Веб-бібліотека

Рутинський М. Й., Стецюк О. В. Музеєзнавство:

Основи музеєзнавства. Музейні установи в системі освіти, культури і туризму. Музеєзнавство як наука. Об'єкт, предмет та структура науки. Історія розвитку музейної справи в Україні. Класифікація музеїв України. Основні напрями роботи музеїв. Фондова робота. Експозиційна діяльність. Комерційна та фандрайзингова діяльність. Нові інформаційні технології музейної справи. Ринкові засади музейного менеджменту й маркетингу. Суть та завдання музейного менеджменту. Організація ефективного музейного маркетингу. Налагодження PR-комунікацій між музеєм та суспільством. Організація взаємовигідної співпраці музеїв із туристичними фірмами. Географічно-туристична пам'яткознавча характеристика визначних музеїв України...

Любіцева О.О. та ін. Туристичні ресурси України: Науково-методичні засади вивчення туристичних ресурсів. Глобальні тенденції розвитку туризму. Місце України на світовому туристичному ринку. Класифікація туристичних ресурсів. Інформаційні джерела та методи обробки інформації. Характеристика туристичних ресурсів. Природно-рекреаційні ресурси. Кліматичні ресурси та умови. Бальнеологічні ресурси. Водні туристичні ресурси. Туристичні ресурси природно-заповідного фонду України. Біотичні туристичні ресурси. Рельєф як туристичний ресурс. Культурно-історичні ресурси. Етнічні ресурси. Інфраструктурні умови використання туристичних ресурсів. Розвиток сфери гостинності. Санаторно-курортне господарство. Транспорт і транспортна інфраструктура. Туристичні підприємства...
Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Теоретические основы документоведения. Понятие о документе. Сущность понятия «документ». Генезис и развитие понятия «документ». Документ как система. Характеристика документа как системного объекта. Свойства документа. Признаки документа. Функции документа. Информационная составляющая документа. Материальная (физическая) составляющая документа. Материальная основа документа. Форма материального носителя информации. Структура документа. Общая характеристика структуры. Внутренняя структура документа. Внешняя структура документа. Реквизиты документа. Методы и способы документирования. Общие положения. Кодирование информации. Понятие о языках. Знаковый метод фиксирования информации. Понятие о знаках. Классификация знаков...
Сморжанюк Т.П., та ін. Документарне забезпечення управління: Діловодство як галузь ведення документів. З історії документації управлінської діяльності в Україні. Особливості організації сучасного діловодства. Стилістика і службові документи. Класифікація документів. Організація документообігу на підприємстві. Нормативна база організації документування. Оформлення документів і їх реквізити. Організація документообігу на підприємстві та порядок зберігання документів. Службові документи виробничої та зовнішньоекономічної діяльності. Документування в управлінській діяльності. Документи з питань постачання і збуту. Розпорядчі, розрахунково-фінансові документи. Особливості номенклатури справ і порядок зберігання документів...
Мигович І.І. Соціальна робота: Чому стає актуальною соціальна робота в Україні. Що таке соціальна робота. Історичні корені й традиції благодійництва. Морально-гуманістичні витоки соціальної роботи. Взаємозв'язок соціальної роботи з іншими галузями суспільної практики. Структура і функції органів соціальної роботи в Україні. Принципи і методи соціальної роботи. Яким має бути соціальний працівник...
Пятницкая Н. А., Лазарев Б. Г. Организация обслуживания в предприятиях общественного питания: Характеристика торговой части предприятий общественного питания. Значение организации обслуживания в предприятиях общественного питания. Торговые помещения. Торговая мебель. Буфеты. Организация работы моечной столовой посуды и сервизной. Столовая посуда, приборы и столовое белье. Меню и прейскуранты. Общая характеристика меню и прейскуранта. Меню со свободным выбором блюд. Меню дневного рациона питания. Оформление меню и прейскуранта. Подготовка торговых помещений к обслуживанию посетителей. Уборка помещений. Расстановка торговой мебели. Получение и подготовка посуды, приборов и столового белья. Складывание полотняных салфеток. Подготовка специй, цветов...
Роменець В. А. Історія психології: Алгебра і гармонія світової душі. Предмет і методологічні основи історії психології. Історичне формування предмета психології. Методологічні основи і становлення логічного осередку історії психології. Старовинна легенда як історико-психологічний феномен. Загальний поділ історії психології. Ситуативне визначення вчинку. Стародавній світ і Середні віки. Мотиваційне визначення вчинку - від Ренесансу до Просвітництва. Дійове визначення вчинку - від виникнення марксизму до сучасності. Ситуативне визначення вчинку в історії психології. СИТУАЦІЯ ЗНАЧЕНЬ: Міфологічна і народна психологія. Психологічна природа анімізму. Виникнення і суть анімізму. Метемпсихоз і метаморфоза. Тотемістичне тлумачення психічної діяльності живих істот...
Іваницька О.П. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002): Основні проблеми світу після другої світової війни. Поляризація суспільно-політичних систем у післявоєнному світі. Особливості політичного розвитку. Соціал-реформістська модель організації суспільства: становлення та криза. Неоконсерватизм: суть та особливості. Розпад колоніальної системи та модернізація країн третього світу. Науково-технічний прогрес та постіндустріальне суспільство. Глобальні проблеми сучасності. Міжнародний тероризм як планетарна проблема. Провідні країни Європи та Америки. Сполучені Штати Америки. Гаррі Трумен - 33-й президент США. Наслідки другої світової війни для США. Повоєнна реконверсія та економічний розвиток. "Справедливий курс"...
Суховірський Б. І. Регіональна стратегія економічного розвитку України: Теорія і практика сучасного репоналізму. Методологія і маркетинг регіональних умов господарювання. Сучасні форми світогосподарської інтеграції. Інноваційна регіональна політика і програми. Геоінформаційні системи в економіці. Особливості європейського регіоналізму. Організаційні засади європейського регіоналізму. Загальноєвропейські принципи регіонального співробітництва. Правові основи європейського регіоналізму. Зарубіжний досвід утворення єврорегіонів та прикордонної співпраці. Регіоналізація відкритої економіки України. Пріоритетні напрями світової господарської інтеграції. Конкурентноздатність відкритої економіки. Перспективи українського регіоналізму. Геоекономіка і регіональна політика...

