Веб-бібліотека

Пірен М. І. Конфліктологія:

Предмет конфліктології як науки. Предмет, метод, структура конфліктології. Основні поняття та категорії конфліктології. Зв'язок конфліктології з іншими науками. Методи наукових досліджень у конфліктології. Функції конфліктології в суспільстві. Конфлікти в історії суспільної думки. Давні уявлення про конфліктність буття. Конфлікти в рамках соціополітичного виміру (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). Теорії конфліктів (кінець ХХ - початок ХХІ ст.). Становлення конфліктології як науки в Україні та її розвиток на сучасному етапі. Природа конфліктів. Поняття, структурні елементи конфлікту. Класифікація конфліктів. Межі конфлікту. Причини конфліктів, їхні функції та профілактика. Особистісні причини виникнення конфліктів...

Дубогай О. Д. та ін. Методика фізичного виховання студентів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи: Резервні можливості організму, який перевіє захворювання. Фізичні вправи - основний засіб оздоровчо-лікувальної фізичної культури. Тонізуюча дія фізичних вправ. Вплив фізичних вправ на трофічні процеси. Формування компенсацій. Механізм нормалізації функцій. Реабілітація. Про деяку складність процесу навчання фізичним вправам. Організація і планування занять центрами спеціальних медичних груп. Оздоровчо-лікувальна фізична культура для студентів з порушенням зору. Комплекс вправ для профілактики прогресування короткозорості. Фізичні вправи при захворюваннях органів дихання. Захворювання органів дихання...
Дейтус К. Сміт, молодший. Посібник книговидавця: Книговидання і національний розвиток. Генеральна стратегія та головні цілі. Партнери у книгосвіті. Процес книговидання. Економіка книговидання. Редакційна робота: від ідей до книжок. Редагування рукопису. Оформлення книжки. Книговиробництво: друк і оправа. Книготоргівля. реклама: Як заохотити людей до купівлі книжок. Види книговидання. прибуткові видання та інші види книжок. Підручники. Дитяча література. Масове розповсюдження. Книжкові клуби та передплатні видання. Переклади - вікна у світ. Розбудовуючи майбутнє. Бібліотеки, розвиток письменності та читання. співробітництво видавців. Окремі питання. Видавничі права і контракти. Кілька нотаток про бухгалтерію. Книгарня. Навчання книгоіндустрії...
Афанасьєв І. Діловий етикет. Етика ділового спілкування: Що таке етикет і протокол. Основи етикету. Знайомство. У гостях. Після того, як вас відрекомендували. Вітання. На вулиці. У приміщенні. Як відповідати на вітання. Звертання. Вживання титулів і звань при звертанні. "Ви" і "ти". Прощання. Візит у гості. Як приймати і як відхиляти запрошення. Коли йдете в гості. Коли і як приходити. У гостях. Коли і як іти. Прийом гостей. Незвані гості. Як запрошувати гостей. Підготовка до прийому гостей. Як зустрічати гостей. Як розмістити гостей. Проведення застілля. Правила поведінки за столом. Як сідати за стіл. Я[о робити із серветкою. Як їсти і користуватися столовими приборами. Як розливати алкогольні напої. Коли і як слід цокатися чарками...
Локазюк В. М., Савченко Ю. Г. Надійність, контроль, діагностика і модернізація ПК: Надійність обчислювальних пристроїв, ПК і комп'ютерних систем. Суть і основні елементи теорії надійності. Розподіли ймовірності безвідмовної роботи Експоненціальний розподіл. Нормальний розподіл (Гауса). Розподіл Вейбула. Методи забезпечення надійності Методи забезпечення надійності відновлюваних об'єктів. Методи забезпечення надійності невідновлюваних об'єктів. Комп'ютерні системи як синтез відновлюваних і невідновлюваних об'єктів. Резервування апаратури Основні види резервування. Мажоритарний метод резервування. Відновлюючий орган з пам'яттю як метод резервування. Інформаційна надлишковість як універсальний засіб контролю. Суть інформаційної надлишковості...
Русаловський А. В. Правові та організаційні питання охорони праці: Загальні питання охорони праці. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном. Основні розділи дисципліни "Основи охорони праці". Основні поняття в галузі охорони праці. Основні терміни та визначення. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Класифікація виробничих травм. Правові основи охорони праці. Основні законодавчі акти про охорону праці. Закон України "Про охорону праці". Гарантії прав громадян на охорону праці. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій. Найважливіші надбання закону "Про охорону праці". Відповідальність за порушення законодавства про ОП. Контрольні питання. Державні нормативно-правові акти з охорони праці...
