Веб-бібліотека - головна сторінка


Петрик О.І., Валецький Ю.М. Валеологія: Курс лекцій:

Людина та її здоров'я. Фізичне здоров'я. Психічне здоров'я. Духовне здоров'я. Природні умови здоров'я. Соціальні умови здоров'я. Етнічна культура здоров'я. Оздоровчі методи і системи...

Коляда Т.А. Правове регулювання туристської діяльності: Законодавчі акти в сфері туризму. Цивільно-правові зобов'язання та договори. Правовий режим міжнародної туристичної діяльності. Міжнародні нормативні акти. Регламентація міжнародної туристської діяльності в законодавстві України. Порядок оформлення виїзду українських громадян за кордон. Поняття і види підприємницької діяльності в галузі туризму. Правове регулювання підприємницької діяльності в галузі туризму. Правові засади державного регулювання підприємницької діяльності в галузі туризму. Юридична відповідальність за порушення у сфері підприємницької діяльності. Захист прав суб'єктів підприємницької діяльності. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності...
Комова М.В. Складання ділових документів: Стилі сучасної української мови. Мовна норма. Загальна характеристика функціональних стилів. Науковий стиль. Офіційно-діловий стиль. Жанроструктурні різновиди офіційно-ділового стилю. Специфіка мовних засобів офіційно-ділового стилю. Публіцистичний стиль. Художній стиль. Розмовний стиль. Лексичні засоби стилістики ділових та інформаційних документів. Основні типи лексики за формою Вживання в системі функціональних систем. Стилістичні опозиції в лексичній системі мови. Сполучуваність слова. Багатозначність. Тропи. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми. Іншомовні слова. Неологізми. Застарілалексика. Діалектизми. Жаргонізми. Тірофесіоналізми. Терміни. Морфологічні засоби стилістики ділових та інформаційних документів...
Буров Є. Комп'ютерні мережі: Протоколи комп'ютерних мереж. Історія розвитку та класифікація комп'ютерних мереж. Історія виникнення та техніко-економічні передумови появи комп'ютерних мереж. Різновиди комп'ютерних мереж. Класифікація комп'ютерних мереж. Стандартизація в комп'ютерних мережах. Архітектурні принципи побудови комп'ютерних мереж. Головні означення та поняття. Головні функції протоколу N-рівня. Стандарт 7498 ISO. Методи комутації. Середовища передавання даних. Середовища передавання у комп'ютерних мережах. Електромагнітне випромінювання та електромагнітна невразливість. Завади. Сигнали та коди комп'ютерних мереж. Структурна схема ланки передавання даних. Форми передавання даних у каналах KM. Синхронізація. Пристрій спряження...
Свинко Й. М., Сивий М. Я. Геологія: Загальна геологія. Основні відомості про Землю. Сучасні уявлення про Землю. Земля - планета Сонячної системи. Походження Землі. Будова й фізичні властивості Землі. Мінерали - складова земної кори. Хімічний склад земної кори. Кристалографічні властивості та форми мінералів у природі. Діагностичні ознаки мінералів. Найпоширеніші мінерали. Процеси зовнішньої і внутрішньої геодинаміки. Магматизм. Магма й утворення магматичних порід. Інтрузивний магматизм. Ефузивний магматизм. Класифікація магматичних гірських порід. Вивітрювання порід (гіпергенез). Фізичне вивітрювання. Хімічне вивітрювання. Продукти вивітрювання. Робота вітру. Вітри й вітрові процеси. Руйнівна робота вітру. Транспортна діяльність вітру. Акумулятивна робота вітру...
Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / За ред. В.В. Ковалевського: Розміщення продуктивних сил як наука. Предмет, методологія та завдання курсу. Закономірності й принципи розміщення продуктивних сил. Форми розміщення й територіальної організації продуктивних сил. Систематизація основних термінів і визначень. Поняття про територіальний поділ праці. Вплив територіального поділу праці на структуру господарства. Сучасна концепція енерговиробничих циклів. Територіально-виробничі й портово-промислові комплекси, науково-технологічні зони. Основи економічного районування. Передумови розміщення продуктивних сил. Природні передумови. Класифікація природних ресурсів. Природно-ресурсний потенціал...
