Веб-бібліотека

Фіцула М.М. Педагогіка:

Загальні засади педагогіки. Предмет і завдання педагогіки. Педагогіка як наука, її становлення і розвиток. Предмет і основні категорії педагогіки. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки. Напрями, течії зарубіжної педагогіки. Логіка і методика педагогічних досліджень. Наукові дослідження - шлях до розв'язання проблем педагогіки. Методологія педагогіки. Методи науково-педагогічного дослідження. Етапи педагогічного дослідження. Розвиток, виховання і формування особистості. Процес розвитку і формування особистості. Спадковість і розвиток. Вплив середовища на розвиток і формування особистості. Розвиток і виховання. Діяльність як чинник розвитку особистості. Зарубіжні теорії розвитку особистості...

Панкратов Ф. Г., Серьогіна Т. К. Комерційна справа: Основи комерційної діяльності. Суть, роль, зміст і задачі комерційної роботи. Поняття і суть комерційної роботи. Розвиток комерційної діяльності на Русі. Характер і зміст процесів, що виконуються в торгівлі. Предмет, зміст і задачі курсу «Комерційна діяльність». Роль і задачі розвитку комерційної роботи на сучасному етапі. Психологія та етика комерційної діяльності. Особистісні та професійні вимоги до комерційного працівника. Етикет підприємця-комерсанта. Організація і ведення ділових переговорів. Ділові листи в комерційній роботі. Комерційний ризик і способи його зменшення. Комерційна інформація та її захист. Поняття комерційної інформації і комерційної таємниці. Забезпечення захисту комерційної таємниці...
Загальна психологія: Загальні питання психології. Предмет і завдання психологічної науки. Предмет психології. Завдання психологічної науки. Місце психології в системі наук. Галузі психологічних знань. Мозок і психіка. Школи, напрями, концепції у психології. До історії психологічної думки. Дохристиянські часи - XVIII ст. Розвиток психологічної думки у XIX-XX ст. Методи психології. Загальні питання побудови психологічних досліджень. Загальнонаукові методи. Статистичний метод у психології. Конкретні наукові методи. Розвиток психіки та свідомості. Поява і розвиток форм психічного відображення у тварин. Механізми відображувальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки. "Мова" і спілкування тварин...
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: ЄВРОПА. Великобританія. Франція. Німеччина. Італія. «Малі» високорозвинені країни Західної Європи. Фінляндія (79). Швеція (82). Норвегія (84). Данія (87). Ісландія (89). Бельгія (90). Нідерланди (94). Люксембург (99). Швейцарія (100). Австрія (104). Інші країни Західної Європи. Ірландія (107). Португалія (110). Іспанія (113). Мальта (123). Греція (124). Центральна і Південно-Східна Європа. Польща (130). Чехія (138). Словаччина (141). Угорщина (144). Румунія (148). Болгарія (153). Країни колишньої Югославії та Албанія. Словенія (160). Хорватія (161). Боснія і Герцеговина (164). Югославія (166). Македонія (168). Албанія (169). ПІВДЕННО-ЗАХІДНА АЗІЯ. Туреччина. Кіпр. Ліван. Ізраїль. Кувейт...

АЛЬТЕРНАТИВНЫЕ ДВИЖЕНИЯ

-собирательное название современных общественно-политических сил, которые отличает негативное отношение к существующим социальным системам, формам осуществления политических процессов, стандартам поведения и образа жизни индустриального общества. Появление альтернативных движений было реакцией на снижение авторитета представительных органов власти, усиление ее исполнительного звена и тенденцию к бюрократизации. Эти движения противопоставляют себя "традиционным" участникам политической борьбы и выдвигают в качестве ориентира идеалы пацифизма, гармоничного развития каждой человеческой личности, а также наиболее полного и всестороннего развития се потенциала. Исторически альтернативные движения возникли в 70 - 80-е гг. 20 в., наследуя и продолжая в новых условиях многие традиции "молодежной революции" 60-х гг. В их идеологии заметно влияние утопического социализма (А. Сея-Симон, Ш. Фурье), анархизма (П. А. Кропоткин) и радикализма (Ж-Ж Руссо, Г. Марку зе, Э. Фромм). Теоретиками альтернативных движений считаются И. Иллич, И. Хубер и А. Горц.
В число альтернативных входят самые разные по содержанию своей деятельности движения: экологические, антивоенные, феминистские и различные социальные инициативы. Их ядро составляют образованные представители средних слоев. С точки зрения политической ориентации альтернативисты тяготеют к левому флангу, однако среди них есть и приверженцы консервативного мировоззрения. Общая ориентация на ценности, находящиеся "по ту сторону" от традиционного размежевания между правыми и левыми, служит основой для взаимодействия и объединения альтернативных движений разного профиля. Особенной целеустремленностью выделяются движения гражданских инициатив - группы, нацеленные на реализацию конкретной цели (закрытие вредного производства, обустройство территории и т. д.), альтернативные проекты, предполагающие переустройство той или иной сферы общественной жизни (организация молодежной коммуны, альтернативное школьное образование и т. д.), и политические движения, вырастающие в партии. После периода радикальной "антипартийности", в кон. 70-х гг. среди альтернативистов возникли партии экологической ориентации, которые в ряде европейских стран выступают на парламентском уровне. Именно экологические партии и альтернативные движения обосновали необходимость новой формы политического устройства - "базисной демократии", альтернативной представительному правлению. Альтернативные движения склонны поддерживать акции внепарламентского политического протеста. Динамика парламентских выборов последних десяти лет показала, что идейно и организационно связанные с альтернативными движениями политические партии достигли пределов своего роста. В рамках существующих политических систем они выполняют важную функцию по выявлению потенциальных проблем. В России наиболее активны инициативы экологической ориентации, которые в настоящее время на федеральном уровне не имеют своего представительства.
А. Н. Родионов


© 2009-2020  lib.ltd.ua