Мальська М.П. та ін. Основи туристичного бізнесу: Історичні передумови виникнення та розвитку туризму. Історія розвитку туризму в Україні. Туризм: види та форми. Поняття про туризм. Класифікації туризму. Туристична індустрія. Організатори туризму. Перевезення. Готельна індустрія. Система громадського харчування. Страхування. Система розваг. Банківські та фінансові послуги. Інформаційні послуги в туризмі. Безпека туристичної подорожі. Небезпека травмування. Вплив довкілля. Пожежна безпека. Біологічні чинники. Психофізіологічні навантаження. Небезпечні випромінювання. Хімічні чинники. Етап перевезення. Специфічні чинники ризику. Менеджмент у туризмі. Функція менеджменту "планування". Функція менеджменту "організація"...
Лубський В.І. Релігієзнавство: Релігієзнавство як наука. Релігія як предмет дослідження та структура сучасних релігій. Основні теорії походження релігії. Філософія релігії. Психологія релігії. Соціологія релігії. Визначення релігії. Футурологія релігії. Характеристика релігій світу. Релігії народів Малої Азії і Східного Середземномор'я. Хеттська релігія. Фрігійська релігія. Сирійсько-фінікійська релігія. Халдейська релігія. Іудаїзм. Релігії Індії. Ведична релігія. Брахманізм. Індуїзм. Релігії Китаю. Конфуціанство. Даосизм. Синтоїзм. Зороастризм. Джайнізм. Сикхізм. Брахманізм. Релігія античного світу. Світові релігії. Буддизм. Загальна характеристика священних книг іудаїзму, буддизму, індуїзму і зороастризму. Християнство. Християнське віровчення...
Бойко О.Д. Історія України: Ще одне прочитання історії. первісне суспільство і перші державні утворення на території України. Початок формування людської цивілізації на території України. Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави Північного Причорномор'я. Східні слов'яни у VI-XI ст. Київська русь. Походження Давньоруської держави. Виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець IX - кінець X ст.). Піднесення та розквіт Київської Русі (кінець X - середина ХІ ст.). Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI - середина XIII ст.). Монгольська навала та встановлення золотоординського іга. Політичний устрій. Соціально-економічний розвиток. Етнічний розвиток. Схрещення Русі. Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі...
Ющук І. П. Українська мова: Сучасна українська мова як предмет вивчення. Походження української мови. Українська мова - державна. Стилі української мови. Мова як система. Фонетика і письмо. Звуки і фонеми. Звуки мови як фізичне явище. Звуки мови як фізіологічне явище. Членування мовленнєвого потоку. Звуки мови як соціальне явище. Фонеми в мовленнєвому потоці. ПИСЬМО. Виникнення і розвиток письма. Становлення писемності в Україні. Сучасний український алфавіт. Унормування українського правопису. Вживання великої букви. Транскрипція і транслітерація. Приголосні фонеми. Система приголосних фонем. Сонорні, дзвінкі і глухі приголосні. М'які і тверді приголосні. Вживання м'якого знака. Вживання апострофа. Подовження приголосних і подвоєння букв. Випадання приголосних...
Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Економіка та розвиток регіонів (областей) України: Стан, проблеми та основні напрями розвитку господарства економічних районів (регіонів) обласного рангу:. Вінницький регіон. Волинський регіон. Дніпропетровський регіон. Донецький регіон. Житомирський регіон. Закарпатський регіон. Запорізький регіон. Івано-Франківський регіон. Київський регіон. Кіровоградський регіон. Львівський регіон. Луганський регіон. Миколаївський регіон. Одеський регіон. Полтавський регіон. Рівненський регіон. Сумський регіон. Тернопільський регіон. Харківський регіон. Херсонський регіон. Хмельницький регіон. Черкаський регіон. Чернівецький регіон. Чернігівський регіон. Кримський регіон...

"ФЕНОМЕНОЛОГИЯ ДУХА"

- раннее произведение Гегеля. Впервые вышло под заголовком "System der Wissenschaft. Erster Teil, die Phanomenologie des Geistes" в 1807. Следующее издание Гегель начал готовить только в 1831, но смерть помешала этому. В 1832 (и в 1841) вышла под редакцией И. Шульца; 5-е издание в Собрании сочинений Лассона (1907; 1921; под ред. И. Хофмайстера, 1952), где была снабжена заголовками параграфов (они воспроизводятся в лучшем русском издании - Гегель. Соч., т. 4. М., 1956 - в переводе Г Г Шлета).
