Веб-бібліотека - головна сторінка


Мухін В.М. Фізична реабілітація:

Історія лікувального застосування фізичних вправ та масажу. Становлення реабілітації. основи реабілітації. Деякі загальні питання реабілітації. Завдання, мета і принципи реабілітації. Види, періоди і етапи реабілітації. Фізична реабілітація. Лікувальна фізична культура. Механізми лікувальної дії фізичних вправ. Засоби лікувальної фізичної культури. Форми лікувальної фізичної культури. Періоди застосування лікувальної фізичної культури. Загальні вимоги до методики проведення занять з ЛФК. Рухові режими. Ефективність застосування ЛФК. Лікувальний масаж. Механізми лікувальної дії масажу. Вплив масажу на окремі системи організму. Форми і методи лікувального масажу. Фізіотерапія...

Предко О. I. Психологія релігії: Психологія релігії як релігієзнавча дисципліна. Предмет психології релігії. Психологія релігії і релігійна психологія. Структура психології релігії та її методи. Тенденції психології релігії в контексті української релігієзнавчої думки. Відношення «людина - Бог» в контексті пошуку передумов психологічного осягнення релігії. Креативно-антропологічні можливості осягнення відношення «людина - Бог» в процесі становлення святоотцівської думки. Особливості трансформації змісту ідеї «внутрішньої» людини у філософії Г. Сковороди. «Відчуття» як засіб дослідження релігії у філософії Ф. Шлейєрмахера. Виникнення і розвиток психології релігії у другій половині XIX - на початку XX ст. Тенденції розвитку американської психології релігії...
Афанасьєв І. Діловий етикет. Етика ділового спілкування: Що таке етикет і протокол. Основи етикету. Знайомство. У гостях. Після того, як вас відрекомендували. Вітання. На вулиці. У приміщенні. Як відповідати на вітання. Звертання. Вживання титулів і звань при звертанні. "Ви" і "ти". Прощання. Візит у гості. Як приймати і як відхиляти запрошення. Коли йдете в гості. Коли і як приходити. У гостях. Коли і як іти. Прийом гостей. Незвані гості. Як запрошувати гостей. Підготовка до прийому гостей. Як зустрічати гостей. Як розмістити гостей. Проведення застілля. Правила поведінки за столом. Як сідати за стіл. Я[о робити із серветкою. Як їсти і користуватися столовими приборами. Як розливати алкогольні напої. Коли і як слід цокатися чарками...
Запаско Я. та ін. Початки українського друкарства: Степан Гунько. Книга - культура духовна. Яким Запаско. Про дофедорівське книгодрукування в Україні. Орест Мацюк. Чи було книгодрукування на Україні до Івана Федорова. Орест Мацюк. Ще про початки книгодрукування на Україні. Володимир Стасенко. Проблемні питання історії початку українського кириличного друкарства...

АБСОЛЮТИЗМ

(этический) (лат. absolutis-безусловный) - методологический принцип истолкования природы нравственности, лежащий в основе мн. домарксистских и нек-рых совр. буржуазных этических теорий. Моральные принципы, понятия добра я зла сторонники А. трактуют как извечные и неизменные, абсолютные начала (законы вселенной, априорные истины или божественные заповеди), не связанные с условиями общественной жизни людей, с их потребностями, с историческими законами развития человечества. В отличие от релятивизма, к-рый обычно выражал протест против канонизаций и догматизации господствующей морали, А. мог иметь двоякий смысл. С одной стороны, его сторонники часто выступали против относительности и условности господствующей морали, ее беспринципности и подчинения политическим интересам правящих групп; в противовес деградации нравов привилегированных классов они выставляли непреложные законы морали, должные соблюдаться всеми. Но, с др. стороны, такая критика господствующей морали не отрицала ее в принципе, а лишь обосновывала представление о ее незыблемости и универсальности. Поэтому абсолютисты приходили иногда к моральному догматизму и ригоризму. Абсолютистский взгляд на нравственность получает развитие еще в древности. Сократ. Платон, Евклид Мегарский трактуют добро как абстрактную, вечную идею, противоположную всему изменчивому и обусловленному в материальном мире вещей. Абсолютистские воззрения на природу морали присущи также христианскому учению в целом, хотя и не всегда проводились с равной последовательностью. Обоснование морали феодального, а затем буржуазного об-ва ссылкой на волю или разум бога имело целью придать этой морали абсолютное значение, поставить ее вне конкретно-исторических условий. Идеи А. провидятся и в нек-рых светских этических учениях нового времени. Так, англ. философ Шефтсбёри доказывал, что представления людей о нравственности имеют врожденный характер, неизменны и не могут быть обоснованы ссылками на человеческие интересу и общественную пользу (родственного чувства теории). Принцип А. развивают в своей этике Кант, а также Спенсер. Примером совр. направления буржуазной философии морали, где обосновываются идеи А., может служить интуитивизм - этическая теория, в к-рой. доказывается, что моральные понятия добра и долга неизменны и безусловны, что осн. моральные истины постигаются как "самоочевидные" и не нуждаются в доказательствах. Марксистско-ленинская этика противопоставляет А. принцип конкретно-исторического подхода к обоснованию природы нравственности, связывая ее с социальными условиями жизни людей, с их интересами и потребностями. Всякий моральный принцип возникает исторически, на определенной ступени общественного прогресса. И если он сохраняет свое значение для последующих эпох, то при этом наполняется новым, более конкретным и гуманным содержанием, отвечая более широким историческим возможностям прогрессивных классов. Так, коммунистическая нравственность воспринимает все лучшее из морали человечества в прошлом и развивает его содержание в направлении полной социальной справедливости.