Веб-бібліотека

Посудін Ю.І. Методи неруйнівної оцінки якості та безпеки сільськогосподарських і харчових продуктів:

Якість сільськогосподарської продукції. Параметри якості рослинної продукції. Внутрішній склад. Густина. Визначення густини. Густина та критерій якості. Розмір. Форма і конфігурація. Текстура. Колір. Кондиція та дефекти. Смак. Запах. Безпека рослинних продуктів. Зараження рослинних продуктів. Фальсифікація рослинних продуктів. Фактори, що впливають на якість рослинних продуктів. Основні визначення. Фізичні стресові фактори. Механічні стресові фактори. Температурні стресові фактори. Водні стресові фактори. Світлові стресові фактори. Ультрафіолетові стресові фактори. Іонізаційні стресові фактори. Хімічні стресові фактори. Біологічні стресові фактори...

Лубський В.І., Лубська М.В. Історія релігій: Виникнення релігії. предмет, об'єкт і структура релігієзнавства. релігії народів Дворіччя. Релігія Стародавнього Єгипту. Релігії народів Малої Азії і Східного Середземномор'я. Зороастризм. Іудаїзм. Релігії Стародавньої Індії. Індуїзм. Буддизм. Релігія в Стародавньому Китаї. Релігія в Японії. Релігія античного світу. Походження християнства. Православ'я. Католицизм. Протестантизм. Іслам. Нетрадиційні релігії. Секулярні вчення релігійного характеру...
Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Загальні основи педагогіки. Учитель і суспільство. Людина і суспільство. Роль учителя у суспільному розвитку. Функції учителя. Якості учителя-вихователя. Педагогічні вміння учителя-вихователя. Педагогічна майстерність. Предмет і завдання педагогіки. Предмет педагогіки, її категорії. Педагогіка в системі наук. Джерела розвитку педагогіки. Структура педагогічних наук. Методи науково-педагогічних досліджень. Розвиток і формування особистості. Поняття про розвиток і формування. Біологічне і соціальне у розвитку людини. Акселерація та ретардація. Вікова періодизація дітей. Мета і завдання виховання. Сутність виховання, його мета. Завдання складових виховання. Комплексний підхід до виховання...
Фіцула М.М. Педагогіка: Загальні засади педагогіки. Предмет і завдання педагогіки. Педагогіка як наука, її становлення і розвиток. Предмет і основні категорії педагогіки. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки. Напрями, течії зарубіжної педагогіки. Логіка і методика педагогічних досліджень. Наукові дослідження - шлях до розв'язання проблем педагогіки. Методологія педагогіки. Методи науково-педагогічного дослідження. Етапи педагогічного дослідження. Розвиток, виховання і формування особистості. Процес розвитку і формування особистості. Спадковість і розвиток. Вплив середовища на розвиток і формування особистості. Розвиток і виховання. Діяльність як чинник розвитку особистості. Зарубіжні теорії розвитку особистості...
Пазенок B.C., Федорченко В.К. Філософія туризму: Філософія туризму. Осмислення феномена туризму в європейській історико-філософській традиції. Гуманістична функція туризму. Антропологія туризму. Етика туризму. Соціо-інтегративна сутність туризму (соціально-філософський та праксеологічний аспекти). Туризм у контексті міжетнічних та кроскультурних відносин. Туристська діяльність як чинник глобальної синергії культур. Міжнародний туризм як чинник міжцивілізаційної взаємодії і взаємозбагачення культур. Соціологія туризму. Філософський аспект паломницького (релігійного) туризму в Україні. Туризм і політологія. Філософські аспекти проблеми безпеки і правового захисту особистості в туризмі. Необхідність туризмології. Філософія туризмології...