Лубський В.І., Лубська М.В. Історія релігій: Виникнення релігії. предмет, об'єкт і структура релігієзнавства. релігії народів Дворіччя. Релігія Стародавнього Єгипту. Релігії народів Малої Азії і Східного Середземномор'я. Зороастризм. Іудаїзм. Релігії Стародавньої Індії. Індуїзм. Буддизм. Релігія в Стародавньому Китаї. Релігія в Японії. Релігія античного світу. Походження християнства. Православ'я. Католицизм. Протестантизм. Іслам. Нетрадиційні релігії. Секулярні вчення релігійного характеру...
Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: Теоретичне підґрунтя та об'єктивна основа визначення ціни товару. Механізм формування ринкової ціни товару (послуги), роль і функції ціни. Базова стратегія конкуренції та її вплив на формування ринкових цін. Стратегія зниження ціни продукту. Стратегія диференціації продукту. Стратегія сегментування ринку. Сутність стратегії нововведень. Сутність стратегії швидкого реагування на потреби ринку. Систематизація та класифікація цін на товари і послуги споживчого ринку. Загальні ознаки класифікації цін. Специфічні різновиди цін, які застосовуються у сфері туристичної діяльності. Характеристика комплексного туристичного продукту та послуг гостинності...
Мельник Л. П. Психологія управління: Предмет наукового вивчення сучасної психологічної науки. Поняття про психологію. Психіка людини як об'єкт дослідження. Структура сучасної психологічної науки. Психологія управління. Методи соціально-психологічних досліджень управлінської діяльності. Наукове спостереження та його види. Методи опитування. Експериментальні дослідження, їх переваги та недоліки. Метод вивчення документів. Особистість працівника, її структура і прояви. Поняття про особистість. Співвідношення понять "індивід", "особистість", "індивідуальність". Структура особистості працівника. Психологічна ієрархія її складових. Психологія управлінської діяльності менеджера. Організаційна діяльність менеджера...
Вступ до соціальної роботи / За ред. Т. В. Семигіної: Соціальна робота як суспільне явище. Сутність соціальної роботи. Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві. Сутність соціальної роботи як фахової діяльності. Соціальна робота як наука. Соціальна робота як навчальна дисципліна. Виникнення та еволюція соціальної роботи. Проблеми періодизації історії соціальної роботи. Передісторія виникнення соціальної роботи як фахової діяльності. Зародження фахової соціальної роботи. Еволюція методології фахової соціальної роботи. Історія фахової соціальної роботи в Україні. Соціальна робота у структурі соціально-гуманітарних наук. Філософія соціальної роботи. Філософія і соціальна робота. Філософське осмислення практики соціальної роботи...
Жидецький В. Ц. Охорона праці користувачів комп'ютерів: Характеристика роботи користувачів комп'ютерів з точки зору охорони праці. Охорона праці, як система заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності користувачів комп'ютерів. Фактори, що впливають на функціональний стан користувачів комп'ютерів. Особливості роботи користувачів комп'ютерів. Розлади здоров'я користувачів, що формуються під впливом роботи за комп'ютером. Зоровий дискомфорт. Перенапруження скелетно-м'язової системи. Ураження шкіри. Розлади центральної нервової системи (ЦНС). Порушення репродуктивної функції. Вплив на інші системи організму. Принципи професійного відбору операторів ВДТ. Працездатність операторів ВДТ. Аналіз системи "людина-комп'ютер-середовище"...

