Веб-бібліотека - головна сторінка


Рутинський М. Й., Стецюк О. В. Музеєзнавство:

Основи музеєзнавства. Музейні установи в системі освіти, культури і туризму. Музеєзнавство як наука. Об'єкт, предмет та структура науки. Історія розвитку музейної справи в Україні. Класифікація музеїв України. Основні напрями роботи музеїв. Фондова робота. Експозиційна діяльність. Комерційна та фандрайзингова діяльність. Нові інформаційні технології музейної справи. Ринкові засади музейного менеджменту й маркетингу. Суть та завдання музейного менеджменту. Організація ефективного музейного маркетингу. Налагодження PR-комунікацій між музеєм та суспільством. Організація взаємовигідної співпраці музеїв із туристичними фірмами. Географічно-туристична пам'яткознавча характеристика визначних музеїв України...

Русинка І.І. Психологія: Психологія як наука. Еволюція наукових поглядів на природу психічного. Розвиток психологічних знань у рамках вчення про душу. Розвиток психологічних знань у рамках вчення про свідомість. Розвиток психології як науки про свідомість у період до формування експериментальної психології. Становлення психології як самостійної науки. Мозок і психіка. Будова мозку. Принципи роботи мозку. Принцип динамічного стереотипу. Принцип домінанти. Свідомість і підсвідоме: взаємодія та взаємозалежність. Основні теорії особистості. Основні теорії особистості. Теорія З. Фрейда. Теорія А. Адлера. Теорія В. Франкла. Теорія Г.Олпорта. Теорія Д. Келлі. Теорія А. Маслоу. Психологічна структура особистості та особливості її розвитку і поведінки. Свідомість...

АДЛЕР Альфред (1870 - 1937)

- австр. врач и психолог. С 1902 сторонник Фрейда, в 1911 порвал с ним, выработав собственную концепцию "индивидуальной психологии (в 1924 создана Международная ассоциация индивидуальной психологии). Умер в США. Его взгляды оказали влияние на амер. психиатрию н педагогику. В качестве осн. движущей силы развития человеческой психики А. постулировал стремление к преодолению чувства недостаточности, "неполноценности . Это стремление становится стимулом творческой активности индивида, развития его Дарований, позволяющих компенсировать те или иные физические недостатки, ущербность социального положения и т. д. А. доказывал, что сновидения, фантазии н пр. психические феномены являются не искаженным выражением прошлых травматических переживаний, как утверждал Фрейд, а попытками "предвидения перед лицом жизненных проблем личности. Задачей "индивидуальной психологии А. считал выявление и соответствующую корректировку "жизненной линии , бессознательного "проекта , "плана , к-рый, по его мнению, формируется в самом раннем детстве и образует стержень ("шаблон ) жизненного поведения личности, определяя ее характерные поступки, манеру преодолевать жизненные трудности и т. д. Взгляды А. оказали влияние на тех представителей неофрейдизма, к-рые подчеркивали важность социальных факторов воздействия на человеческую психику, а также на "экзистенциальный психоанализ Сартра. Осн. соч.: "О нервном характере (1912), "Теория и практика индивидуальной психологии (1920), "Человекознание (1927), "Смысл жизни (1933).