Веб-бібліотека - головна сторінка


Рутинський М. Й., Стецюк О. В. Музеєзнавство:

Основи музеєзнавства. Музейні установи в системі освіти, культури і туризму. Музеєзнавство як наука. Об'єкт, предмет та структура науки. Історія розвитку музейної справи в Україні. Класифікація музеїв України. Основні напрями роботи музеїв. Фондова робота. Експозиційна діяльність. Комерційна та фандрайзингова діяльність. Нові інформаційні технології музейної справи. Ринкові засади музейного менеджменту й маркетингу. Суть та завдання музейного менеджменту. Організація ефективного музейного маркетингу. Налагодження PR-комунікацій між музеєм та суспільством. Організація взаємовигідної співпраці музеїв із туристичними фірмами. Географічно-туристична пам'яткознавча характеристика визначних музеїв України...

Мальська М. П., Худо В. В. Туристичний бізнес: Історія розвитку туризму. Початковий етап. Становлення туристичного бізнесу. Туризм як галузь індустрії. Монополізація туристичної індустрії. Історія розвитку туризму в Україні. Туризм: види та форми. Поняття про туризм. Класифікації туризму. Туристичні ресурси. Туристично-рекреаційні ресурси. Історико-культурні рекреаційні ресурси. Природні рекреаційні ресурси. Туризм і екологія. Екотуризм. Туристичне районування світу. Туристичне районування України. Туристична індустрія. Організатори туризму. Перевезення. Готельна індустрія. Система громадського харчування. Страхування. Система розваг. Банківські та фінансові послуги. Інформаційні послуги в туризмі. Безпека туристичної подорожі. Небезпека травмування...
Аляєв Г.Є. та ін. Лекції з релігієзнавства: Предмет релігієзнавства. Релігія і суспільство. Особливості релігієзнавства як науки та учбової дисципліни. Поняття релігії та класифікація релігій. Релігія і суспільство. Форми релігійного життя людини. Релігійний досвід: його сутність, форми і вияви. Культ і богослужіння. Релігія первісного суспільства. Походження та особливості первісних форм релігії. Поняття про міф і міфологію як специфічну форму сприйняття світу. Основні форми первісних культів. Релігія Стародавньої Греції. Архаїчний період становлення грецької міфології. Класичний період розвитку релігії стародавніх греків. Культ і храми. Зороастризм. Пророк Зароастар і його релігійне вчення. Зороастрійські релігійні обряди. Авеста...
Макеєва С. Структурні виміри сучасного суспільства: Глобалізація: сучасні теорії, ідеологія і практика. Громадянське суспільство: теорія, інститути та моделі розвитку. Етнічна структура українського суспільства. Паблик рілейшнз як соціальний інститут. Дилема "природа - суспільство" в екологічній соціології. Територіальна структура: місто і село. Моніторинг соціальних змін в українському суспільстві. Соціальна мобільність у стратифікованому просторі. Середній клас у соціальній структурі українського суспільства. Тендер і стратифікація. Тендер та інститут сім'ї. Сучасні міграційні процеси. Структура соціально-економічної поведінки населення України. Бідність в локальній та глобальній перспективах...
Скобло Ю. С., та ін. Безпека життєдіяльності: Концепція дисципліни БЖДЛ. Концепти БЖДЛ. Правове забезпечення розробки концепції БЖДЛ (на базі «Концепції освіти з напряму «Безпека життя і діяльності людини», затвердженої Міносвіти і науки 12 березня 2001 року). Структура концептів БЖДЛ (етапні завдання). Концепція розвитку науки і практики «Безпеки життєдіяльності». Концепція освітянської діяльності. Мета, завдання і структура посібника. Сучасні обставини, що формують стан життєдіяльності. Характер змін і стан безпеки життєдіяльності. Терміни та їх визначення. Теоретичні основи (їх елементи), що формують систему знань дисципліни «безпека життєдіяльності». Базові уявлення дисципліни. Забезпечення безпеки від дії небезпечних та шкідливих чинників...
Желібо Є.П. та ін. Безпека життєдіяльності: Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Безпека життєдіяльності як категорія. Наукові засади безпеки життєдіяльності. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів. Системний аналіз у безпеці життєдіяльності. Системно-структурний підхід та системний аналіз - методологічна основа безпеки життєдіяльності. Система «людина - життєве середовище» та її компоненти. Рівні системи «людина - життєве середовище». Ризик як оцінка небезпеки. Загальна оцінка та характеристика небезпек. Концепція прийнятного (допустимого) ризику. Управління ризиком. Якісний аналіз небезпек. Теми для курсових, рефератів і контрольних робіт...
Політологія / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка: Розвиток політології від найдавніших часів до сьогодення. Політологія як наука і навчальна дисципліна. Політологія в системі суспільних наук. Предмет політології. Структура та функції політології. Методологія політології. Політика як соціальне явище. Сутність, структура й функції політики. Політика й сучасний розвиток українського суспільства. Виникнення та еволюція світової політичної думки. Суспільно-політичні уявлення Давнього світу. Політичні вчення епох Раннього християнства і Середньовіччя. Політична думка Нового часу. Зародження і розвиток політичної думки в Україні (X - початок XX ст.). Еволюція політичних ідей від Київської Русі до козацько-гетьманської держави...
Хомич Г. О., Ткач Р. М. Основи психологічного консультування: Теоретичні основи психологічного консультування. Визначення психологічного консультування. Консультування як професія. Що таке консультування. Хто займається консультуванням. Де застосовується консультування. Список використаної й рекомендованої літератури. Консультування як психологічна допомога. Історичні корені психологічного консультування. Психологічне консультування. Відмінні риси психологічного консультування і психотерапії. Напрями психологічного консультування. Психоаналітичний напрям у консультуванні. Психоаналіз як теорія особистості. Структура особистості. Основні техніки у психоаналітичному консультуванні. Інші психоаналітичні теорії...

