Веб-бібліотека - головна сторінка


Мигович І.І. Соціальна робота:

Чому стає актуальною соціальна робота в Україні. Що таке соціальна робота. Історичні корені й традиції благодійництва. Морально-гуманістичні витоки соціальної роботи. Взаємозв'язок соціальної роботи з іншими галузями суспільної практики. Структура і функції органів соціальної роботи в Україні. Принципи і методи соціальної роботи. Яким має бути соціальний працівник...

Предко О. I. Психологія релігії: Психологія релігії як релігієзнавча дисципліна. Предмет психології релігії. Психологія релігії і релігійна психологія. Структура психології релігії та її методи. Тенденції психології релігії в контексті української релігієзнавчої думки. Відношення «людина - Бог» в контексті пошуку передумов психологічного осягнення релігії. Креативно-антропологічні можливості осягнення відношення «людина - Бог» в процесі становлення святоотцівської думки. Особливості трансформації змісту ідеї «внутрішньої» людини у філософії Г. Сковороди. «Відчуття» як засіб дослідження релігії у філософії Ф. Шлейєрмахера. Виникнення і розвиток психології релігії у другій половині XIX - на початку XX ст. Тенденції розвитку американської психології релігії...

АЛЕКСАНДР ПОЛИГИСТОР

(род. 105 до н.э., Милет) - римский историк и Эрудит, близкий к пифагорейской традиции. Иудей по происхождению, в Рим попал как военнопленный в 82, но впоследствии обрел свободу и римское гражданство. Был преподавателем и весьма плодовитым писателем, за что получил прозвище "Полигистор", однако из его наследия практически ничего не сохранилось. Известно, что он испытывал особый интерес к пифагорейству и написал трактат "О пифагорейских символах" (цитаты, напр., у Климента Александрийского), а также своего рода историю философии в жанре "Преемств" (цитируется Диогеном Лаэртием). Работы Александра послужили источником для многих последующих авторов, в частности для Нигидия Фигула, основателя неопифагореизма (согласно Цицерону).
Диоген Лаэртий (VIII 24 - 33), опираясь на не дошедший до нас трактат Александра "Преемства <философов>", пересказывает некий неопифагорейский источник, который получил в литературе название Anonymus Alexandri, где излагается доктрина порождения чувственного мира из геометрических объектов, а последних - из математических. Началом всего является монада (единица), понимаемая как причина, ей противопоставлена неопределенная двоица, понимаемая как вещество. Эта доктрина, вероятно, восходит к работам Спевсиппа и Ксенократа и напоминает ту, которая критикуется Аристотелем в "Метафизике" (Met. XIII 7). Нечто подобное говорит и Секст Эмпирик во 2-й кн. "Против физиков" (Adv. Math. 248 - 84; ср. VII 94 - 109). О порождении чувственного мира из умопостигаемых объектов говорится и в некоем пифагорейском источнике, пересказываемом Фотием (Bibl. Cod. 249).
Лит.: Dillon J. The Middle Platonists, 2 ed. L., 1996, p. 342-344; The Cambridge History of Later Greek and Early Medieval Philosophy, ed. by A. H. Armstrong. Camb., 1967, p, 87-89.
E. B. Афонасин