Веб-бібліотека

Бедь В.В. Юридична психологія, 2002:

Предмет, завдання і система юридичної психології. Предмет і завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Система юридичної психології. Методологічні основи і методи юридичної психології. Методологічні принципи в юридичній психології. Методи пізнання в юридичній психології. Методи психологічного впливу на особистість. Загально-психологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології. Поняття про психіку і свідомість особистості. Психічні процеси. Психічні властивості особистості. Психічні стани особистості. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності. Правова психологія. Правова соціалізація. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості...

Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи. Криза освіти. Основні напрями реформування вищої освіти та науки у XXI столітті. Предмет і основні категорії психології вищої школи як нової галузі психологічної науки. Завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні. Зв'язок психології вищої школи з іншими науками. Методологія і принципи психологічного дослідження. Класифікація методів збору та інтерпретації емпіричних психологічних фактів. Поняття про методику психологічного дослідження. Дослідницькі вміння. Етика дослідника. Загальна психологічна характеристика студентського віку. Психологічна характеристика студентства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості...
Орбан-Лембрик Л.Е., Кощинець В.В. Юридична психологія: Юридична психологія в системі наукового знання. Предмет і завдання юридичної психології. Структура юридичної психології. Принципи і методи юридичної психології. Історія становлення і розвитку юридичної психології. Передумови виникнення юридичної психології. Оформлення юридичної психології як науки. Сучасний етап розвитку юридичної психології. Психологія особистості й діяльності. Психологія особистості. Психологія діяльності. Психологія юридичної діяльності. Психологічна специфіка юридичної діяльності. Морально-психологічні засади юридичної діяльності. Емоції, воля і мотиви в юридичній діяльності. Соціалізація особистості. Соціально-психологічна характеристика особистості...

АРЕОПАГИТИКИ

- собрание четырех трактатов ("О божественных именах , "О небесной иерархии , "О церковной иерархии , "Таинственное богословие ) и десяти писем, в течение долгого времени приписывавшееся полумифическому сподвижнику апостола Павла и первому христианскому епископу Афин 1 в. н. э. Дионисию Ареопагиту (откуда и название всего этого свода соч.), авторство к-рого было впоследствии оспорено. В А. заметно сильное влияние неоплатонизма, к-рого еще не было в 1 в. В А. дано развитое церковное учение, к-рого тоже не могло быть в 1 в. До середины 5 в. во всей раннехристианской литературе отсутствуют к.-л. ссылки на эти произв. Подобного рода аргументы, а также и мн. др. заставили ученых отнести появление этого свода ко 2-й половине 5 в. и считать, что авторство Дионисия Ареопагита признавалось в свое время из-за большой авторитетности этого раннего деятеля церковной истории. Нек-рые ученые приписывают авторство А. действовавшему на Востоке грузинскому епископу Петру Иверу. По содержанию своему А. представляет собой систематически продуманное христианское учение: мир - иерархически организованное целое; центр бытия - непознаваемое божество, от к-рого исходят во все стороны постепенно убывающие световые эманации через ангельский мир, церковную область вплоть до обыкновенных людей и вещей. Трактовка отношения бога и мира в А. представляет собой сочетание христианского креационизма с неоплатоновским эманационизмом (возникновение мира - спонтанный процесс самоотчуждения божественной доброты и любви). Из этого сочетания следует тождество трансцендентности и имманентности бога миру, что ведет к пантеистическим выводам (всякое бытие - богоявление, теофания). А. - синтез христианства с неоплатонизмом, в к-ром побеждают неоплатоновские моменты. В центре внимания автора А. находятся пути богопознания: катафатическнй (приписывание богу положительных качеств в превосходной степени) и апофатический (отрицание наличия у бога любых мыслимых человеком свойств). Гл. выводы апофатикн - деперсонализация бога и идея, что бытие бога состоит в его небытии (теологическая диалектика). А. являются одним из теоретических источников как византийской, так и западноевропейской средневековой философии (в 9 в. были переведены на лат. язык Эриугеной).


© 2009-2020  lib.ltd.ua