АЛХИМИЯ

(позднелат. alchinua, через арабов - al-kimia, возможно, от греч. - искусство выплавки металлов) - явление культуры, сопутствовавшее на протяжении более полутора тысяч лет различным эпохам (эллинизм, европейское средневековье, Возрождение). Алхимия существовала еще в составе древних восточных культур - в Ассиро-Вавилонском царстве, доисламской Персии, а в Китае, Индии и Японии - во времена становления там буддизма. Она получила распространение в Арабском халифате и особенно средневековой Европе в качестве феномена ее культуры (данная статья рассматривает алхимию преимущественно в этом регионе).
Алхимию связывают с попытками получить совершенный металл (золото или серебро) из металлов несовершенных, т. е. с идеей трансмутации (превращения) металлов с помощью гипотетического вещества - "философского камня". Сами алхимики называли свою деятельность scientia immutabilis - "наукой неизменной".
Первый этап алхимии (2 - 6 вв.) связан с деятельностью Александрийской академии (2 - 4 вв.). Это время становления алхимии в составе позднеэллинистической герметической (см. Герметизм) философии (по имени Гермеса Трисмсгиста, т. е. Трижды Величайшего, легендарного основателя алхимии) под влиянием учений персов-огнепоклонников, неопифагореизма и неоплатонизма, предхристианских и раннехристианских философских систем. Александрийская алхимия занимает срединное положение между ремесленной практикой, направленной на имитацию благородных металлов (золота - хризопея, серебра - аргиропея), и оккультным умозрением. Алхимик оперирует с веществом и одновременно размышляет над его природой.
Оснащение и характер деятельности алхимика и ремесленника в основном совпадают, однако у алхимика иная цель: не утилитарная, а глобальная, направленная на построение особой картины мира, представленной в алхимии в специфических образах-понятиях ("философский камень" , целительные панацеи, алкагест - универсальный растворитель, гомункул - искусственный человек). Соотнося природное и духовное, алхимик осуществляет тем самым единение макрокосмоса и микрокосмом. Направления своей деятельности он формулирует так: в материальном мире - трансмутация несовершенных металлов в совершенные; в человеческом мире - личное совершенствование; в мире неземном - созерцание Бога и приобщение к нему через его слово. Алхимия, следовательно, одновременно представляла два рода деятельности - "аурификцию" (золотоподобные имитации) и "аурифакцию" (определенную мировоззренческую доктрину).
На втором этапе (12 - 13 вв.) алхимия вступает во взаимоотношения с культурой европейского средневековья, пребывая между практической химией и -"естественной философией", основанной на учении Аристотеля о материальном мире как состоящем из сочетаний четырех началстихий - земли, воды, воздуха, огня, которые обладают соответствующими свойствами-качествами - сухостью, влажностью, холодом, теплом.
Мысль о всеобщей превращаемости вещества, откуда следует возможность трансмутации металлов, коренится варистотелевой идее первичной материи как совокупности всех свойств-качеств и начал-стихий. Аристотелевы начала-стихии обретают у алхимиков вещественный характер, выстраиваясь в триаду алхимических начал-принципов и вместе с тем веществ: ртуть, сера и соль (ср. наставления: "Возьми, сын мой, три унции серы и пять унций злости...").