"Феноменология духа" - одно из самых трудных сочинений Гегеля. Она тесно связана с проблематикой других йенских произведений: испробовав различные варианты оснований системы, Гегель в итоге отвел эту роль именно феноменологии духа.
Центральные проблемы "Феноменологии духа": 1) исследование тех духовных форм, которые рождаются в недрах индивидуального сознания, но затем превращаются в отчуждаемые "гештальты" (Gestalten) и - благодаря деятельности людей - "являются", как бы играют свои роли на "сцене духа". Слово "феномен" в этом произведении почти не фигурирует, а употребляется его немецкий эквивалент - Erscheinung, явление; соответственно предметом феноменологии (т. е. учения о феноменах, или явлениях) становится являющееся знание (das erscheinende Wssen) - одно из самых важных понятий "Феноменологии духа"; 2) изучение главных логико-философских кристаллизации, вырастающих вокруг этих форм-"гештальтов" (сознание - самосознание - разум - дух) в их динамике и интерпретации различными философскими учениями; 3) связывание этих кристаллизации, их "явленности" с историческим становлением человеческого сознания, "свернутым" прохождением им того пути, который в "развернутой" форме некогда проходил человеческий дух; 4) явное или зашифрованное насыщение этих логико-философских кристаллизации исторически-конкретными "гештальтами", которые связываются с непреходящими формообразованиями человеческого духа, а через них - и человеческой истории (господское и рабское сознание, несчастное сознание и т. д.). В противовес историческому описанию, которое брало бы формы являющегося духа в форме случайности, "наука о являющемся знании", феноменология, берет их "со стороны их организации, постигнутой в понятии" (Соч., т. 4, с. 434); 5) подведение индивида к точке зрения науки как конечная цель "Феноменологии духа". Эта цель является и системообразуюшей: системный путь феноменологии духа телеологически проникнут устремлением к науке и научности, к научной истине, а через них - к свободе. В этом качестве она сначала и была задумана как первая, притом основополагающая, часть всей системы; впоследствии, однако, Гегель переосмыслил суть феноменологического исследования, сузив его функции до частного раздела философии духа. Однако и превратив логику в основание системы, Гегель не перечеркнул пропедевтического значения "Феноменологии": так, в 1-м томе "Науки логики" (1812) он еще называет свою логику "первым продолжением" "Феноменологии духа", одновременно подчеркивая, что изменение "внешнего" отношения логики и феноменологии не затрагивает их "внутреннего отношения".
ОСНОВНЫЕ МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ПРИНЦИПЫ. Принцип системности, ставший профилирующим для всей философии Гегеля, высказан уже в Предисловии (написанном, вероятно, после всей работы): "Истинной формой, в которой существует истина, может быть лишь научная система ее. Моим намерением было способствовать приближению философии к форме науки..." (там же, с. 3). "Знание действительно или может быть изложено только как наука или как система..." (там же, с. 12). Другой принцип: истинное надо выразить "не как субстанцию только, но равным образом и как субъект" (там же, с. 9). Гегель объединяет оба требования: "То, что истинное действительно только как система, или то, что субстанция по существу есть субъект, выражено в представлении, которое провозглашает абсолютное духом, - самое возвышенное понятие, которое принадлежит новому времени и его религии" (там же, с. 12). Принцип диалектики: требование рассматривать цель вместе с ее осуществлением, истину - вместе с "движением самосознания", "позитивность" результатов - вместе с движением "негативного" (там же, с. 2, 14,21,17). В отличие от логики феноменология духа должна проследить диалектику истинного и ложного, диалектику науки и обыденного сознания: "Но наука, тем самым, что она выступает на сцену, сама есть некоторое явление, ее выступление еще не есть она сама во всей полноте и развитии ее истины... Наука не может просто отвергнуть неподлинное знание..." (там же, с. 43). Наука требует от самосознания, чтобы оно поднялось в "эфир" всеобщего, духовности; но сознание (и самосознание) индивида ожидает, чтобы "наука предоставила ему лестницу, по которой он мог бы добраться" до точки зрения, позволяющей ему "жить с наукой и в науке" (там же, с. 13). Индивид же по отношению к каждому "гештальту" обладает "абсолютной самодеятельностью" да и сам провозглашается "абсолютной формой" (там же).
