Веб-бібліотека

Гук М. Аппаратные средства IBM PC:

Устройство персонального компьютера. Немного компьютерной философии. Конструкция персонального компьютера. Карты, сокеты, слоты, джамперы. Краткий экскурс в цифровую схемотехнику. Кабели и разъемы. Системные ресурсы PC. Распределение памяти. Стандартная память - Conventional Memory. Верхняя память - UMA. Дополнительная память - Extended и Expanded Memory. Использование первого мегабайта физической памяти - Shadow ROM и Shadow RAM. Архитектура унифицированной памяти - UMA. Виртуальная память. Пространство ввода/вывода. Аппаратные прерывания. Немаскируемые прерывания. Маскируемые прерывания. Контроллер прерываний 8259А. Прямой доступ к памяти - DMA. Каналы прямого доступа к памяти и прямое управление шиной. Контроллер прямого доступа...

Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Специфіка науково-дослідницької діяльності. Наука як сфера людської діяльності. Поняття про науку. Наукова комунікація. Наукова школа. Науково-дослідницька діяльність студентів. Підготовка та атестація наукових і науково-педагогічних кадрів. Докторантура. Аспірантура. Здобувачі наукового ступеня, які працюють над дисертаціями поза докторантурою або аспірантурою. Психологія і технологія наукової творчості. Організація творчої діяльності. Психологія наукової творчості. Робочий день науковця. Робоче місце науковця. Оргтехніка, технічні засоби наукової діяльності. Ділове спілкування. Ділове листування. Ділова розмова по телефону. Особистий архів (бібліотека) здобувача...
Остапчук М.В., Рибак А.І. Система технологій (за видами діяльності): Промисловість України. Загальна характеристика промисловості. Одиниці виміру фізичних величин, фізичні властивості матеріалів і робочих агентів. Властивості сировини, кінцевих продуктів і робочих агентів. Теоретичні засади технології. Основні технологічні поняття та визначення. Класифікація технологічних процесів та апаратів технології. Фізико-хімічні та біохімічні закономірності в технології. Закони зберігання маси та енергії в умовах рівноваги систем. Кінетика технологічних процесів. Технологічні закономірності технології. Використання законів фундаментальних наук в технології. Принципи ресурсо- та енергозбереження в технології. Принцип інтенсифікації процесів...
Буров Є. Комп'ютерні мережі: Протоколи комп'ютерних мереж. Історія розвитку та класифікація комп'ютерних мереж. Історія виникнення та техніко-економічні передумови появи комп'ютерних мереж. Різновиди комп'ютерних мереж. Класифікація комп'ютерних мереж. Стандартизація в комп'ютерних мережах. Архітектурні принципи побудови комп'ютерних мереж. Головні означення та поняття. Головні функції протоколу N-рівня. Стандарт 7498 ISO. Методи комутації. Середовища передавання даних. Середовища передавання у комп'ютерних мережах. Електромагнітне випромінювання та електромагнітна невразливість. Завади. Сигнали та коди комп'ютерних мереж. Структурна схема ланки передавання даних. Форми передавання даних у каналах KM. Синхронізація. Пристрій спряження...
Злобін Ю.А. Основи екології: Загальна екологія. Екологія як загальнобіологічна та гуманітарна наука. Розвиток екологічних знань та їх роль у становленні цивілізації.Ідея системності в екології. Соціальні аспекти екології.Об'єкти вивчення в екології. Методи екологічних досліджень. Метод моделювання в екології. Короткий нарис історії екології. Українська екологічна школа. Екологія на межі XX та XXI століть. Біосфера. Поняття біосфери. Структура біосфери. Потік енергії на Земній Кулі. Біогеохімічні цикли. Місце людини в біосфері. Поняття середовища. Людська цивілізація як новий фактор в існуванні біосфери. Екосистеми. Екосистеми - основні структурні одиниці біосфери. Абіотичні компоненти біосфери...

АРИСТОТЕЛЬ (384 - 322 до н. э.)