Внукова Н. М., Кузьминчук Н. В. Соціальне страхування: Кредитно-модульний курс:

Теоретичні основи виникнення видів соціального страхування. Сутність, принципи та роль соціального страхування. Сутність соціального страхування. Функції соціального страхування. Види загальнообов'язкового державного соціального страхування. Суб'єкти й об'єкти соціального страхування. Принципи соціального страхування. Система соціальних гарантій населення: соціальні нормативи і джерела фінансування соціальних гарантій, індексація. Система соціальних гарантій населенню. Державні соціальні стандарти і нормативи. Державний моніторинг у сфері соціального страхування. Індексація у системі соціального захисту. Становлення і розвиток соціального страхування...

АКСИОЛОГИЧЕСКОЕ ОТНОШЕНИЕ

- опосредованное духовной свободой отношение людей к смыслу собственной жизни и будущему своего рода.
А. о., как правило, либо отождествляется с одной из его многочисленных смысловых характеристик (чаще всего с ценностью или с оценочным отношением), либо используется в предельно абстрактном значении, не имеющем своего собственного концептуального содержания. Оба эти варианта непродуктивны. За термином А. о. скрывается не только ценностное отношение, но и исторически предшествовавшее ему, а ныне сосуществующее с ним отношение полезности. За ним скрывается также многообразие наличных проявлений человеческого бытия (желания и предпочтения, цели и установки, ожидания и предметные значения, образцы и стандарты, планы и программы), когнитивных форм выражения (ценностные представления и оценки, идеалы и утопии) и бесчисленное множество видовых модификаций (индивидуальных, социальных, этических, эстетических и др.). Феноменологическая редукция всего этого исторически сложившегося многообразия приводит к метафизическому представлению о едином благе. Но позиция абстрактного тождества не выдерживает столкновения с реальностью, что и обнаруживает непрерывное воспроизводство в поколениях двух взаимосвязанных вопросов - ради чего живет человек и куда идет род человеческий. Оба эти вопроса могут складываться на разных уровнях - либо в форме эмоционально насыщенного полуосознанного переживания, либо в виде категориально выраженной мировоззренческой рефлексии.
Генетически А. о. складывается одновременно с культурой как всеобщей формой человеческой жизнедеятельности и в органическом единстве с ней. В этом единстве культура всегда остается условием сохранения родовой жизни людей: каждый вновь родившийся индивид, чтобы стать человеком, вынужден, в той или иной мере, овладевать культурой. Для сменяющих друг друга поколений культура образует пространство сосуществования, поле возможностей, возрастающих в историческом развитии человечества. В этом же контексте А. о. обретает всего лишь один, но зато предельно глубокий временной смысл - отношения к будущему. Тем самым А. о. становится условием направленного обновления родовой жизни, способом ориентации людей на те возможности культуры, которые детерминированы в качестве исторически предельных или актуально значимых, но всегда желанных ориентиров.
Структуру А. о. образует стихийно складывающееся временное отношение индивидов к культуре. Родовая жизнь людей возникает в форме "группового эффекта", предполагающего социокультурную "одновременность", как результат пролонгированного согласования индивидуальных интенций, способностей и усилий, которые не только различны по своей физической природе, но еще и психологически "разновременны". В социогенезе эта одновременность формируется как отношение длительности и последовательности взаимосвязанного со-бытия индивидов; в онтогенезе - как стремление связать в уме предметную память и предметное ожидание. И в том и в другом случае речь идет об опосредованном совместным опытом или наличным переживанием отношении к будущему. Феномен "задержанного" ожидания, с его прямой ("волевой") и обратной ("когнитивной") связью, становится инвариантом А. о., сохраняющимся во всех его типах, формах, вариативных воплощениях и видовых модификациях.
В наличной действительности А. о. сплетено с другими типами отношений - социальным, экономическим, политическим и иными, совпадая с ними по одним и существенно различаясь по другим параметрам. Эта сплетенность, с одной стороны, придает любым социокультурным отношениям временной смысл, открытый в будущее, но с другой - затрудняет понимание А. о. как такового.
Существенное своеобразие А. о. обусловлено прежде всего особой, проективной формой связи субъективного и объективного. Как предметно ориентированная связь А. о. чувственно переживается каждым без исключения индивидом и, благодаря этому, становится явлением субъективным; но соучастие в групповой деятельности других людей от сознания индивида зависит в очень малой степени и поэтому требует для своего подкрепления выработки объективно значимого основания (эту функцию берет на себя язык, как знаковая система) и социально организованного регулятивного воздействия (осуждения и запрещения, оправдания и поощрения). Складываясь на своем собственном, знаковом основании, А. о. становится жизненным проектом для индивида и проективной реальностью для организации совокупной жизни людей. Проект, по Сартру, "располагается между объективными условиями среды и объективными структурами поля возможностей и сам по себе представляет подвижное единство субъективности и объективности".
