Веб-бібліотека

Ющук І. П. Українська мова:

Сучасна українська мова як предмет вивчення. Походження української мови. Українська мова - державна. Стилі української мови. Мова як система. Фонетика і письмо. Звуки і фонеми. Звуки мови як фізичне явище. Звуки мови як фізіологічне явище. Членування мовленнєвого потоку. Звуки мови як соціальне явище. Фонеми в мовленнєвому потоці. ПИСЬМО. Виникнення і розвиток письма. Становлення писемності в Україні. Сучасний український алфавіт. Унормування українського правопису. Вживання великої букви. Транскрипція і транслітерація. Приголосні фонеми. Система приголосних фонем. Сонорні, дзвінкі і глухі приголосні. М'які і тверді приголосні. Вживання м'якого знака. Вживання апострофа. Подовження приголосних і подвоєння букв. Випадання приголосних...

Усі українські письменники / Упорядники Ю.І. Хізова, В.В. Щоголева: Анатолій Дімаров. Богдан-Ігор Антонич. Валер'ян Підмогильний. Василь Барка. Василь Стус. Василь Симоненко. Володимир Сосюра. Іван Нечуй-Левицький. Іван Франко. Василь Королів-Старий. Леся Українка. Максим Рильський. Олександр Олесь. Олесь Гончар. Ольга Кобилянська. Павло Тичина. Панас Мирний. Улас Самчук. Валерій Шевчук. Володимир Винниченко. Григір Тютюнник. Григорій Квітка-Основ'яненко. Григорій Косинка. Григорій Сковорода. Іван Багряний. Іван Карпенко-Карий. Іван Котляревський. Леонід Глібов. Ліна Костенко. Микола Куліш. Микола Хвильовий. Михайло Коцюбинський. Михайло Старицький. Олександр Довженко. Остап Вишня. Тарас Шевченко. Українське шестидесятництво. Андрій Малишко. Борис Грінченко...
Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів: Конфліктологія як міждисциплінарна галузь наукового знання. Становлення предмета конфліктології. Конфліктологія як комплексна система знань: об'єкт, предмет, методи дослідження, функціональна роль. Понятійний апарат і система категорій конфліктології. Історія становлення та розвитку конфліктологічних знань. Знання про природу конфліктів у давньому світі та античному суспільстві. Соціальні конфлікти як предмет аналізу мислителів Середньовіччя та Нового часу. Сучасні західноєвропейські конфліктологічні вчення та конфліктологія представників американської науки. Поняття, структура та анатомія конфлікту. Природа і поняття конфлікту. Структура конфлікту. Анатомія конфлікту. Об'єднана типологія конфліктів...
Освітні технології / За ред. О. М. Пєхоти: Технологічний підхід в освіті. Особистісно орієнтована освіта і технології. Вальдорфська педагогіка. Технологія саморозвитку. Технологія організації групової навчальної діяльності школярів. Технології розвивального навчання. Технології формування творчої особистості. Технологія навчання як дослідження. Проектна технологія. Нові інформаційні технології навчання. Технологія колективного творчого виховання. Педагогічна технологія "створення ситуації успіху". Сугестивна технологія. Аналіз образу - персонажа епічного твору: педагогічна технологія. Індивідуальність учителя і освітні технології...
Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: "Етика ділового спілкування" як навчальна дисципліна та її завдання. Спілкування як основа життєдіяльності людей та їхньої взаємодії. Ділове спілкування та його особливості. Культура ділового спілкування. Гуманістична спрямованість спілкування. Спілкування як науково-практична проблема. Етика й культура спілкування в пам'ятках історії та літератури. Початок формування в Україні наукової думки про спілкування. Дослідження етики й культури спілкування на сучасному етапі. Напрямки вивчення культури та етики спілкування в Україні. Моральні передумови ділового спілкування. Моральна культура як етична основа спілкування. Моральна культура спілкування та її рівні...
Ярошовець В.І. Історія філософії: Методологічна рефлексія історико-філософського процесу. Філософія та історія філософії: методологічні підходи до історико-філософської науки. Морально-гуманістичні параметри у світоглядному горизонті української філософії. Світоглядно-гуманістична парадигма у сучасній філософії (постмодерний вимір). Тенденції розвитку світової філософії. «Суміш реальностей» у філософському доробку Е. Дюркгейма. «Самотній голос людини» у філософії Г. Марселя. «Негативна діалектика» Т. Адорно. Структуралізм та постструктуралізм: К. Леві-Стросс та М. Фуко. Трансцендентальний емпіризм Ж. Дельоза. Реконструкція та деконструктивізм (Ж. Дерріда). Концепція метанаративів Ж.-Ф. Ліотара. Американський постмодернізм (Ф. Джеймісон). Італійський постмодернізм...
