Веб-бібліотека - головна сторінка


Андрущенко В.П., Михальченко М.Л. Сучасна соціальна філософія:

Суспільство як об'єкт філософського пізнання. предмет соціальної філософії. Історична генеза предмета соціальної філософії в історії філософії. Тріумф і трагедія соціальної філософії марксизму-ленінізму. Діалог на зламі століть: множинність соціально-філософського знання. Виробничі основи життєдіяльності суспільства. Дієва сутність соціального. Проблема побудови теоретичних моделей соціуму. Природні засади історії. Природа і суспільство. Архітектоніка суспільного виробництва. Проблема джерел соціальної динаміки. Конструктивні та динамічні сили науково-технічного прогресу. Людина як суб'єкт історичного процесу. Організаційні основи соціальності. Суспільні відносини...

Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Цивільна оборона України - основа безпеки життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях. Надзвичайні ситуації. Основи класифікації надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації природного характеру. Стихійні явища екзогенного походження. Надзвичайні ситуації техногенного характеру: аварії і катастрофи. Транспортні аварії (катастрофи). Радіаційно небезпечні об'єкти. Хімічно небезпечні об'єкти. Пожежо- та вибухонебезпечні об'єкти. Об'єкти комунального господарства. Гідродинамічні аварії. Ліквідація наслідків аварій та катастроф. Надзвичайні ситуації терористичного походження. Пожежі. Гасіння пожеж. Осередок ядерного ураження. Вплив на людей, сільськогосподарські й лісогосподарські об'єкти. Елементи ядерної фізики. Ударна хвиля...

АРИСТОКСЕН из Тарента

(ок. 370300) - греческий философ, ученик Аристотеля, представитель Перипатетической школы. Из многочисленных сочинений, главным образом музыковедческого, педагогического и историко-биографического характера (453 книги, согласно "Суде"), сохранились только (в сокращенном виде) "Элементы гармоники" в 3 книгах и часть 2-й книги "Элементов ритмики" (курсы лекций по теории музыки, читавшиеся Аристоксеном в Ликее). Применяя перипатетический метод (сочетание систематизации со скрупулезностью эмпирического описания), Аристоксен дал музыковедческий синтез, оказавший многовековое влияние (сопоставим по значению с зоологическими трудами Аристотеля или ботаническими Теофраста). Зачинатель жанра биографий философов; серия монографий о пифагорейцах: "О Пифагоре и его учениках", "О пифагорейском образе жизни" и "Пифагорейские изречения" (фр. 11 - 41 Wehrli), биография Архита Тарентского (фр. 47 - 50). Культ Архита и стремление изобразить Пифагора вдухе просвещенного пифагорейства последнего поколения пифагорейской школы (напр., избавив его от архаического религиозного табу на бобы) разительно контрастируют со скандально-анекдотической и очернительной тенденцией биографий Сократа и Платона (фр. 51 - 68). Засвидетельствованное для Аристоксена сравнение отношения между душой и телом с отношением между музыкальной гармонией и лирой (фр. 118 - 121) уже в "Феаояе" Платона вкладывается в уста пифагорейцу Симмию в качестве аргумента против субстанциальности и, следовательно, бессмертия души и, вероятно, также отражает точку зрения "последних" пифагорейцев - учителей Аристоксена (ср. Diog. L. V1II 46), не веривших больше в метемпсихоз.