Веб-бібліотека - головна сторінка


Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія:

Місце проблем особистості і спілкування в загальній парадигмі соціальної психології. Особистість і спілкування у процесі уточнення предмета соціальної психології. Особистість і спілкування в загальній структурі соціальної психології. Сфера особистості і спілкування в контексті функцій і поняттєвого апарату соціальної психології. Методологічна основа соціальної психології особистості і спілкування. Еволюція соціально-психологічних знань про особистість і спілкування: як це відбувалося. Основні джерела та передумови виникнення соціальної психології як самостійної галузі знання. Розвиток зарубіжної соціальної психології. Становлення вітчизняної соціально психології...

Суховірський Б. І. Регіональна стратегія економічного розвитку України: Теорія і практика сучасного репоналізму. Методологія і маркетинг регіональних умов господарювання. Сучасні форми світогосподарської інтеграції. Інноваційна регіональна політика і програми. Геоінформаційні системи в економіці. Особливості європейського регіоналізму. Організаційні засади європейського регіоналізму. Загальноєвропейські принципи регіонального співробітництва. Правові основи європейського регіоналізму. Зарубіжний досвід утворення єврорегіонів та прикордонної співпраці. Регіоналізація відкритої економіки України. Пріоритетні напрями світової господарської інтеграції. Конкурентноздатність відкритої економіки. Перспективи українського регіоналізму. Геоекономіка і регіональна політика...
Левчук Л. Т. Естетика: Предмет естетики: історія і теорія проблеми. Предмет естетики: проблема термінології. Предмет естетики: становлення проблематики науки. Естетика як самостійна наука. Естетика в структурі міжпредметних зв'язків. Естетична діяльність та її форми. Творчий потенціал людської праці. Людина і суспільні відносини як об'єкти естетичної діяльності. З. Природа в структурі естетичної діяльності. Естетична діяльність і мистецтво. Структура естетичної свідомості. Естетичне почуття. Естетичний смак. Естетичний ідеал. Естетичні погляди і теорії. Основні естетичні категорії. Категорії "гармонія" і "міра". Категорії "прекрасне" і "потворне". Категорії "піднесене", "героїчне", "низьке"...
Аболіна Т. Г. Етика: Предмет і завдання етики. Етика як філософська теорія моральності. Предмет етики й особливості етичних знань. Актуальні проблеми етики та їх значення для розв'язання загальнолюдських проблем. Основні етапи й напрями розвитку етики. Періодизація історії етики. Етична проблематика марксистської філософії. Основні лінії розвитку вітчизняної етичної думки. Типологізація етичної думки. Походження та історичний розвиток моралі. Значення філософсько-етичного дослідження процесу походження та розвитку моралі для духовно-морального самовизначення людини. Особливості морального життя в умовах первісно-родової общини. Історичне виділення моралі у сферу вільного вибору особистості між добром і злом...
Пальчевський С. С. Педагогіка: Загальні засади педагогіки. Предмет і завдання педагогіки. Філософські основи сучасної освіти. Розвиток, виховання та формування особистості. Логіка і методика науково-педагогічних досліджень. З історії педагогіки. Педагогіка Давнього світу. Школа і педагогічна думка в середньовічній Європі. Розвиток школи, виховання і педагогічних ідей в епоху Відродження та Реформації. Західноєвропейська педагогіка епохи буржуазних революцій та Просвітництва. Європейська класична педагогіка кінця XVIII - першої половини XIX ст. Світова педагогічна думка та практика кінця ХІХ-ХХ ст. Школа і педагогічна думка у Київській Русі (IX-XIV ст.) та періоду Відродження в Україні (XVI - середина XVIII ст.)...

