Веб-бібліотека - головна сторінка


Шепітько В. Ю. Психологія судової діяльності:

Вступ до психології судової діяльності. Поняття психології судової діяльності та її закономірності. Передумови застосування психологічних знань у судочинстві. Розвиток наукових основ психології судової діяльності. Методи психології та можливості їх застосування у правозастосовчій практиці. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві. Психологія особистості в судовій діяльності. Поняття про особистість. Структура психічних властивостей та їх характеристика. Емоції і почуття. Психічні стани. Психологія судді. Поняття професіографії та професіограми. Професійна деформація та шляхи її усунення. Психологія потерпілого і свідка. Провокуюча поведінка...

Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. Юридична психологія: Академічний курс: Вступ до юридичної психології. Юридична психологія як наука. Предмет юридичної психології. Система юридичної психології. Зв'язок юридичної психології з іншими науками. Методи юридичної психології. Пізнавальна функція методів юридичної психології. Система методів юридичної психології. Використання методу тестування в юридичній практиці. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві. Історія юридичної психології. Передумови застосування психологічних знань у судочинстві. Розвиток і становлення юридичної психології. Природничонаукові основи юридичної психології. Психологічний аналіз діяльності людини. Емоційно-вольові процеси і стани...
Філософія / За ред. І.Ф. Надольного: Філософія буття і пізнання. Вступ до філософії та основні етапи її історичного розвитку. Філософія. Специфіка філософського осмислення дійсності. Світогляд як духовно-практичний феномен. Філософія, її предмет та функції. Роль філософії у житті суспільства. Історичний розвиток світової філософії. Філософія Стародавньої Індії. Філософія Стародавнього Китаю. Філософія стародавніх Греції і Риму. Середньовічна філософія. Філософія епохи Відродження. Філософія Нового часу. Проблема субстанції у філософії XVII ст. Філософія просвітництва XVIII ст. Німецька класична філософія. Марксистська філософія. Сучасна світова філософія. Некласична філософія кінця XIX - початку XX ст. Психоаналіз і неофрейдизм. Екзистенціальна філософія...
Горлач М.І. та ін. Основи філософських знань: Що таке філософія. основні етапи розвитку філософії. Зародження та розвиток філософських вчень. Розвиток філософських знань в Україні. Сучасна світова філософія. Проблеми онтології та гносеології. Матерія. Буття. Людина. Свідомість. Пізнання. Практика. Основи соціальної філософії. Природа та суспільство. Суспільство. Філософський аналіз. Цінності. Духовне життя суспільства. Повсякденність. Сенс і спрямованість історії. Логіка. Логіка - наука про мислення. Поняття. Судження. Основні закони логіки. Умовивід. Основи етики та естетики. Етика: предмет і значення. Мораль - соціальне явище: спосіб соціальної регуляції соціальних відносин. Функціонування моралі. Естетика: роль у житті людини та суспільства. Естетична свідомість...
Лубський В.І. Релігієзнавство: Релігієзнавство як наука. Релігія як предмет дослідження та структура сучасних релігій. Основні теорії походження релігії. Філософія релігії. Психологія релігії. Соціологія релігії. Визначення релігії. Футурологія релігії. Характеристика релігій світу. Релігії народів Малої Азії і Східного Середземномор'я. Хеттська релігія. Фрігійська релігія. Сирійсько-фінікійська релігія. Халдейська релігія. Іудаїзм. Релігії Індії. Ведична релігія. Брахманізм. Індуїзм. Релігії Китаю. Конфуціанство. Даосизм. Синтоїзм. Зороастризм. Джайнізм. Сикхізм. Брахманізм. Релігія античного світу. Світові релігії. Буддизм. Загальна характеристика священних книг іудаїзму, буддизму, індуїзму і зороастризму. Християнство. Християнське віровчення...