- древнегреч. философ н энциклопедический ученый, основоположник науки логики и ряда отраслей специального знания. Маркс называл его "величайшим мыслителем древности . Р. в Стагире; образование получил в Афинах, в школе Платона. Подверг критике платоновскую теорию бестелесных форм (":идей ), однако полностью преодолеть платоновский идеализм не смог, колеблясь "между идеализмом и материализмом (Ленин В. И. Т. 29. С. 258). Основал в Афинах (335) собственную школу (Ликей). В философии А. различал: 1) теоретическую часть - учение о бытии, его частях, причинах и началах, 2) практическую - о человеческой деятельности и 3) поэтическую - о творчестве. Предмет науки - общее, постигаемое умом. Но общее существует только в чувственно воспринимаемом единичном и познается через него: условие познания общего - индуктивное обобщение, а оно невозможно без чувственного восприятия. А. признавал четыре причины: 1) материю, или пассивную возможность становления, 2) форму (сущность, суть бытия), действительность того, что в материи дано лишь как возможность, 3) начало движения и 4) цель. Вся природа рассматривается у А. в виде последовательных переходов от "материи к "форме и обратно. Однако в материн А. видел только пассивное начало, всю же активность приписывал форме, к к-рой сводил начало движения и цель. Конечным источником всякого движения у А. является бог - "неподвижный перводвигатель . Тем не менее, объективно-идеалистическое учение А. о "форме во мн. отношениях "объективнее и отдаленнее, общее, чем идеализм Платона, а потому в натурфилософии чаше = материализму (Ленин В. И. Т. 29. С. 255); "Аристотель вплотную подходит к материализму (там же. С. 259). Формальная логика А. тесно связана с учением о бытии, с теорией истины, т. к. в логических формах А. видел вместе с тем формы бытия. В учении о познании А. отличал знание достоверное (Аподейктша) от вероятного, относящегося к области "мнения (диалектика). Однако через язык оба эти вида знания связаны у А. между собой. Опыт, по А., не есть последняя инстанция в проверке "мнения , и высшие посылки науки непосредственно усматриваются в качестве истинных не чувствами, а умом. Однако умозрительно постигаемые, высшие аксиомы знания не даны нашему уму от рождения и предполагают деятельность: собирание фактов, направление мысли на факты и т. д. Последняя цель науки, по А., - определение предмета, а его условие - соединение дедукции с индукцией. Т. к., по А., нет такого понятия, к-рое могло бы быть предикатом всех других понятий, и, следовательно, различные понятия не могут быть обобщены в едином общем роде, то А. указал категории, т. е. высшие роды, к к-рым сводятся остальные роды истинно сущего. В космологии А. отверг учение пифагорейцев и разработал геоцентрическую систему, сохранившую власть над умами вплоть до появления гелиоцентрической системы Коперника. В этике А. высшей добродетельной деятельностью признал созерцательную деятельность разума. В этом сказалось характерное для рабовладельческой Греции презрение к физическому труду рабов в отличие от умственного досуга - привилегии свободных. Моральный образец А. - бог, или совершеннейший философ, "мыслящее себя мышление . В учении об об-ве А. доказывал, будто отношения рабовладения укоренены в самой природе. Наивысшими формами государственной власти А. считал формы, при к-рых исключена возможность своекорыстного использования власти и при к-рых власть служит всему об-ву. Колебания А. в философии определили двойственность его последующего влияния: материалистические тенденции его учения сыграли важную роль в развитии прогрессивных идей в философии феодального об-ва, идеалистические элементы были раздуты средневековыми церковниками, сделавшими из учения А. "мертвую схоластику , выбросившими "все поиски, колебания, приемы постановки вопросов (Ленин В. И. Т. 29. С. 326). Ленин, изучавший "Метафизику А. (осн. труд), высоко ценил в его учении "живые зачатки и запросы диалектики , наивную веру "в силу разума, в силу, мощь, объективную истинность познания (Там же).


© 2009-2020  lib.ltd.ua