Гарелик М. А., Митина Л. А. Организация продажи продовольственных товаров: Построение и размещение розничной торговой сети. Торговое предприятие - основное звено розничной торговли. Виды розничной торговой сети. Типы торговых предприятий, специализация розничной торговой сети. Основные направления развития розничной торговой сети. Размещение розничной торговой сети в городах. Торгово-технологический процесс в магазине. Понятие и структура торгово-технологического процесса в магазине. Продажа товаров - основная операция торгово-технологического процесса в розничной торговле. Устройство и планировка розничных торговых предприятий. Основные требования к торговым зданиям и помещениям. Устройство и планировка помещений магазина, и нормативы его проектирования...
Шоботов В.М. Цивільна оборона: Організація цивільної оборони в сучасних умовах. Основні положення міжнародного права по захисту людини. Цивільна оборона деяких закордонних країн. Цивільна оборона Росії. Цивільна оборона Федеративної Республіки Німеччини. Цивільна оборона США. Цивільна оборона України. Державна система цивільної оборони України. Завдання цивільної оборони України. Організаційний устрій і порядок функціонування цивільної оборони України. Організація цивільної оборони на об'єктах господарювання (ОГ). Сили і засоби цивільної оборони. Війська цивільної оборони України. Спеціалізовані формування. Невоєнізовані формування. Постійна комісія з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади, їх цілі та завдання. Єдина державна система органів виконавчої влади...
Фіцула М.М. Педагогіка: Загальні засади педагогіки. Предмет і завдання педагогіки. Педагогіка як наука, її становлення і розвиток. Предмет і основні категорії педагогіки. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки. Напрями, течії зарубіжної педагогіки. Логіка і методика педагогічних досліджень. Наукові дослідження - шлях до розв'язання проблем педагогіки. Методологія педагогіки. Методи науково-педагогічного дослідження. Етапи педагогічного дослідження. Розвиток, виховання і формування особистості. Процес розвитку і формування особистості. Спадковість і розвиток. Вплив середовища на розвиток і формування особистості. Розвиток і виховання. Діяльність як чинник розвитку особистості. Зарубіжні теорії розвитку особистості...
Загальна психологія: Загальні питання психології. Предмет і завдання психологічної науки. Предмет психології. Завдання психологічної науки. Місце психології в системі наук. Галузі психологічних знань. Мозок і психіка. Школи, напрями, концепції у психології. До історії психологічної думки. Дохристиянські часи - XVIII ст. Розвиток психологічної думки у XIX - XX ст. Методи психології. Загальні питання побудови психологічного дослідження. Загальнонаукові методи. Конкретні наукові методи. Статистичний метод у психології. Упорядкування й рангування психологічних дослідних даних. Визначення середніх при опрацюванні дослідних даних. Використання міри дисперсії у психологічних дослідженнях. Надійність і валідність...
Пономаренко В. С. Інформаційні системи і технології в економіці: Інформація як продукт і предмет управління об'єктами. Сутність та особливості економічної інформації. Види економічної інформації. Структура і властивості економічної інформації. Інформація як ресурс управління економікою. Сутність інформаційної системи в економіці. Призначення і роль інформаційної системи в економіці. Структура та функції інформаційної системи управління. Інформаційний процес в управлінні економікою як об'єкт автоматизації. Сутність інформаційного процесу управління. Задачі управління, що реалізують інформаційний процес. Автоматизація документообігу в інформаційній системі. Організація інформаційного процесу управління на основі нових інформаційних технологій...