АРАБСКАЯ ФИЛОСОФИЯ

- совокупность философских учений, разрабатывавшихся в эпоху средневековья мыслителями народов Востока, принявших мусульманскую веру и пользовавшихся араб. языком. Возникновение А. ф. связано с деятельностью мутазилитов ("обособившихся ) - ранних представителей калама (рационального богословия), к-рые, начав с обсуждения вопросов о свободе человеческой воли и божественных атрибутах, кончили разработкой концепций, выходивших за рамки религии и даже подрывавших нек-рые ее догматы. В 9 в. происходит широкое знакомство арабов с естественнонаучным и философским наследием античности. В центре их внимания оказывается философия Аристотеля с ее преобладающим интересом к вопросам естествознания и логики. Усвоение аристотелевской философии, однако, опосредствовалось знакомством с работами позднейших ее комментаторов из неоплатонических школ в Афинах и Александрии. "Неоплатонизированный аристотелизм лег в основу учений, развивавшихся в русле ведущего направления в средневековой А. ф. - вост. перипатетизма (Перипатетики). Родоначальником этого направления считается Аль-Кинди - мыслитель, впервые введший в обиход осн. концепции аристотелизма. Дальнейшее развитие вост. перипатетизма связано с именами Фараби (870 - 950) и Ибн Сины. В противоположность Аль-Кинди, эти философы доказывали вечность мира. Бог, утверждали они, есть "необходимо сущее благодаря самому себе , а проистекающий от него посредством эманации мир - "необходимо сущее благодаря другому и "возможно сущее благодаря самому себе ; космические и природные явления не зависят от божественного промысла, т. к. знание бога простирается лишь на универсальное, а не на единичное. Согласно Ибн Сине, универсальное (общие идеи) имеет троякое бытие: в божественном разуме, в вещах и в человеческом интеллекте; материя лишь предрасположена к принятию форм, но получает их извне; "дарителем форм для "подлунного мира выступает т. наз. "деятельный разум , порождающий также человеческие души, к-рые бессмертны. Высшая цель человеческого бытия заключается в познании этого разума. Параллельно с перипатетизмом Фараби и Ибн Сины шло развитие и нек-рых др. философских течений, враждебных ортодоксальному исламу, представленных, в частности, тайной организацией "Чистых братьев . Др. формой оппозиции ортодоксальному исламу, равно как и рационалистической философии, было мистическое течение суфиев (Суфизм), чьи теософские доктрины обнаруживают влияние гностицизма (Гностики), неоплатонизма и нек-рых вост. религий. В основе этих доктрин лежит вера в возможность созерцания божества и конечного слияния с ним человека, отрешившегося от уз материального мира. Апологетикой ислама с помощью рациональных доводов занимались представители позднего калама - мутакаллимы, последователи Аль-Ашари (874 - 935). Для доказательства догматов о божественном провидении, сотворенности мира и возможности чудес они использовали атомистику. Представителем религиозно-идеалистического направления был Аль-Газали (1059 - till), подвергший критике натуралистические и рационалистические элементы в философии вост. перипатетиков на основе синтеза концепций мутакалли-мов и суфиев. Дальнейшее развитие А. ф. продолжается в Андалусии и Сев. Африке, где вост. перипатетическая школа была представлена Ибн Баджей (ок. 1070 - 1138), Ибн Туфейлем (1110 - 85) и Ибн Рушдом (Аверроэсом), творчество к-рого составляет вершину средневековой А. ф. Он не только очистил аристотелевское учение от позднейших неоплатонических наслоений, но и создал самостоятельную систему, склоняющуюся к натуралистическому пантеизму. Ибн Рушд обосновывал превосходство разума над верой и доказывал неправомочность богословов заниматься философскими проблемами. Вместе с тем он призывал философов не разглашать свои учения перед "широкой публикой , поскольку это может лишить ее религиозных убеждений, а следовательно, и нравственных принципов. Учение Ибн Рушда оказало большое влияние на развитие философского свободомыслия в средневековой Зап. Европе (Аверроизм). В последующие столетия в духовной жизни народов мусульманского Востока во все возрастающей мере консолидировались силы догматической теологии и мистики, борьба с к-рыми была возобновлена лишь в конце 19 в. Исключением является творчество сев.-африканского историка Ибн Халдуна (1332 - 1406), одним из первых выдвинувшего требование изучать общие закономерности исторических явлений и создавшего собственную, социологическую теорию.