АРИСТОТЕЛЬ

(Aristoteles) (384 - 22 до н. э.) - древнегреч. философ, ученый-энциклопедист, ученик Платона, а затем его критик. Учение А., принадлежащего к т. наз. поздней классике, является дальнейшим развитием и завершением классической античной эстетики. С одной стороны, он продолжает линию космологизма, свойственного эстетическим представлениям античности, с др. - особое внимание уделяет систематическому логическому анализу категорий эстетики. Если для Платона отправным пунктом его эстетических взглядов было представление об отвлеченном мире идей как сущности чувственно-воспринимаемых вещей, то для А. исходным был взгляд на вещи как на органически включающие в себя материю, форму (или идею), причину и цель, что делает их единством внутреннего (смыслового) содержания и внешней стороны, целесообразно организованными и упорядоченными, благодаря чему они и становятся предметом эстетического рассмотрения- Важнейшим понятием, характеризующим процесс превращения вещи из потенции (возможности) в нечто осуществленное, из бесформенной материи в нечто целостное и упорядоченное, является понятие "энтелехия" (от греч. "законченный", "завершенный"). Высшую завершенность форм, гармонию, порядок А. усматривал в космосе, космическом целом, приводимом в движение перводвигателем (формой всех форм). Для характеристики сущности иск-ва А., помимо понятия "энтелехия", употребляет понятие "мимесис" ("подражание"). Фиксируя связь иск-ва с действительностью, он рассматривает его в качестве особого, основанного на подражании (Подражания теория) способа познания. Понятие же "энтелехия", делая акцент на моменте деятельности, становления (для А. всегда творческого, смыслового), помогает уловить глубокое своеобразие самого подражания в иск-ве. А. отождествляет иск-во, науку и ремесло, что вообще присуще античной эстетике. Но принципиальное их тождество не мешает философу давать четкую характеристику того, что именно здесь отождествляется. Науки и иск-ва относятся у него к сфере теоретического разума, а ремесло - к чувственной практике. Но и в сфере разума, в отличие от др. мыслителей античности, А. противопоставляет науку как систему рациональных построений бытия и иск-во как сферу не собственно бытия, а его становления. Поэтому-то всякое произв. иск-ва, согласно А., изображает не то, что есть и было, но только то, что может быть по вероятности или по необходимости. Так, о разыгрывающихся в театре драматических сценах нельзя сказать ни того, что они действительно являются жизнью, ни того, что они ею не являются. Этот феномен есть именно то, что можно назвать энтелехийным пониманием иск-ва. А. всячески подчеркивает нефактологичность произв. иск-ва, его изготовлеиность, творческую сконструированность. В отличие от историка, пишет он, поэт говорит не о действительно случившемся, а о том, что могло случиться. Отсюда "поэзия философичнее и серьезнее истории: поэзия говорит более об общем, история - о единичном". Из такого понимания вытекает теория совмещения в иск-ве жизненного реализма и самодовлеющей игры, вплоть до оправдания ярко выраженной виртуозности. Т. обр., учение А. о подражании никоим образом нельзя назвать элементарным натурализмом. Оно совмещает принципиальный реализм с бескорыстным удовольствием от созерцания художественности. Существенную роль в представлении А. об иск-ве играли понятие катарсиса и связанная с ним теория трагического. Трагедия, вызывая у зрителей чувство сострадания и страха, достигает "очищения подобных аффектов". Пережить такое очищение можно было, лишь вживаясь в логику происходящих событий. Оно носит не только эстетический характер, но касается всего жизненного мироощущения личности. Рассматривая красоту человека, А. считает ее не внешней, а внутренней, т. е. добродетелью, связывая ее с такими свойствами, как справедливость, мужество и т. п. Сливаясь, этически "хорошее" и эстетически "прекрасное" образует понятие калоклгатии. А. изучал не только иск-во в целом, но и отдельные его виды и жанры, что нашло отражение в таких его трактатах, как "Поэтика" ("О поэтическом искусстве"), "Риторика", а также обобщал практику худож. воспитания, учение о к-ром представлено в его трактате "Политика". Советские исследователи философского и научного наследия А. подчеркивают объективную близость его учения о худож. деятельности, о драме, эпосе реалистической теории иск-ва.