АСТРОЛОГИЯ

- 1) наука о движении планет; 2) система символов, основанная на представлении об особом влиянии планет и созвездий на жизнь людей и природные процессы. Оценивалась как наука во всех известных архаических цивилизациях. Только в античной Греции существовало предубеждение против астрологии (по закону Афин за астрологические занятия следовало десятилетнее изгнание из города). Уже у древних арийских племен фиксируется культ астрологии, именуемой йотишей (от "нотис" - свет). Преобладает мнение, что зародилась она в Двуречье, откуда и распространилась по миру. В Вавилоне каждому из дней недели соответствовала одна из планет, в соответствии с которыми они и назывались. Диодор Сицилийский свидетельствовал о существовании астрологических таблиц в Египте за 10 000 лет до н. э. Главным египетским астрологическим центром являлись Фивы. Египтяне утверждали, что овладели искусством читать по звездам от халдеев. Покровителем занятий астрологии в Египте считался бог мудрости Тот. В Риме таким покровителем выступал Меркурий. Систематизацию астрологических знаний осуществил представитель Александрийской школы Клавдий Птолемей в труде "Тетрабибиос". Помимо астрологии человека, им проводилась классификация по зодиакальным знакам известных государств. По толкованию России соответствовал знак Водолея. Большое значение уделяли астрологии кельтские жрецы - друиды. Изображение зодиакальных знаков приписывалось мифическому жрецу Раму. В Римской империи расцвет астрологии приходится на время покровительствующего ей Тиберия. При тяготевшем к греческой антиастрологической традиции Августа звездочеты были изгнаны из Рима. Новая астрологическая волна приходилась на эпоху распространения митраизма. Даже на заимствованном у митраистских жрецов троне папы римского по сей день изображены зодиакальные знаки. Особенно увлечен был астрологическими разработками Юлиан Отступник. Важнейшее место отводилось астрологии в герметизме и гностицизме. Гностики полагали, что знания о влиянии планет позволяют человеку обрести свободу. Распространилось мнение о превращении в звезды душ умерших. Астролог выполнял роль посредника между человеческим и планетарным миром. Гонения на звездочетов перманентно проходили в рамках средневековой христианской культуры. С точки зрения Блаженного Августина, астрологический детерминизм противоположен христианской идее о свободе воли. Впрочем, в Византии астрологи традиционно составляли ближайшее окружение императоров. Активно занимался астрологией папа римский Сильвестр. Звездочеты были и при дворе Ивана IV Грозного. Новый расцвет астрологии был связан с арабской средневековой культурой. От арабов астрологические идеи проникли в Европу, составив важный компонент еретических учений. Планетарный круг был разделен на 12 арок по 30 градусов, каждой из которых соответствовала аллегорическая (зодиакальная) символика. Соответственно рождение людей, и их черты характера дифференцировались на 12 календарных отрезков. Популярность приобрели гороскопы, в которых судьба человека расписывалась по времени и месту рождения. Знаки Зодиака классифицировались на четыре группы господства субстанциональных элементов - огня, земли, воды, воздуха. Огненной стихии (Овен, Лев, Стрелец) соответствовал человек интенсивного темперамента, обладающий властным, волевым императивом. Знаку воды (Рак, Скорпион, Рыбы) человек с высокими интуитивными качествами. Символика воздуха (Близнецы, Весы, Водолей) подразумевала логику и интеллектуальный потенциал. Стихия земли (Телец, Дева, Козерог) характеризовала расчет и надежность. Огню и воздуху соответствуют люди с экстравертной психикой, земле и воде - интровертной. По силе выражения внутренних зодиакальных качеств выделяются три группы знаков: слабые (Стрелец, Рыбы, Близнецы, Дева), средние (Лев, Скорпион, Водолей, Телец) и сильные (Овен, Рак, Весы, Козерог). Поляризация зодиакальных символов происходит по следующим принципам: северные - южные, командные - подчиненные, мужские - женские, дневные - ночные, антропоморфные - зооморфные. Сложные астрологические комбинации определялись выделением планет союзников и противников. Астрологическая медицина строилась на представлении о соответствии частей человеческого тела тому или иному планетарному объекту. Целебные травы собирались по графику лунного цикла, с учетом их астрологического знака. Астрология представляла один из главных компонентов мистериальных таинств. В системе астрологического посвящения выделялось семь ступеней, высшей из которых являлась инициация Астронома. Посвящаемому вручали высший знак астрологической мудрости - тау-крест. Одним из проявлений астрологического ритуала являлся, к примеру, хоровод, имитирующий путь планет. Мифологическая школа интерпретировала через астрологическую призму многие произведения мировой культуры. В частности, как астрологическое описание дешифруется Библия. Двенадцать апостолов истолковываются как 12 месяцев, 30 сребреников - 30 днями месяца, Христос - солнце, его рождество - солнцеворот и т. п. Считалось, что Евангелия Матфея и Луки описывали звездное небо соответственно через астрологию Солнца и Луны. Статистическая верификация астрологических данных свидетельствует об их ненаучности. Американский физик Дж. Мак-Джерви, изучив связь времени рождения 17 тыс. ученых и 6 тыс. политических деятелей с их профессиональным статусом, пришел к выводу о ее случайном характере. К аналогичным отрицательным результатам пришел американский психолог Дж. Мак-Гру, проверявший способность наиболее опытных членов федерации астрологов штата Индиана предсказывать характер человека по дате и месяцу его рождения. Также не подтвердила астрологических предсказаний проверка американскими экономистами Дж. Беннетом и Дж. Бартом тезиса о влиянии положения планет на профессиональную склонность людей, в частности знаков, "управляемых Марсом", при поступлении на военную службу. В рамках складывающегося направления "исторического катастрофизма" в качестве виновников земных коллизий провозглашаются Луна, комета Галлея, звезда Сириус, созвездие Змееносца (Заххака) и другие космические объекты. А. И. Войцеховский относил к следствиям прохождения кометы Галлея в непосредственной близости от Земли такие разноплановые исторические катастрофы, как гибель Атлантиды и крито-минойской цивилизации, аварию на Чернобыльской АЭС, инфекционные эпидемии, включая СПИД, и т. п. Согласно гипотезе О. Ноегарда, большинство переломных событий истории совершалось в фазе нахождения Луны в 13-м зодиакальном созвездии Змееносца: издание Закона о введении в России золотого обращения (финансовая реформа Витте); царский Манифест от 17 октября 1905 о введении представительной власти в России; открытие I Государственной думы; назначение П. А. Столыпина премьерминистром; начало Первой мировой войны; отречение Николая II от престола; принятие "Декларации прав народов России" (от 02.11.1917); принятие первой Конституции СССР; подписание советско-германского договора о ненападении (пакт Молотов - Риббентроп); работа XIX партконференции КПСС; визит Горбачева в ГДР (6.10.1989), с которого началась череда "бархатных" революций в Восточной Европе; создание ГКЧП; начало гайдаровских реформ - "либерализация" цен (2 января 1992); объявление Ельциным указа № 1400 по ТВ (о роспуске Верховного Совета РФ); выборы в Думу и референдум по ельцинской конституции (17.12.1993). Конспирологическая парадигма "исторического катастрофизма" строится на предположении о существовании заговорщической инфернальной группы, связывающей деструктивные космические импульсы с контринициационной практикой. Согласно О. Ноегарду, руководство ведущих политических сил посвящено в действие астрологических закономерностей. Дискуссия В. И. Ленина и Л. Д. Троцкого о времени начала штурма Зимнего дворца интерпретируется автором как спор, какую астрологическую доминанту приобретет устанавливаемый советский режим. "Точка Ленина", соответствующая асценденте Сатурна, предопределила национал-большевистскую парадигму революции. Сообразно с методологией А. Л. Чижевского построены теории фиксации космических ритмов истории. По историческому гороскопу Г. Кваши квантом истории, как неким реально существующим сверхгодом, является четырехлетний цикл. Все великие революции, переломные события исторического процесса, приходятся на годы Змеи, Петуха и Быка: 1789, 1797, 1801, 1825, 1861, 1881, 1905, 1917, 1921, 1929, 1941, 1945, 1953 и др. При этом автор полагает, что годам Быка соответствует идеологический вектор перемен, Петуха - экономический, Змеи - политический, предопределяющие весь четырехлетний цикл. Конспирологический вариант интерпретации истории, как смены астрологических эпох, представил В. А. Истархов. Христианство и коммунизм, определяемые автором в качестве профанических лжеучений монотеистического толка, смогли достичь господствующего положения только в контексте длящейся 2160 лет космической эпохи Рыб, склонной к обману. Наступающая эра Водолея должна, по мысли В. А. Истархова, вновь утвердить арийско-ведическое язычество. Источ.: Вронский С. Астрология о браке и совместимости. Киев, 1993; Звезды, не лгут. Но верить ли астрологии? // Наука и религия. 1991. № 10; Войцеховский А. И. Виновница земных бед? // Знак вопроса. 1990. № 7; Ноегард О. Тринадцатый знак Зодиака: историко-криминоло-гическое расследование. М., 1997; Кваша Г. Исторический гороскоп // Наука и религия. 1992. № 8-9; Истархов В. А. Удар русских богов. М., 1999; Кригард Дж. А вы поклоняетесь Луне... // Наука и религия. 1990. № 7; Ковалев С. И. Из истории критики христианства (Мифологическая школа) // Ежегодник Музея истории религии и атеизма. М., 1959. Т. 3.; Морозов Н. А. Христос. (История человеческой культуры в естественно-научном освещении): В 7 т. М.; Л., 1924-1932; Багдасарян В. Э. Проблема мифологизации истории в отечественной литературе 1990-х гг. М., 2000.


© 2009-2020  lib.ltd.ua