Веб-бібліотека - головна сторінка


Пазенок B.C., Федорченко В.К. Філософія туризму:

Філософія туризму. Осмислення феномена туризму в європейській історико-філософській традиції. Гуманістична функція туризму. Антропологія туризму. Етика туризму. Соціо-інтегративна сутність туризму (соціально-філософський та праксеологічний аспекти). Туризм у контексті міжетнічних та кроскультурних відносин. Туристська діяльність як чинник глобальної синергії культур. Міжнародний туризм як чинник міжцивілізаційної взаємодії і взаємозбагачення культур. Соціологія туризму. Філософський аспект паломницького (релігійного) туризму в Україні. Туризм і політологія. Філософські аспекти проблеми безпеки і правового захисту особистості в туризмі. Необхідність туризмології. Філософія туризмології...

Правик Ю.М. Маркетинг туризму: Особливості маркетингової діяльності туристичних компаній. Організація і технологія роботи туристичних фірм. Види туристичної діяльності. Туристичні послуги та їх правове забезпечення. Процес укладення туристичного договору. Розробка туристичного продукту. Формування туристичного продукту. Міжнародні принципи розрахунків у туристичному бізнесі. Канали збуту туристичних послуг. Маркетингові дослідження туристичної галузі. Загальна сутність маркетингових досліджень на підприємстві. Сутність і функції маркетингового дослідження у туристичній галузі. Доцільність проведення та нормативна база маркетингових досліджень. Стандарти якості маркетингових досліджень у маркетингу послуг...
Фіцула М.М. Педагогіка: Загальні засади педагогіки. Предмет і завдання педагогіки. Педагогіка як наука, її становлення і розвиток. Предмет і основні категорії педагогіки. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки. Напрями, течії зарубіжної педагогіки. Логіка і методика педагогічних досліджень. Наукові дослідження - шлях до розв'язання проблем педагогіки. Методологія педагогіки. Методи науково-педагогічного дослідження. Етапи педагогічного дослідження. Розвиток, виховання і формування особистості. Процес розвитку і формування особистості. Спадковість і розвиток. Вплив середовища на розвиток і формування особистості. Розвиток і виховання. Діяльність як чинник розвитку особистості. Зарубіжні теорії розвитку особистості...
Марченко O.K. Фізична реабілітація хворих із травмами й захворюваннями нервової системи: Травми й захворювання нервової системи. Будова нервової системи. Роль нервової системи у регуляції рухів. Порушення рухової функції. Порушення чутливості. Вегетативно-трофічні порушення. Порушення вищих кіркових функцій. Психічні розлади. Фізична реабілітація в клініці нервових хвороб. Поняття про реабілітацію. Види реабілітаційних заходів. Основні засоби, методи й форми застосування фізичних вправ із лікувальною метою. Механізми лікувальної дії фізичних вправ і масажу. Застосування основних засобів фізичної реабілітації в клініці нервових хвороб. Види спеціальних лікувальних заходів і вправ, застосовуваних у клініці нервових хвороб...

АБСОЛЮТНЫЙ ИДЕАЛИЗМ

- течение англо-амер. философии конца XIX - начала XX веков. Понятие абсолютной реальности, или абсолюта, сформировалось в классической нем. философии. Согласно Шеллингу и Гегелю, атрибут абсолюта - гармоничное примирение противоположностей. Однако в их системах понятие абсолюта содержало неявное противоречие, которое не замедлило обнаружиться при дальнейшей эволюции философских идей. Это противоречие между принципом историзма, согласно которому "дух" становится абсолютным в процессе исторического развития, и самим понятием абсолюта как вневременной полноты бытия и совершенства. Приверженцы А.и. отказались от историзма во имя последовательной концепции абсолюта. Однако в понимании абсолютной реальности у них не было единодушия. Разногласия между ними можно свести к трем позициям. Первая представлена брит. неогегельянцами Брэдли и Б.Бозанкетом (1848-1923), вторая - сторонником персонализма Дж. Мак-Таггартом (1860-1925), третья, - Дж. Ройсом (1855-1916), называвшим свою доктрину "абсолютным прагматизмом". В наиболее четкой форме аргументация А.и. развернута в трактате Брэдли "Видимость и реальность" (1893). Философское мышление, делая предметом своей рефлексии основные построения научного познания, а также представления здравого смысла, повсюду наталкивается на внутреннюю противоречивость используемых в них понятий. В этих понятиях сущность изначально отделена от существования; стремление же преодолеть это разделение вовлекает в бесконечный процесс опосредствования - перехода от одного абстрактного определения реальности к другому. Мысль все время остается в порочном круге взаимообусловленных абстракций. Абсолют противопоставляется этому как единство сущности и существования, мысли и ее осуществления, истины и реальности. Однако мыслить абсолют во всей его конкретности мы не в состоянии, потому что наше мышление остается абстрактным (в этом отличие Брэдли от Гегеля). Но, поднимаясь на уровень философского постижения действительности, мы все же можем указать на общие логические условия конкретности, т.е. абсолютной реальности. Последняя предстает как всеохватывающая гармонически упорядоченная система, преодолевающая пространственно-временную разделенность вещей и развертывающая все богатство своего содержания одновременно и повсеместно. Индивидуальные вещи и явления, в том числе личностное начало, растворяются в абсолюте.
Дж. Ройс пытался раскрыть понятие абсолюта с помощью разработанной математиком Г. Кантором концепции актуальной бесконечности. Дж. Мак-Таггарт истолковывал абсолютную идею Гегеля в персоналистическом духе: она воплощает в себе искомое равновесие единства и множественности как гармоническая система соотносящихся между собой личностных центров самосознания. Для такого персонализма не существует ничего, кроме личностей, групп личностей, элементов личностей. Однако этот способ мышления рождает проблемы. Универсальную гармонию неповторимых личностей легче постулировать, чем философски обосновать. Монадология Лейбница - ярчайшее тому подтверждение. Лейбниц решал проблему мирового единства с помощью постулата "предустановленной гармонии", отсылающей к Творцу мироздания. Для персонализма Мак-Тагтарта этот путь закрыт, и ему не остается ничего другого, как отсылать к единящей силе мистической "любви".
М.А. Киссель
Бозанкет Б. Основания логики. М., 1914; F.H.Bradley. Appearance and Reality. L., 1893; J.Royce. The World and the Individual. N. Y., 1900; J.McTaggart. Ontological Idealism // Contemporary British Philosophy. L., 1924.