Веб-бібліотека - головна сторінка


Ткач О.І. Політологія:

Політологія у системі соціально-гуманітарного знання. Політологія як наука і навчальна дисципліна. Об'єкт і предмет вивчення політології. Закони і категорії політології. Функції політології. Генези політичної думки України. Питання для дискусій. Політика як суспільне явище. Сутність політики. Основні концепції політики. Структура і функції політики. Взаємозв'язок політики з іншими сферами громадського життя. Політика і мораль. Питання для дискусій. Теми доповідей і рефератів. Політична влада. Поняття, особливості політичної влади. Система влади: суб'єкт-об'єкт, засоби і форми державної влади. Проблема легітимізації політичної влади. Проблеми функціонування влади в Україні. Питання до дискусій. Теми доповідей рефератів...

Цюрупа М.В., Ясинська B.C. Основи сучасної політології: Становлення предмету політології - історико-наукові методологічні проблеми. Політологія в структурі політичного знання. Політологія як наука і навчальна дисципліна. Політологія - інтегральна соціальна наука і навчальна дисципліна. Методологічні засади, категорії та принципи політології. Основні парадигми політичного мислення. Функції політології. її соціальна роль у формуванні політичної культури керівника і громадянина. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин). Протополічні погляди у країнах Стародавнього Сходу. Політичні ідеї та погляди представників класичної античної науки. З.Теологічні парадигми політичного мислення у епоху Середньовіччя...
Бедь В. В. Юридична психологія: Предмет, завдання і система юридичної психології. Предмет і завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Система юридичної психології. Методологічні основи і методи юридичної психології. Методологічні принципи в юридичній психології. Методи пізнання в юридичній психології. Методи психологічного впливу на особистість. Загальнопсихологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології. Поняття про психіку і свідомість особистості. Психічні процеси. Психічні властивості особистості. Психічні стани особистості. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності. Правова психологія. Правова соціалізація. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості...
Макарова О.В. Державні соціальні програми: Теоретичні засади програмного регулювання соціальної сфери. Об'єктивно-історичні передумови застосування державних соціальних програм. Історичні корені застосування систем соціального захисту. Об'єктивні передумови застосування державних соціальних програм у сучасний період історії. Досвід застосування соціальних програм у країнах «загального добробуту». Особливості застосування соціальних програм в Україні у перехідний період. Сутність та методологічні основи програмного регулювання соціальної сфери. Програмування як інструмент реалізації соціальної політики. Сутність категорії «державна соціальна програма». Методологія розробки державних соціальних програм. Класифікація соціальних програм...
Возняк M.X. Історія української літератури. Кн. 1: Племінне походження українського народу. Українські племена. Українська народність. Україна та східне слов'янство. Історична доля і роль України. Українська мова. Справа української літературної мови. Усна словесність і письменність. Література. Поділ історії української літератури на доби. Давня доба української літератури. Основи давньої доби української літератури. Християнство. Два типи християнства. Виникнення церковнослов'янської літератури. Болгарська література. Мова церковнослов'янської літератури й письмо. Література передхристиянської доби. Двовір'я. Чужоземні впливи. Культурні, осередки й освітній рівень. Справа збереженості пам'яток літератури. Перекладне письменство...
Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологія сучасної української мови: Фразеологізм як лінгвістична одиниця. Ознаки фразеологізму. Обсяг фразеології. Олександр Потебня - предтеча української фразеології. Ідеографічна характеристика фразеології. Вибірковість фразеології. Ідеографічна класифікація фразеологізмів. Семантика фразеологізму. Фразеологічне значення. Співвіднесеність фразеологізму і слова. Творення слів на базі фразеологізмів. Символ як структурно-семантична основа формування фразеологізмів. Системні відношення у фразеології. Багатозначність фразеологізмів. Синонімія у фразеології. Фразеологічні варіанти. Антонімія фразеологічних одиниць. Класифікація фразеологізмів. Семантична класифікація. Генетична класифікація. Функціональна класифікація...
Конфліктологія / За ред. В. М. Петюха: Сутність конфлікту та його характерні риси. Кінцеві та проміжні цілі. Визначення конфлікту. Конфліктна ситуація та інцидент як передумови виникнення конфлікту. Характерні ознаки прояву конфлікту. Об'єктивні й суб'єктивні складові конфліктної взаємодії. Межі поширення конфлікту. Види та типи конфліктів. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації. Причини й наслідки конфліктів в організації. Кінцеві та проміжні цілі. Типові причини виникнення конфліктів в організації. Функції конфліктів і їхня спрямованість. Вплив конфлікту на соціальне оточення та його учасників. Позитивні наслідки конфліктів. Негативні наслідки конфліктів...

