Веб-бібліотека - головна сторінка


Пашутинський Є.К. Діловодство кадрової служби:

Основна організаційна документація. Штатний розпис. Правила внутрішнього трудового розпорядку. Положення про структурний підрозділ. Колективний договір. Трудовий договір. Посадова інструкція. Документація з особового складу. Розпорядчі документи з особового складу. Прийняття на роботу. Переведення на іншу роботу. Звільнення працівників. Надання відпусток. Відрядження. Заохочення. Стягнення. Матеріальна відповідальність. Трудова книжка. Облік кадрів. Особова картка. Особова справа. Табельний облік робочого часу. Охорона праці. Організація охорони праці. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій. Зберігання кадрової документації...

Остапчук М.В., Рибак А.І. Система технологій (за видами діяльності): Промисловість України. Загальна характеристика промисловості. Одиниці виміру фізичних величин, фізичні властивості матеріалів і робочих агентів. Властивості сировини, кінцевих продуктів і робочих агентів. Теоретичні засади технології. Основні технологічні поняття та визначення. Класифікація технологічних процесів та апаратів технології. Фізико-хімічні та біохімічні закономірності в технології. Закони зберігання маси та енергії в умовах рівноваги систем. Кінетика технологічних процесів. Технологічні закономірності технології. Використання законів фундаментальних наук в технології. Принципи ресурсо- та енергозбереження в технології. Принцип інтенсифікації процесів...
Білявський Г. О. та ін. Основи загальної екології: Теоретичні аспекти загальної екології. Еволюція взаємовідносин людини й природного середовища. Структура природного середовища. Природне середовище. Атмосфера. Літосфера. Гідросфера. Природні ресурси. Біосфера. Загальні властивості біосфери. Склад і функціонування біосфери. Проблема походження життя на Землі. Еволюція біосфери. Еволюція людини. Ноосфера. «Біосфера-2». Кругообіг речовин та енергії в біосфері. Організми та середовище. Великий кругообіг речовин й енергії. Вплив антропогенного фактора на кругообіг. Природні ресурси Землі. Біологічні ресурси. Мінеральні й енергетичні ресурси. Кліматичні ресурси. Життєвий простір. Генетичний фонд. Структура сучасної екології. Предмет екології. Основні екологічні поняття...
Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Система освіти в Україні. Поняття системи освіти, її структура. Принципи освіти в Україні. Завдання закладів освіти. Управління системою освіти в Україні. Теорія навчання (дидактика). Дидактика, її категорії. Сутність і завдання дидактики. Категорії дидактики. Зв'язок дидактики з іншими науками. Актуальні завдання дидактики. Процес навчання. Сутність навчання, його методологічна основа. Рушійні сили навчального процесу. Функції навчання. Логіка навчального процесу. Структура процесу учення. Типи навчання. Модульне навчання. Мотиви навчання. Оптимізація процесу навчання...

Альбер Камю

Альбер Камю родился 7 ноября 1913г. в небольшом городке Мондови (северная Африка), в семье француза, переехавшей из Эльзаса. Его отец был сельскохозяйственным рабочим. После смерти отца - переезд в Алжир, где в 1923-1930 гг. Альбер обучался в гимназии. В 1930г. он заболел туберкулезом, что сорвало планы академической карьеры. В 1932-1936гг. Камю учился философии в университете Алжира, где по окончании учебы им была написана работа "Христианская метафизика и неоплатонизм". В 1934 г. - во время, когда многие западные интеллигенты были воодушевлены идеями марксизма и социализма - Камю вступил в коммунистическую партию Франции, из которой вышел в 1937 г. в знак протеста против ее политики в арабском вопросе. На долю Камю выпала трудная судьба: он был служащим в экспортном бюро, продавал запчасти к автомобилям, был домашним учителем. С 1938 г. он работал как журналист.
Для творчества Камю характерно то, что многие свои сокровенные мысли и идеи он выражал через злободневную публицистику. С 1938 г. и вплоть до начала второй мировой войны он работал в газете "Республиканский Алжир". Главная тема его газетных очерков - бесправие арабского населения Алжира, его бедствия, которые, как прозорливо предвидел Камю, должны были привести к глубокому социальному протесту. Во время второй мировой войны Камю (в 1942 г. возвратившийся во Францию) участвовал, как член подпольной группы, объединившейся вокруг газеты "Комба", в движении Сопротивления. С конца августа 1944 г. эта газета вышла из подполья и стала одним из важнейших органов левого движения во Франции. Камю писал для нее передовицы. Подобно многим в послевоенной Франции, где образовался широкий временный союз антифашистов, где идеи социализма снова стали популярными, Камю призывал перейти "от Сопротивления к революции". Но вскоре временные союзы стали распадаться. Газета "Комба" превратилась в еженедельник. Циклы материалов, вышедших из-под пера Камю (например, цикл статей 1946г. "Ни жертвы, ни палачи"), по прежнему привлекали к себе интерес читателей.
Во время войны и после нее появились замечательные художественно-философские сочинения Камю: повесть "Посторонний" (1942), философское сочинение "Миф о Сизифе" (1942), роман "Чума" (1947); сочинение "Бунтующий человек" (1951) и другие работы. Альберу Камю была присуждена Нобелевская премия по литературе за 1957 г. Философские идеи писатель выражал и в своих драматургических произведениях - в пьесах "Калигула" (она была поставлена сразу после войны и имела огромную популярность во Франции), "Осадное положение" и "Праведники". Камю ставил на театре инсценировки по произведению У. Фолкнера "Реквием по монахине" и по "Бесам" Ф. Достоевского. В 50-х годах в публицистической работе Камю особой темой стал призыв к отмене смертной казни (цикл очерков "Размышления о гильотине"). Продолжалась его борьба против колониальной политики Франции в Алжире. 4 января 1960 г. Камю погиб в автомобильной катастрофе. Камю, как и другие французские экзистенциалисты, не был кабинетным философом, последователем какой-либо философской школы. Обладавший, по свидетельствам знавших его людей, солидными философскими знаниями, он не был склонен писать систематические философские произведения. В одном из интервью Камю сказал, что недостаточно верил в разум, чтобы верить в систему. При этом, на что справедливо обращают внимание исследователи, философские сочинения Камю отличаются ясностью мысли, четкостью структуры и рациональностью аргументации.
В центре философствования Камю - проблема главных антиномий человеческого существования. (Слово "антиномия" употребляется в широком смысле - как противоречие, раскол). Эти антиномии выражают напряжение и противоречие между позитивностью и абсурдностью жизни, между миром бунта и миром благости. Как они анализируются в философии Камю?