наук. Історія лікознавства і фармакології. Загальна фармакологія. Взаємодія організму й лікарської речовини. Чинники, що зумовлені лікарською речовиною. Чинники, що зумовлені організмом. Вплив навколишнього середовища на взаємодію організму й лікарської речовини. Фармакокінетика. Головні поняття фармакокінетики. Шляхи введення лікарської речовини організм. Вивільнення лікарської речовини лікарської форми. Абсорбція лікарської речовини організмі. Розподіл лікарської речовини в органах тканинах. Біотрансформація лікарської речовини організмі. Мікросомне окиснення. Немікросомне окиснення. Реакція кон'югації. Виведення лікарської речовини організму. Фармакодинаміка. Види дії лікарської речовини...
Бичківський Р.В. та ін. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація: Основи стандартизації. Державна система стандартизації України. Загальні відомості про стандартизацію. Основні терміни та їх визначення з стандартизації. Організація роботи зі стандартизації в Україні. Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації. Рада стандартизації. Технічні комітети стандартизації. Інші суб'єкти, що займаються стандартизацією. Мета та основні принципи державної політики у сфері стандартизації. Об'єкти стандартизації. Стандарти та їх застосування. Порядок розроблення і прийняття, перевірки, внесення змін та перегляду стандартів. Порядок застосування стандартів. Застосування стандартів у технічних регламентах...
Бочелюк В. Й. Юридична психологія: Юридична психологія в системі психологічних знань. Психологія як наука. Предмет і завдання юридичної психології. Психологія в системі наук. Система юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Сутність методології та методів юридичної психології. Загальна характеристика методології та методів пізнання в юридичній психології. Конкретні методи психолого-юридичних досліджень. Соціально-психологічні методи виправлення правопорушника. Психологічні особливості злочинних дій. Особистісна мотивація злочинних дій. Особливості групової мотивації злочинних дій. Психологія неповнолітніх правопорушників. Особистість неповнолітнього злочинця. Соціально-психологічні причини злочинної поведінки неповнолітніх...

АТЕИЗМ В РАБОВЛАДЕЛЬЧЕСКОМ ОБЩЕСТВЕ

- исторически первое критич. осмысление религии с позиций филос. материализма в его наивной форме. Был развит в Индии, Китае и античном мире (Др. Греции и Риме). А. в р. о. возн. на основе достижений естеств. знаний, философии, лит-ры и искусства; выражал интересы прог-рес. демократич. кругов рабовлад. общества. А. в р. о. связан со свободомыслием в культуре др. мира. В Др. Египте, Вавилоне, Палестине, Индии, Китае, античном мире существовала светская культура, в к-рой имели место элементы антирелиг. скептицизма, стихийного материализма. Так, в "Речении Ипусера" (Египет, 18 в. до н. э.) отмечается факт сомнения в справедливости поучений жрецов; в "Диалоге господина с рабом о смысле жизни" (Вавилон) подвергаются критике взгляды жрецов на смысл жизни, целесообразность жертвоприношений; в "Шицзин" (Китай) отражены сомнения в справедливости неба. Скептицизм в отношении религ. мифологии пронизывает прогрес. духовную культуру Греции (6-2 вв. до н. з.), напр., в произведениях драматургов Эсхила и Эври-пида, в комедиях Аристофана, в соч. софистов Протагора, Проди-ка, Крития, философа-скептика Карнеада и др. В основе критики религ. мифологии у атеистов древности лежит учение о материальном первоначале мира, идея его развития по естеств. законам. Китайский атеист Ван Чун (1 в.) первоначалом считал "первичный эфир", образующий многообразие вещей, в т. ч. человека с его душой, отвергал "небесного владыку", духов, в к-рых верили китайцы. В инд. философии шрваков, или локаятиков, место богов занимают естеств. стихии, из к-рых состоит все. Чарваки отрицали божеств. происхождение Вед, потусторонний мир, сверхъестеств. силы, провозглашали право человека на радости жизни. Большую роль в развитии античного атеизма сыграла атомистич. теория Демокрита, Эпикура и Лукреция, выводом из к-рой была идея вечности и бесконечности мира, подрывавшая представление о мире как порождении богов. Атомизм содействовал борьбе со страхом смерти, культивировавшимся религ. учением о мрачном Аиде. Душа, согласно атомистам, состоит из атомов и разлагается вместе с телом; загробной жизни нет. Освобождение от страха смерти - одно из проявлений гуманизма античного атеизма. Античные атеисты впервые поставили вопрос о возникновении религии. Ксенофан полагал, что боги - продукт человеч. измышления; люди создали богов, наделив их своими чертами. Эвгемер из Мессены (4 в. до н. э.) считал богов обожествлен, историч. личностями. Причины возникновения религии усматривались в невежестве, страхе перед явлениями природы (атомисты), а также в обмане (софисты). В др. мире появляется и представление о гносеологич. корнях религии: так. Секст Эмпирик (кон. 2 - нач. 3 в.) отмечал, что ряд мыслителей связывали образование идеи бога с преувеличением в представлении свойств обыкновенного человека. Осн. приемами критики религии были указания на несоответствие религ. представлений фактам реальной жизни, раскрытие противоречивости положений религии, а также ее несостоятельность с т. зр. нравственности. Античные атеисты считали религию злом. Для Эпикура религия - "лживый домысел". Внушая страх перед богами и посмертной жизнью, она лишает человека счастья. Лукреций видел в религии источник преступлений. Путь преодоления религии видели в разъяснении естеств. сущности явлений, связываемых многими со сверхъестеств. силами, познании внешнего мира и духовного мира человека. Однако взгляды античных атеистов носили элитарный характер: освобождение от религии предназначалось не для всех. При этом античные атеисты не отвергали существования богов, придавая понятию бога нерелиг. смысл: Демокрит поставил богов в один ряд с др. естеств. явлениями; боги Эпикура живут в меж-мир. пространстве и не оказывают воздействия на земную жизнь. А. в р. о. был стимулирующим фактором развития культуры др. мира, несмотря на недостаточную разработанность, подчас наивность аргументации, умозрительный характер мн. положений. Достоинство А. в р. о. - в постановке вопросов атеизма, к-рые решались в последующие эпохи. Во 2 - 4-м вв. в связи с широким распространением мистич. настроений в Римск. империи в результате соц.-эконо-мич. кризиса атеизм утрачивает свои позиции; последний антич- ный атеист - Лукиан из Самосаты (2 в.), подвергший критике не только политеизм, но и христиансгво. Античные критики христианства - Цельс, Цецилий, Порфирий, Юлиан выступали уже с позиций скептицизма, оставаясь в целом на почве политеизма.


© 2009-2020  lib.ltd.ua