АБХИНАВАГУПТА

(Abhinavagupta) (кон. 10-нач. 11 в.) - индийский религиозный философ и эстетик, один из наиболее ярких представителей кашмирского шиваизма, в частности его недуалистического направления. Непосредственным учителем Абхинавагупты был философ и тантрик Утпаладева (нач. 10 в.). Основные труды: Комментарий к трактату Утпаладевы "Ишвара-пратьябхиджня" ("Ишвара-пратьябхиджня-вимаршини") и "Толкование" к нему ("Ишвара-пратьябхиджня-виврити-вимаршини"), трактаты "Тантра-сара" ("Сущность тантры"), "Тантраалока" ("Свет тантры"), "Пара-тримшика-виварана" ("Толкование тридцати [шести шлок] о Верховной (Богине]") и др., ряд сочинений по эстетике и теории драмы. Обычно творчество Абхинавагупты подразделяют на три основных периода. Первый из них - тантристский - посвящен прежде всего обобщению ритуальной практики кашмирского шиваизма, причем особое внимание уделялось религиозному направлению "Трика". Во второй период Абхинавагупта писал в основном работы по эстетике и поэтике (Комментарий к "Натья-шастре", или "Шастре о драматическом искусстве", "Лочана" ("Глаз") - Комментарий к трактату "Дхваньялока" ("Свет дхвани") Анандавардханы. Наконец, к третьему периоду творчества относятся собственно философские его работы, в которых он стремился найти приемлемый синтез между двумя главными философскими школами кашмирского шиваизма - школой спанда и школой пратьябхиджня.
В основе учения Абхинавагупты - представление о космическом союзе двух сущностей (точнее, двух аспектов одной и той же нераздельной сущности), которые персонифицированы в образе Шивы и его возлюбленной Шакги. В этом соединении Шива являет собой ясный, незамутненный свет созерцания (пракаша), тогда как Шакти символически обозначает динамический, активный аспект рефлексий, ее интенциональность, направленность вовне (вимарша). Две стороны сознания пребывают в состоянии постоянной пульсации, волнообразного движения (спанда), в соответствии с ритмами которого развертывается и снова свертывается вся вселенная. Деятельное движение Шакти вместе с тем является своего рода проекцией внутренних потенций, латентно заложенных в сердце самого Шивы; именно благодаря позволению верховного Господа энергия Шакти проявляется внешним образом - прежде всего как фоническая энергия Высшей Речи (ибо каждый очередной цикл проявления мира неизменно начинается с возобновления алфавита, с восстановления священных текстов - своего рода всеобщей парадигмы тварного тра), а затем и как полнота прочих явлений и предметов вселенной. Та же пульсация сознания проявляется в каждом живом существе, и как только адепт верно угадывает в себе эту природу, он приходит к внезапному мистическому озарению (пратибха), "узнаванию" (пратьябхиджня) себя самого как верховного Господа.
Та же концепция внезапного постижения нашла отражение и в эстетической теории Абхинавагупты. С его т. зр., художник и зритель, поэт и слушатель принципиально равновелики в своем творческом усилии; радостная дрожь "узнавания", приносящая эстетическое наслаждение, возможна лишь потому, что в их душах изначально заложена одна и та же сущность (концепция "сахридая", или представление о "со-сердечном" слушателе). Само представление об эстетическом наслаждении (раса) сближается у Абхинавагупты не столько с идеей удовольствия, "вкушения", сколько все с той же онтологической страстью. В мгновение этой страсти, в переживаемом восторженном изумлении (чаматкара) адепт как бы очищается от наносных, суетных забот и ему открывается истинная природа мира (в этом смысле раса Абхинавагупты на удивление близка греческому понятию катарсиса, каким оно предстает в "Федоне" Платона). Крупнейшим учеником и последователем Абхинавагупты был Кшемараджа, также помимо философии интересовавшийся проблемами поэтики.
Сот.: Isvarapratyabhijnakarika by Utpaladeva, with Vmiaisini by Abhinavagupta, ed. by M. S. Kaul, v. l. - 2. - "Kashmir Series of Texts and Studies", 1918 - 22, N 22, 33; Tantrasara by Abhinavagupta, ed. by M. S. Kaul. - Ibid., 1918, N 17; Isvarapratyabhijnakarikavimarsini, engl. transi, by К. С. Pandey. Benares, 1954; LEssenza dei Tantra, tr. R. Gnoli. Torino, 1960; Tantraloka. La Luce delie Sacre Scritture, tr. R. Gnoli. Torino, 1972; II Commento di Abhinavagupta alla Paratrimsika, tr. R. Gnoli. Roma, 1985; La Lumiare sur les Tantras. Chap. 1 a5 du Tantraloka, trad. et comm. par L. Silbum et A. Padoux. P., 1998.
Лит.: Исаева H. В. Слово, творящее мир. От ранней веданты к кашмирскому шиваизму: Гаудапада, Бхартрихари, Абхинавагупта. M., 1997; Pandey К. С. Abhinavagupta. An Historical and Philosophical Study. Varanasi, 1963; R. K. The Doctrine of Recognition. Pratyabhijna Philosophy. Hoshiapur, 1967; Gnoli R. The Aesthetic Experience According to Abhinavagupta. Benares, 1968; Silbum L. Hymnes de Abhinavagupta. P., 1970; Rashavm V. Abhinavagupta and His Works. Varanasi, 1981; PadouxA. Vac. The Concept of the Word in Selected Hindu Tantras. Albany, 1990.
H. В. Исаева