Веб-бібліотека

Ярошовець В.І. Історія філософії:

Методологічна рефлексія історико-філософського процесу. Філософія та історія філософії: методологічні підходи до історико-філософської науки. Морально-гуманістичні параметри у світоглядному горизонті української філософії. Світоглядно-гуманістична парадигма у сучасній філософії (постмодерний вимір). Тенденції розвитку світової філософії. «Суміш реальностей» у філософському доробку Е. Дюркгейма. «Самотній голос людини» у філософії Г. Марселя. «Негативна діалектика» Т. Адорно. Структуралізм та постструктуралізм: К. Леві-Стросс та М. Фуко. Трансцендентальний емпіризм Ж. Дельоза. Реконструкція та деконструктивізм (Ж. Дерріда). Концепція метанаративів Ж.-Ф. Ліотара. Американський постмодернізм (Ф. Джеймісон). Італійський постмодернізм...

Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Основи теорії економічної і соціальної географії. Методологічні основи. Наукові підходи і категорії, деякі терміни і поняття. Ландшафтна оболонка як глобальний об'єкт досліджень у географії. Інтеграція наук і сутність географічного підходу. Взаємодія суспільства і природи та її закономірності. Єдність природи і суспільства, їх взаємодія. Закономірності взаємодії. Екологічний підхід. Природокористування і його місце у взаємодії суспільства і природи. Закономірність комплексності у природі і суспільстві. Гсокомплексологічна концепція. Системні об'єкти в економічній і соціальній географії. Суспільно-територіальний комплекс як найбільш інтегрований об'єкт досліджень...
Сільський туризм: історія, сьогодення та перспективи / За ред. Волошина І. М: Теоретичні аспекти розвитку сільського туризму. Основні види та форми розвитку сільського туризму. Світовий досвід розвитку сільського туризму. Рекреаційний потенціал сільського туризму. Роль культурно-пізнавального потенціалу в розвитку сільського туризму. Територіально-просторові ресурси сільського туризму. Організація та планування сільського туризму. Історичні передумови становлення та організаційно-законодавче забезпечення у сфері сільського туризму України. Стратегічне планування сільського туризму. Маркетинг послуг гостинної садиби. Технологічні основи гостинності. Основні вимоги щодо облаштування агрооселі для прийому туристів. Організація праці менеджера...
Предко О. I. Психологія релігії: Психологія релігії як релігієзнавча дисципліна. Предмет психології релігії. Психологія релігії і релігійна психологія. Структура психології релігії та її методи. Тенденції психології релігії в контексті української релігієзнавчої думки. Відношення «людина - Бог» в контексті пошуку передумов психологічного осягнення релігії. Креативно-антропологічні можливості осягнення відношення «людина - Бог» в процесі становлення святоотцівської думки. Особливості трансформації змісту ідеї «внутрішньої» людини у філософії Г. Сковороди. «Відчуття» як засіб дослідження релігії у філософії Ф. Шлейєрмахера. Виникнення і розвиток психології релігії у другій половині XIX - на початку XX ст. Тенденції розвитку американської психології релігії...

АМЕТИСТ

- мистический камень-талисман. Имеет аллегорические названия "камень любви", "архиерейский камень", "камень старых холостяков", "вдовий камень" и т. п. Считается камнем февраля. Астрологи определяли его как "лунный камень". На астрологическом уровне он управляется планетой Нептун. В древнем Вавилоне полагали, что аметист приносит счастье родившимся под знаком Рыб. Древнегреческие и современные астрологи относили его к знаку Стрельца. Торговцы не вполне оправданно называли его модификации "мадейра-топаз", "пальмейра-топаз", "золотой топаз". Из него изготовляли ожерелья, бусы, брошки, вставки в кольца, серьги, запонки. Первое дошедшее до нас упоминание об аметисте ("аметитос") принадлежит ученику Аристотеля - Тиртамосу из Эреза, автору сочинения "О камнях". Но известно, что еще шумерские жрецы использовали камень в магической практике. Аметист символизирует веселье. Он оказывает помощь владельцу в охоте и спортивных состязаниях. В дословном переводе с древнегреческого означает "непьяный". Не случайно аметисту приписывалось свойство оберегать владельца от опьянения. Считалось, что камень впитывает винные пары. По этой причине аметистом часто украшались кубки. Кроме того, аметист дает человеку разум и бодрость, отгоняет от него злых духов. С его помощью возможно усмирить ветер. Согласно греческому мифу, камень получил свое название от нимфы Аметис. Преследуемая Дионисом, нимфа взмолилась о помощи богине Артемиде, и та обратила ее в камень, поэтому аметист и препятствует действию винных чар Вакха. По другому толкованию, слово "аметист" происходит от искаженного древнееврейского "ахлам", которое в свою очередь происходит от "халон", что означает "сон". С этим связана способность аметиста наводить дремоту и вызывать сновидения. Аметист использовался как средство любовного приворота. Он вызывает любовь к дарителю камня. В силу этого обстоятельства шумеры называли аметист "камнем новой любви". Замужних женщин предостерегали от получения такого рода подарков. Не случайно аметист именовался "камнем старых холостяков". Запрет дарить аметист женщинам строго соблюдался вплоть до XX в. Римляне дали аметисту эпитет "благословенный камень". По их представлениям он приносит удачу, улаживает распри и излечивает от нервных расстройств. В католических странах аметист назывался "епископским", а в православных - "архиерейским камнем". При посвящении в сан кардиналов им вручалось специальное кольцо с аметистом. Аметист непременно присутствовал в украшениях духовных лиц. Был одним из любимых драгоценных камней на Руси, где именовался "вареником". В пособиях по русской целительной практике сообщалось: "Сила этого камня такова: пьянство отгоняет, мысли лихие удаляет, добрым разумом делает и во всяких делах помощен. Аще кто этого камня изопьет, то неплодного плодным делает, окорм гасит, воинских людей от недугов оберегает и ко одолению приводит, и к ловлению зверей диких и птиц добре есть помощен. Аметист не допускает того, (кто) его носит, в памяти отходить". Уральские горнознатцы называли аметист "подземной фиалкой". Даже в подземных выработках он не терял яркость тона, что являлось специфическим свойством аметиста Среднего Урала. Источ.: Звягинцев Л. Аметист - талисман февраля // Наука и религия. 1994. № 2; Папюс. Практическая магия. М., 1998.


© 2009-2020  lib.ltd.ua