Веб-бібліотека

Фіцула М.М. Педагогіка:

Загальні засади педагогіки. Предмет і завдання педагогіки. Педагогіка як наука, її становлення і розвиток. Предмет і основні категорії педагогіки. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки. Напрями, течії зарубіжної педагогіки. Логіка і методика педагогічних досліджень. Наукові дослідження - шлях до розв'язання проблем педагогіки. Методологія педагогіки. Методи науково-педагогічного дослідження. Етапи педагогічного дослідження. Розвиток, виховання і формування особистості. Процес розвитку і формування особистості. Спадковість і розвиток. Вплив середовища на розвиток і формування особистості. Розвиток і виховання. Діяльність як чинник розвитку особистості. Зарубіжні теорії розвитку особистості...

Дубогай О. Д. та ін. Методика фізичного виховання студентів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи: Резервні можливості організму, який перевіє захворювання. Фізичні вправи - основний засіб оздоровчо-лікувальної фізичної культури. Тонізуюча дія фізичних вправ. Вплив фізичних вправ на трофічні процеси. Формування компенсацій. Механізм нормалізації функцій. Реабілітація. Про деяку складність процесу навчання фізичним вправам. Організація і планування занять центрами спеціальних медичних груп. Оздоровчо-лікувальна фізична культура для студентів з порушенням зору. Комплекс вправ для профілактики прогресування короткозорості. Фізичні вправи при захворюваннях органів дихання. Захворювання органів дихання...
Мальська М. П. Туристичне країнознавство: Предмет і зміст туристичного країнознавства. Туризм у країнах Європи. Австрія. Андорра. Бельгія. Болгарія. Велика Британія. Греція. Данія. Естонія. Ірландія. Ісландія. Іспанія. Італія. Латвія. Литва. Монако. Нідерланди (Голландія). Німеччина. Норвегія. Польща. Португалія. Туреччина. Фінляндія. Франція. Хорватія. Угорщина. Україна. Чехія. Чорногорія. Швейцарія...
Масляк П.О. Рекреаційна географія: Методологічні засади рекреаційної географії. Рекреаційна географія як наука. Об'єкт і предмет рекреаційної географії. Завдання, методи дослідження рекреаційної географії, зв'язок з іншими науками. Основні поняття рекреаційної географії. Теоретична база рекреаційної географії. Аксіоми. Теорії, які використовує рекреаційна географія. Закономірності та принципи рекреаційної географії. Районування в рекреаційній географії. Загальні засади районування. Рекреаційне районування. Рекреаційне районування світу та України. Територіальні рекреаційні системи. Системи і комплекси. Територіальні рекреаційні системи. Територіальні рекреаційні системи України і світу. Рекреаційні умови і ресурси. Поняття про географічні умови і ресурси...
Основы научных исследований / Под ред. А.А. Лудченко: Наука и научное исследование. Наука. Научное исследование. Научно-техническая информация. Формулирование темы научного исследования. Формулирование цели и задач исследования. Методология теоретических исследований. Методология экспериментальных исследований. Анализ теоретико-экспериментальных исследований и формулирование выводов и предложений. Внедрение и эффективность научных исследований. Внедрение научных исследований. Эффективность научных исследований. Общие требования и правила оформления научно-исследовательской работы. Общие требования к научно-исследовательской работе. Правила оформления научно-исследовательской работы. Рецензирование научно-исследовательских работ. Доклад о работе...
Білуха М. Т. Основи наукових досліджень: Організація науково-дослідної роботи студентів і аспірантів. Завдання наукових досліджень у підготовці економістів і наукових кадрів. Види і форми науково-дослідної роботи студентів і аспірантів. Планування, облік і контроль науково-дослідної роботи студентів і аспірантів. Основи наукознавства. Поняття, зміст і функції науки. Наукознавство та його розвиток. Структура і класифікація науки. Організація науки і підготовка наукових кадрів. Методологія наукових досліджень. Об'єкти наукового дослідження та їх класифікація. Загальнонаукові та емпіричні методи дослідження. Аксіоматизація знань та причинні зв'язки у методології наукових досліджень. Гіпотези у методологи наукових досліджень. Докази у наукових дослідженнях...
Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Система освіти в Україні. Поняття системи освіти, її структура. Принципи освіти в Україні. Завдання закладів освіти. Управління системою освіти в Україні. Теорія навчання (дидактика). Дидактика, її категорії. Сутність і завдання дидактики. Категорії дидактики. Зв'язок дидактики з іншими науками. Актуальні завдання дидактики. Процес навчання. Сутність навчання, його методологічна основа. Рушійні сили навчального процесу. Функції навчання. Логіка навчального процесу. Структура процесу учення. Типи навчання. Модульне навчання. Мотиви навчання. Оптимізація процесу навчання...

