Веб-бібліотека - головна сторінка


Диомидова Г. Н. Библиографоведение:

Общее библиографоведение (основы теории, истории и организации библиографии). Общее понятие о библиографии и библиографоведение. Библиографическая информация (основные формы ее закрепления и передачи). Библиографическая деятельность (общая характеристика). Информационно-библиографические ресурсы (общая характеристика). Пособия национальной библиографии. Специальные библиографические пособия. Издательские и книготорговые библиографические пособия. Краеведческие библиографические пособия и указатели местной печати. Организация библиографии в Российской Федерации (общие вопросы). Специальное библиографоведение (краткий обзор информационно-библиографических ресурсов по отраслевым комплексам)...

Газін В. П., Копилов С. А. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки): Світ після Другої світової війни. Основні тенденції суспільного розвитку сучасності. Країни Центральної та Південно-Східної Європи в системі тоталітаризму. Країни Балтії. Республіка Білорусь. Болгарія. Велика Британія. Іспанія. Італія. Канада. Латинська Америка. Німеччина. Країни Північної Європи. Польща. Російська Федерація. Румунія. Сполучені Штати Америки. Угорщина. Франція. Чехословаччина. Чеська Республіка. Словацька Республіка. Югославія. Республіка Хорватія. Республіка Словенія. Республіка Македонія. Республіка Боснія та Герцеговина. Міжнародні відносини...
Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / За ред. В.В. Ковалевського: Розміщення продуктивних сил як наука. Предмет, методологія та завдання курсу. Закономірності й принципи розміщення продуктивних сил. Форми розміщення й територіальної організації продуктивних сил. Систематизація основних термінів і визначень. Поняття про територіальний поділ праці. Вплив територіального поділу праці на структуру господарства. Сучасна концепція енерговиробничих циклів. Територіально-виробничі й портово-промислові комплекси, науково-технологічні зони. Основи економічного районування. Передумови розміщення продуктивних сил. Природні передумови. Класифікація природних ресурсів. Природно-ресурсний потенціал...
Петрова І.В. Дозвілля в зарубіжних країнах: Теоретичні основи дозвілля. Соціальна сутність дозвілля. Дозвілля в житті людини. Функції та принципи дозвілля. Педагогічні засади дозвілля. Стан наукових досліджень дозвіллєвої сфери. Основні інститути дозвіллєвої сфери. Специфіка діяльності дозвіллєвих центрів. Робота парку як дозвіллєвого центру. Дозвіллєва діяльність в клубах. Дозвілля в туристичних комплексах та готелях. Музей як дозвіллєвий центр. Хобі-групи як інститути дозвілля. Дозвіллєва робота з різними категоріями населення. Специфіка дозвіллєвої роботи з підлітками та молоддю. Особливості дозвіллєвої роботи з дорослими. Дозвіллєва діяльність з особами похилого віку. Специфіка дозвіллєвого обслуговування інвалідів. Дозвіллєва робота з сім'ями...
Дудик П.С. Стилістика української мови: Стилістика як лінгвістичне вчення. Мова як джерело стилістичних знань. Сучасна українська літературна мова як основа стилістики. Основні структурні компоненти і стилістичні можливості мови. Стилістика мовних одиниць і мовних рівнів. Основні терміни стилістики. Стилістика в системі розділів науки про мову. Об'єкт і предмет стилістики. Стилістика і її підрозділи. Стилістичний аналіз мовних одиниць. Стилістика мови і стилістика мовлення. Стилістика мови (мовлення) і культура мови (мовлення). Теоретичне і практичне значення стилістики. Об'єктивне і суб'єктивне в стилістиці. Стилістично марковані і стилістично немарковані мовні одиниці. Стилістична норма в мові й у мовленні. Стилістика літературної мови і діалектне мовлення...