"РАССУЖДЕНИЕ О МЕТОДЕ"

(Discours de la methode), полное название "Рассуждение о методе для хорошего направления разума и отыскания истины в науках" - сочинение Р.Декарта, опубликованное в 1637 в Лейдене (вместе с "Диоптрикой", "Метеорами", "Геометрией"); латинский перевод - 1644 (Амстердам). Трактат резюмирует философскометодойогаческие идеи "Правил для руководства ума" и прокладывает путь общефилософской проблематике "Метафизических размышлений" и "Начал философии".
Часть 1 ("Соображения, касающиеся наук") - своего рода введение, где Декарт высоко оценивает здравый смысл, "обычный ум человека": это "единственное, что отличает нас от животных и что в полной мере присуще каждому" (Избр. произв. М., 1950, с. 260). Но "мало иметь хороший ум, главное - хорошо его применять" (там же). "Книжной науке" (какими бы полезными и утонченными ни были ее результаты) Декарт предпочитает ознакомление с "великой книгой мира", т. е. путешествия, наблюдения, общение с людьми и т. д. Ибо "в рассуждениях каждого о делах, непосредственно его касающихся... гораздо больше истины, чем в бесполезных спекуляциях кабинетного ученого..." (с. 265 - 266). Употребив несколько лет на изучение "книги мира", Декарт "принял решение изучать самого себя" (с. 266). Для "Рассуждения о методе" вообще характерны свободные, исповедальные биографические экскурсы.
Во 2-й части ("Основные правила метода") Декарт обосновывает тезис о "книжной" науке как сумме мнений различных лиц и о том, что "самое лучшее - раз и навсегда отрешиться от них, чтобы впоследствии водворить на их место лучшие либо те же, но согласованные с разумом" (с. 268). При этом он не одобряет людей, постоянно задумывающих какие-либо новые преобразования в обществе, и утверждает:
"Никогда мои намерения не шли дальше попыток реформировать мое собственное мышление и строить на фундаменте, который принадлежит мне" (с. 269). Изложение основных правил метода Декарт предваряет разъяснением относительно того, что они не сводятся к приемам логики, ее силлогизмам (к "искусству Луллия"), к анализу суждений древних, равно как и к приемам алгебры Нового времени. Искомые правила метода Декарт излагает следующим образом: "Первое - никогда не принимать за истинное ничего, что я не познал бы таковым с очевидностью... Второе - делить каждое из исследуемых мною заблуждений на несколько частей, сколько это возможно и нужно для лучшего их преодоления. Третье - придерживаться определенного порядка мышления, начиная с предметов наиболее простых и наиболее легко познаваемых и восходя постепенно к познанию наиболее сложного... И последнее - составлять всегда перечни столь полные и обзоры столь общие, чтобы всегда была уверенность в отсутствии упущений"(с. 274). В разных сочинениях Декарт по-разному записывал и группировал правила метода. Эти четыре правила - обобщенное формулирование 21 правила, изложенного в более ранних "Правилах для руководства ума". Ум должен привыкать мыслить ясно и отчетливо и отыскивать истину, которая по каждому вопросу только одна.