Учение об алхимических началах-принципах противостоит двум основным направлениям средневекового природознания (13 в.): созерцательному опыту Оксфордской школы (Р. Бэкон, Роберт Гроссетест) и схоластике Альберта Великого - Фомы Аквинского. Но в этом противостоянии оно как бы примиряет средневековые номинализм и реализм и тем самым предвосхищает метод науки Нового времени, оперирующей с реальными веществами.
Учение об алхимической субстанции и акциденции (сущность всех металлов едина, различны их преходящие, акцядентальные формы) обусловливает "врачующий" характер деятельности алхимиков, совершенствующих металл, освобождающих его от порчи. Разрушение видимых форм вещества, физическое и физико-химическое воздействие на вещество (дробление, измельчение, растирание, обжиг, растворение вещества в минеральных кислотах и другое) способствует выявлению сокровенной сущности - квинтэссенции, формы форм, лишенной каких-либо свойств кроме идеального совершенства (идея, восходящая к александрийской алхимии). Зооморфные, антропоморфные, анимистические представления о веществе, "исцеление" вещества с помощью "медикамента" - "философского камня" ведут к формированию идеи химической индивидуальности.
Деятельность алхимиков к концу второго этапа складывается из трех составляющих: 1) ритуально-магический опыт, в котором препаративные процедуры сопровождаются соответствующими заклинательными формулами, выражаемыми особым символическим языком (мир веществ - мир символических их заменителей, причем последний истиннее первого, ибо священнодействен, исполнен высшего смысла; с одной стороны, "дело это делает рука", с другой - "деяние это творит десница"); 2) система определенных лабораторных приемов, направленных на недостижимый, как теперь ясно, результат; 3) синтетическое искусство, с помощью которого изготавливают конкретную вещь. Так в рамках алхимии воспроизводится особый тип познавательно-практической деятельности, предшествовавший химии Нового времени. Во многом сходда с европейской алхимия арабского мира 8 - 12 вв. (Ближний Восток и страны Магриба).
Третий этап алхимии (15 - 17 вв.) связан с кризисом европейского средневекового мышления и новым расцветом оккультных увлечений, характерных для ренессансного неоплатонизма. В стороне стоит Парацельс (16 в.), ориентировавший златосереброискательскую алхимию на лекарственную - иатрохимию. В эпоху Просвещения (18 в.) алхимия воспринималась современниками уже просто как фарс.
Лит.: Гермес Трисмегист и герметическая традиция Востока и Запада. Киев - М-, 1998; Рабинович В. Л. Алхимия как феномен средневековой культуры. М., 1979; Он же. Образ мира в зеркале алхимии. От стихий и атомов древних до элементов Бойля, М-, 1981; Lippman E. 0. Entstehung und Ausbreitung der Alchemic. Eine Beitrag zur Kulturgeschichte. B., 1919; Jung C. G. Psychologie und Alchemic. Z., 1944; Read f. Through alchemy to chemistry. N. Y., 1963; Thomdike L. A history of magic and experimental science, v. 1 - 8. N. Y" 1923-58.
В. Л. Рабинович