АНТИЧНАЯ ФИЛОСОФИЯ

- совокупность философских учений, развивавшихся в древнегреч. рабовладельческом об-ве с конца 7 в. до н. э. и в древнеримском рабовладельческом об-ве начиная со 2 в. до н. э. вплоть до начала 6 в. н. э. А. ф. - единое и своеобразное, но не изолированное явление в развитии философского сознания человечества. Она складывалась на основе перенесенных с Востока в греч. города зачатков астрономических, математических и т. п. знаний, в результате обработки древн. мифологии в искусстве н поэзии, а также освобождения мировоззренческих представлений о природе и человеке из плена мифологических схем. Уже в 5 в. до н. э. возникли философские и собственно космологические системы, в к-рых миф играет роль не столько осн. воззрения, сколько образного средства выражения мысли. В 6 в. и даже в 5 в. до н. э. философия и знание о природе еще не были отделены друг от друга. При отсутствии способов экспериментальной проверки число возникавших гипотез было велико. Для философии это множество гипотез означало многообразие типов философского объяснения мира. Многообразие это и уровень разработки сделали А. ф. школой философского мышления для последующих времен. "...В многообразных формах греческой философии, - писал Энгельс, - уже имеются в зародыше, в процессе возникновения, почти все позднейшие типы мировоззрений (Т. 20. С. 369). Исходной точкой развития А. ф. был философский материализм. Фалес, Анаксимандр, Анаксимен, Гераклит, при всех различиях между ними, полагали, что все веши произошли из какого-то одного, и притом вещественного, начала. Однако внутри этой наивно-материалистической основы рано наметились отдельные воззрения, к-рые впоследствии привели к возникновению идеализма. Зародыши раскола на материалистические и идеалистические направления появились уже у самых ранних греч. мыслителей. Эти зародыши превратились во второй половине 5 н в первой половине 4 в. до н. э. в противоположность материализма и идеализма. Не менее ясно выступает в А. ф. противоположность диалектического и метафизического методов мышления. По существу, мн. первые греч. философы были диалектиками, рассматривали природу как целое и, следовательно, во взаимодействии и связи ее явлений. За тысячу с лишним лет развития А. ф. материализм и идеализм, диалектика н метафизика, сложившиеся в древнегреч. философии, претерпели сложную эволюцию, отражавшую в конечном счете диалектику развития самого об-ва. Материализм в А. ф. развивали Эмпедокл. Анаксагор, Левкипп, Демокрит и позднее Эпикур. В лице Сократа и особенно Платона сложилось учение философского идеализма, противопоставившего себя в первую очередь материализму атомистов. С этого времени в А. ф. ясно обнаруживаются две борющиеся между собой осн. линии развития: материализм и идеализм (или, говоря словами Ленина, "линия Демокрита н "линия Платона ). Колебавшийся между материализмом и идеализмом Аристотель также излагал свои идеи в полемике с предшествующими и совр. ему учениями. Особенно энергична и остроумна аристотелевская критика центральной в платоновском идеализме теории "идей . В эпоху эллинизма, отражавшую начало кризиса полисной рабовладельческой системы, борьба школ А. ф. вновь обостряется. Наиболее интенсивна в это время борьба между школой эпикуреизма и школой стоицизма (стоики), в учения к-рых, материалистические в своей основе, все более широко проникали элементы идеализма. На первое место среди вопросов философии выдвигаются вопросы этики, опирающейся, однако, на учение о природе и теорию познания и мышления. Философские школы превращаются в замкнутые содружества людей, объединенных равнодушием к внешним событиям и повышенным интересом к вопросам этики и воспитания. Одновременно изменяется соотношение между философией и специальными науками, появляется новый тип деятеля и новый тип литературы - специальной, доступной только подготовленным. В эпоху Римской империи, обострения кризиса рабовладельческого об-ва усиливается стремление к религиозному утешению. С Востока на Запад проникает и распространяется волна религиозных культов, учений, мистерия. Сама философия становится религиозной, а в нек-рых вариантах и мистической. Таковы учения неоплатонизма и неопифагореизма. Первое из них оказало влияние на развитие философских учений христианства. В 529 император Юстиниан издал декрет о закрытии философских школ в Афинах. Но еще до этого декрета осн. круг идей А. ф. завершил свое развитие.