В части 3 ("Некоторые правила морали, извлеченные из этого метода") представлены следующие "временные правила нравственности": "Первое - это подчиняться законам и обычаям моей страны, блюдя религию... и во всем остальном руководствоваться мнениями, наиболее умеренными и далекими от крайностей..." Второе правило - "оставаться возможно более твердым и решительным в своих действиях..." (с. 276). "...Моим третьим правилом было стремиться всегда побеждать скорее самого себя, чем судьбу, и менять скорее свои желания, чем порядок мира..." (с. 277).
В 4-й части ("Доводы, доказывающие существование Бога и человеческой души, или Основание метафизики") излагается в краткой форме "методическое" движение по пути сомнения к "первому принципу философии", а именно к идее "я мыслю, следовательно, я существую", а от нее - к идее субстанции, "вся сущность и вся природа которой состоит только в мышлении и которая, чтобы существовать, не нуждается ни в каком месте и не зависит ни от какой материальной вещи" (с. 283). Следующий шаг (подробно представленный в "Метафизических размышлениях", 1641): "размышляя по поводу того, что я сомневался и что, следовательно, мое существо не является вполне совершенным...", я логично прихожу к идее более совершенного существа, чем я. Аналогичным образом "я знаю некоторые совершенства, мне не присущие", и по контрасту представляю себе существо, способное быть "бесконечным, вечным, неизменным, всесведущим, всемогущим", т. е. прихожу к идее Бога.
В частях 5 ("Порядок физических вопросов") и 6 ("Что необходимо, чтобы продвинуться вперед в исследовании природы") излагаются принципы и порядок естественнонаучных исследований: сначала отыскиваются "вообще принципы, или первопричины всего того, что есть и может быть в мире..." (с. 306), затем выясняется, "каковы первые и самые обычные следствия", какие можно вывести из этих причин. На этом пути предметом исследования стали небеса, звезды, земля, а на земле - вода, огонь, минералы, т. е. вещи "наиболее общие из всех и наиболее простые, а следовательно, и наиболее легкие для познания" (там же); в частности, была предложена гипотеза о возникновении Земли, Солнца из хаоса материального движения, затем совершился переход "к более подробному рассмотрению Земли" (с. 291). Таким же образом вначале исследовались движения животных и человеческого тела; Декарт подробно обсуждает движение сердца, крови, чтобы доказать, что "все это согласуется с правилами механики, являющимися и правилами природы" (с. 299). Отличие человека от животных - наличие "разумной души", которая "никоим образом не может быть продуктом материальной силы наподобие других вещей" (с. 302 - 303) и которая сотворена Богом и является бессмертной. Хотя принципы философии "крайне просты и очевидны", ученые мужи не торопятся обладать светом истины, ограничиваясь "тщеславной видимостью всезнайства" (с. 312). Впрочем, своими судьями Декарт желает иметь тех, "кто соединяет здравый смысл с ученостью" (с.316).
Наиболее известные комментарии к "Рассуждению о методе" выполнены Э. Жильсоном в парижском издании 1947 и в исследовании Ш. Серрюса (Sems Ch. La methode de Descartes. P., 1933).
Русский перевод - M. M. Скиада (Воронеж, 1873); H. A. Любимова (СПб., 1885); Г. Тымянского (M., 1925); Г. Г. Слюсарева и А. П. Юшкевича (1953, с комментариями).
Н. В. Мотрошилова


© 2009-2020  lib.ltd.ua