Алексей Степанович Хомяков (1804-1860)

- русский философ, развивал идеи славянофильства в философии. Он был родом из семьи дворянина-помещика, умер от холеры. Хомяков заложил основы метафизической философской системы, развитой в работах последующих русских философов. Он полагал, что Божия истина выходит за пределы логического постижения. Она есть объект веры, в то же время вера не есть нечто, противоречащее логическому пониманию, хотя она и обладает металогическим характером. Он считал, что гармония веры и рассудка дает "всецелый разум". Человек представляет собой существо, обладающее рациональной волей и нравственной свободой. Свобода выражается в свободе выбора между праведностью и грехом. Все, что сотворено, находится в греховном состоянии- или действительном или возможном. Спасение от греха состоит или в отсутствии искушения или в Божией милости. Бог указал сотворенному путь спасения от греха. Он явился в образе Богочеловека - Иисуса Христа, верховного судьи сотворенного во грехе. Он заставляет человека осознать полную свою вину, однако одновременно проявляет и любовь отца. Он, по словам Хомякова, объединяет себя с каждым, кто Его не отвергает, с каждым, кто тянется к правде, которая заключена в церкви. Заложив основы метафизической религиозной системы. Хомяков наметил основные принципы ее, которые потом были разработаны в трудах корифеев русской философской мысли - Вл. Соловьева, Бердяева и др. Хомяков понимал церковь как органическое целое, как тело, во главе которого стоит Иисус Христос. Человек верующий находит в церкви более совершенную жизнь. "Песчинка, - говорит Хомяков, - действительно не получает нового бытия от груды, в которую ее забросил случай... Но всякая частица вещества, усвоенная живым телом, делается неотъемлемой частью его организма и сама получает от него новый смысл и новую жизнь: таков человек в Церкви, в теле Христовом, органическое основание которого есть любовь" [Полн. собр. соч. Т. II, С. 115]. Церковь обеспечивает многим людям свободу, которая возникает тогда, когда это единство покоится на самоотверженной и бескорыстной любви. Свобода верующего возникает в силу того, что он находит в церкви "самого себя, но себя не в бессилии своего духовного одиночества, а в силу своего Духовного, искреннего единения со своими братьями, со своим Спасителем. Он находит в ней себя в своем совершенстве или, точнее, находит в ней то, что есть совершенного в нем самом - Божественное вдохновение, постоянно испаряющееся в грубой нечистоте каждого отдельного существования. Это очищение совершается непобедимою силою взаимной любви христиан в Иисусе Христе, ибо эта любовь есть Дух Божий" [Полн. собр. соч. Т. II. С. 114-115]. "Христианство, - указывал Хомяков, - есть свобода во Христе" [С. 198]. Основным принципом церкви для Хомякова выступала соборность, которая означала, что абсолютным носителем истины является только церковь, а не патриарх, духовенство, вселенский собор в отдельности. Для Хомякова церковь означает всегда православную церковь, поэтому о католицизме и протестантизме Хомяков не говорит как о церкви. В то же время он не считал, что православная церковь владеет всей правдой, так как принципы христианства еще нигде не осуществились в полной мере. Для Хомякова католицизм воплощает в себе единство без свободы, а протестантизм - свободу без единства. Только христианство, по Хомякову, воплощает в себе сочетание единства и свободы, т.е. истинный принцип соборности, который опирается на любовь к Богу и на любовь ко всем, кто любит Бога. Наиболее ценным в философских работах Хомякова является его акцентирование важности единства любви и свободы, их неразрывного единства. Для него христианство воплощает в себе религию любви, что является источником свободы. Первенствующее значение Хомяков придавал русской деревенской общине, которая на своих сходках принимала единодушное решение в соответствии с принципами справедливости, совести и истины. Хомяков выступал за демократию, отстаивая идеалы гуманности, считая, что каждая народность должна развиваться мирно и самобытно. Он также выступал против рабства, полагая, что главным злом рабства является безнравственность. Хомяков подобно Киреевскому оценивает европейскую культуру как формальную, сухую и рационалистическую, в то время как русская культура связана с идеями разумности и цельности. В то же время Хомяков указывал на недостатки русской жизни, часто осуждая порядки, существовавшие в России. Он полагал, что Россия не смогла воплотить свой идеал в полной мере в жизнь потому, что очень мало внимания у русского народа уделяется логическому способу мышления, без соединения его со сверхлогическим познанием действительности. Однако у Хомякова была великая вера в значительную миссию русского народа. Он верил, что наступит время, когда русский народ проявит все свои духовные силы и всецело будет придерживаться принципов православия. Россия, по его словам, должна стоять в центре мировой цивилизации, и основной характеристикой России будет то, что она станет "самым христианским из всех человеческих обществ". В то же время, превознося Россию и видя в ней идеал, к которому идет истинное общество. Хомяков ценил в Западной Европе многое, она являлась для него сосредоточением многих духовных ценностей, страной "святых чудес". Однако в Западной Европе не была развита идея соборности, которая была так мила и близка Хомякову. Соборность для Хомякова означала любовь людей к одним и тем же ценностям, выражающаяся в свободе и единении всех людей. Соборность - это характерная черта церкви и общины, она применима для разрешения многих трудных проблем социальной жизни. Для Хомякова именно христианство являлось той религией, которая соединяла в себе любовь и свободу.


© 2009-2020  lib.ltd.ua