АЛАЯВИДЖНЯНА

(санскр. аккумулированное сознание) - одно из ключевых понятий философии буддийского идеализма йогачаров-виджнянавадинов, означающее особый вид сознания, в котором хранятся "семена" предыдущих опытов и которое в свою очередь является "фоновым" фактором опыта в настоящем времени. Концепция алаявиджняны была призвана решить одновременно две задачи: во-первых, реализовать потребность йогачаров в Абсолюте, притом иным путем, чем тот, который осуществился в учении мадхьямиков о "статической" Пустоте (шуньята), и, во-вторых, объяснить действия закона кармы, которое недостаточно "обеспечивалось" картиной мгновенно-точечных дхарм, не позволявших понять, каким образом и в чем аккумулируются результаты прошлых деяний, должные плодоносить в настоящем и будущем.
Учение об алаявиджняне уже сформировалось ко времени составления "Ланкаватара-сутры" (3 - 4 вв.), где оно обозначается и просто как "сознание" (читта). Здесь "аккумулированное сознание" находится в "диалектическом" отношении с "семенами" действий: оно и не отделимо от них и не связано с ними, не "пропитано" ими, но "обернуто" ими; оно также сравнивается с чистой одеждой, которая загрязняется ими, но не "окрашивается" в их цвет (Сагатхака, ст. 236 - 237). Еще более популярная аналогия в "Ланкаватара-сутре" уподобляет "аккумулированное сознание" безмятежному океану, поверхность которого лишь вздымается в виде гребней волн ветрами чувственного мира (II. 99 - 100, 112). Алаявиджняна рассматривается и в другом раннем сочинении йогачары - "Самнидхинирмочана" (Объяснение глубинных истин), которое иногда приписывается Асанге. У классиков виджнянавады алаявиджняна участвует в целом ряде классификационных схем. Так, в раннем и уже бесспорно подлинном трактате Асанги "Абхидхарма-самуччая" ("Выжимки из Абхидхармы") она тематизируется в одном блоке с "таковостью" (татхата) и тремя уровнями реальности. Алаявиджняна обстоятельно исследуется в его основном произведении "Махаяна-санграха" (гл. 1 - 2): "аккумулированное сознание" хранит "отпечатки" (васана) последствий прошлого опыта индивида как в некоем "складе" в виде "семян" (биджа), которым предстоит прорасти в будущем опыте. Оно является условием функционирования "активного сознания", результирующего из действия пяти чувств и менталитета -манаса, которое в свою очередь оставляет "отпечатки", возвращающиеся в "аккумулированное сознание" и там "прорастающие". Т. о., индивид оказывается постоянно изменяющейся конфигурацией двух взаимообусловливающих "сознаний". ПомиМо шести указанных видов сознания (сознания пяти чувств ума-манаса) есть еще самосознание, характеризуемое как "загрязненный менталитет" (клишта-манас), благодаря аберрациям которого алаявиджняна мыслится как реальное эго и даже "субстанциальное Я", наподобие брахманистского Атмана. По Асанге, алаявиджняна является таким же кинетическим и "бессубстанциальным" феноменом, как и любой поток сознания, с теми лишь отличиями, что ему приписывается аккумулятивная функция и оно непостижимо "обычными людьми". Хотя алаявиджняна и ранее соотносилась с высшим уровнем реальности в онтологической иерархии виджнянавадинов (см. Свабхава), этот аспект концепции был наиболее обстоятельно проблематизирован у Васубандху. В "Трисвабхаванирдеше" (Экспозиция трех природ) первый уровень реальности - "воображаемый" - соответствует объектам опыта, второй - "зависимый" - субъектам, третий - совершенный - "аккумулированному сознанию". Все три носят признаки и сущего и не-сущего: первый уровень онтологически неопределим; второй существует не так, как является; третий является не-сушим по отношению к любой дуальности. Позднее эту концепцию алаявиджняны разрабатывают Дхармапала (Виджняптиматрасиддхи) и Дхармакирти (Праманаварттика). "Махаянасанграха" была переведена в 6 в. на китайский язык Парамартхой и стала основополагающим текстом для основанной Куйцзи школы Фасян-цзун (7 - 9 вв.). Китайский йогачар, историк и философ Сюань Цзан (7 в.) разработал концепцию восьмого вида сознания - того, что несет ответственность за отождествление "аккумулированного сознания" с "субстанциональным эго", не подозревая, что алаявиджняна на деле не отличается от тех "семян" будущего опыта, которые в нем хранятся.
Лит.: Schmithausen L. Alayavijnana. On the Origin and the Early Development of the Central Conception of Yogacara Philosophy, v. 1-2. Tokyo, 1987; Brown B. E. The Buddha Nature: A Study of Tathlgatagarbha and Alayavijnana. Delhi, 1991.
В. К. Шохин


© 2009-2020  lib.ltd.ua