Другим своеобразием А. о., вырастающим из его способности непосредственно связывать находящееся вне сознания и относящееся к самому сознанию, является принципиальная возможность развиваться сразу в двух взаимозависимых сферах - реальной и идеальной. Оставаясь мыслительной способностью и деятельностью, ориентированной на предмет, значимый для обшностей самого различного порядка и величины (община, артель, группа единомышленников, толпа), А. о. порождает "идею", т. е. "живое событие, разыгрывающееся в точке диалогической встречи двух или нескольких сознаний" (Бахтин). Знаковое основание дает возможность для идеального конструирования и дальнейшей критической "проработки" в уме некоторого замысла, начинания и любых иных общезначимых проектов будущего. Но в той же самой совместной жизнедеятельности людей А. о. становится еще и необходимостью предварительной реализации проекта. В этом случае, оставаясь проективной реальностью, А. о. становится "организатором" деловых отношений между людьми, способом и формой поиска взаимного согласия, технического моделирования, финансового расчета и иных подчиненных конечной реализации проекта действий.
Функциональная роль и конечное назначение А. о. определяются исторически становящейся духовной свободой. В своих истоках духовная свобода связана с ментальностью, т. е. тем уровнем пробуждающегося коллективного сознания, который формируется стихийно и представляет собой потаенный сплав чувств и умонастроений, бессознательных влечений и не вполне осознаваемых предпочтений, определяющих изменчивую форму предметных ориентации индивидов. Свою определенность и направленность совместность человеческих желаний и предпочтений обретает лишь стохастически. Эта слабо выраженная тенденция существенно усиливается благодаря внешним (для А. о.) воздействиям - социальным, политическим, идеологическим и др. В итоге на каждой ступени исторического становления и развития складывается конкретная функциональная взаимозависимость между сферой человеческих влечений (А. о.), сферой родового опыта и возможностей для реализации индивидуальных интенций (культурой) и сферой социума, в которой люди сознательно создают нормы и институты, с помощью которых детерминируют, регулируют и контролируют А. о. Как бы ни ограничивалось при этом А. о., духовная свобода никогда не исчезает. С одной стороны, она модифицируется в зависимости от тех сфер, с которыми А. о. взаимодействует, проникая в культуру (в форме творчества), в политику (в виде политической свободы), в искусство (оборачиваясь здесь художественным творчеством и свободой художественного воображения) и т. д. С другой стороны - она сохраняется и в собственной сфере, модифицируясь в исторически сменяющих друг друга устойчивых типах. Тип А. о. зависит уже не только от ментальности, но еще и от менталитета, более высокого уровня коллективного сознания, складывающегося в зависимости от традиционно признанных и проверенных в опыте образцов, стандартов и эталонов, влияющих на формирование устойчивых массовых установок. В первобытности, т. е. относительно однородном типе организации родовой жизни, менталитет был относительно однороден. Какие бы духовные ориентации ни складывались в первобытности (религиозные, нравственные, художественные), все они концентрировались вокруг единого и единственно устойчивого образца - мифа, как универсального способа описания, объяснения и оправдания родовой жизни людей. В условиях цивилизации существенно усложнилась не только ментальность, но и менталитет: появляется возрастающее множество особенных, но тоже претендующих на универсальность, образцов - истина, добро, красота, власть, богатство, слава и т. д. Исторические типы А. о. складываются в процессе взаимодействия ментальности и менталитета, т. е. изменчивой сферы индивидуальных влечений и их устойчивой ориентации на универсально значимый единый образец или некоторое множество таковых. В первобытности духовная свобода, определяющая в конечном счете жизненный успех всего множества индивидов, принимает вид пользы, т. е. ориентации на ближайшее и очевидное каждому индивиду будущее; в цивилизации - вид ценностей, ориентирующих на отдаленное и многократно опосредованное будущее.
А. о. гносеологически уникально - оно может быть предметом переживания, оценки и переоценки, понимания или непонимания, но никогда не может стать объектом "чистого" познания. Причиной этого является то обстоятельство, что А. о. всегда остается "внутренним" либо в психологическом, либо в социальном плане, а роль "внешнего" для него играет культура, т. е. сфера родовых возможностей. К этому добавляется и другое обстоятельство: А. о. всегда остается отношением целого (родового, универсального) и части (индивидного, уникального), каждое из которых представляет собой предварительное условие для понимания "другого", а потому их единство образует "герменевтический круг" .
Основным вопросом для понимания содержательной стороны А. о. является вопрос, имеющий судьбический смысл как на индивидуальном, так и на родовом уровне - ради чего живет человек и куда идет род человеческий. Основной гносеологический вопрос (что мы можем знать) и все познавательные процедуры - от сбора фактов до построения научной картины мира - оказываются в этом случае совсем в другой плоскости, пересекающейся с А. о. только в оценочной сфере, которая переводит "фактичность" и все другие когнитивные структуры в транзитивный план, т. е. требует обязательного перехода от индивидуального смысла к родовому и обратно. Например, утвердительное суждение "В первобытности люди жили ради пользы, а в условиях цивилизации они живут ради ценностей" обретает содержательный смысл только в контексте целостности родовой жизни людей. И, напротив, взятое в своем частичном сугубо личностном выражении это же суждение утрачивает не только судьбический смысл, но и конкретное содержание, всегда связанное с переживанием и духовностью. Еще более сложным оказывается ответ на вопрос, куда идет род человеческий, содержательная сторона которого зависит от понимания будущего и судеб цивилизации.
В. И. Плотников