СТРУКТУРА И СОДЕРЖАНИЕ. Раздел "Сознание": 1) чувственное сознание, "это" и полагание; 2) восприятие, или вещь и иллюзия, обман чувств; 3) отношение "сил" и рассудка. В разделе речь идет о чувственной достоверности и ее претензиях на речь "самого достоверного" знания. На деле его истина - самая абстрактная и бедная из всех истин. Гегель разоблачает здесь претензии сознания, "околдованного" вещью, и доказывает, что, напр., сущностью восприятия является "всеобщее как принцип", тогда как воспринимаемое и воспринимающее "составляет несущественное" (там же, с. 60). Диалектика движения чувственного сознания такова, что воспринимающее сознание имеет силу "снимать" (aufheben) чувственную достоверность. То, что на ступени чувственной достоверности кажется собранием единичностей, в воспринимающем сознании оказывается вариацией свойств, т. е, общего. Снятие обнаруживает свою двойственную природу: отрицание и в то же время сохранение. Снятию подлежит мнимая самостоятельность множества вещей. Определенность вещи реализуется только в отношении к другим вещам. "Эти чистые определенности выражают, по-видимому, самое существенность, но они суть только для-себя-бытие, которое обременено бытием для чего-то иного, но так как то и другое находятся по существу в некотором единстве, то теперь имеется налицо безусловная всеобщность, и сознание здесь впервые действительно вступает в царство рассудка" (там же, с. 69). Стадии рассудка: сила и ее обнаружение (действительность является рассудку как игра сил); внутреннее вещей и явления (предметами рассудка оказываются явления); закон, царство законов (они составляют существенное содержание явлений; сверхчувственный мир есть покоящееся царство законов). "Снята завеса" с внутреннего: имеет место "лицезрение внутреннего во внутреннем" (там же, с. 92). Происходит переход к самосознанию.
Раздел "Самосознание": 1) самостоятельность и несамостоятельность; господство и рабство; 2) свобода самосознания (стоицизм, скептицизм и несчастное сознание). Этот раздел, один из самых трудных для понимания, породил множество толкований. Первая "явленность" нового "гештальта" знания, "знания о самом себе", такова, что знание о другом, т. е. о вещи, предметном мире, почти исчезло; однако они наличествуют в сознании, ибо "в действительности" самосознание есть рефлексия "из бытия чувственного и воспринимаемого мира", а значит, возврат из "бытия иного". "Самосозерцательность" предметного сознания уступает место "практическому" отношению: предмет стал "жизнью" (там же, с. 94), а отношение к предмету - "вожделением" и его удовлетворением. Исследование структур самостоятельности и несамостоятельности сознания - т. е. структур, приспособленных к восприятию, признанию другого человека (интерсубъективных структур, как сказали бы сегодня) - переходит у Гегеля в знаменитую диалектику господского и рабского сознания (здесь ощущается влияние классической политэкономии, поскольку отношение форм самосознания увязывается с феноменами овеществления и труда, вступающими в отношение с сознанием раба). "На стороне" господского сознания, зависимого от труда и, значит, от сознания раба, - "самодеятельность бытия", т. е. личная свобода и собственность. Но оказывается, что раб, "будучи не самостоятельным, имеет самостоятельность в вещности" (там же, с. 103). "Абсолютным господином" для раба, однако, становится не конкретный господин, а страх смерти (там же, с. 104 - 105).
В злоключениях стоицизма и скептицизма, рассматриваемых Гегелем, угадывается бегство свободных римлян, уставших от противостояния господства и рабства на арене действительной истории, в "свободу самосознания", т. е. в "простую существенность мысли" (там же, с. 108). "Несчастное сознание" - другой способ бегства, напоминающий об истории первых христиан, и т. д. Но несмотря на исторические опознавательные знаки, Гегель мыслит эти "гештальты" сознания как имеющие непреходящее значение и способные в новой форме "являться" там и тогда, когда для этого созреют подходящие условия.
Следующий большой раздел - "Абсолютный субъект" - имеет 4 части: А. А. Разум; В..В. Дух; С. С. Религия; D. D. Абсолютное знание. Разум уже выдвигает свои абсолютные притязания на "вступление во владение" миром. Но сначала это поверхностное "мое", зависимость от "иного". Перед нами борющийся, мятущийся, страдающий и т. п. "разум", существенно отличный от величественного разума более поздних произведений. Он выступает в виде череды гештальтов: наблюдающий разум (наблюдение природы и наблюдение за самосознанием) как связующее звено между самосознанием и разумом; разум, мятущийся между "законом сердца и безумием самомнения" (намек на людей, одержимых желанием реформировать действительность в соответствии со своими "превосходными" намерениями, от которых "отвращается" действительность) и т. д.
Дух, находящийся, как и разум, в процессе неустанного движения, проходит через стадии "Истинный дух. Нравственность", "Отчуждающийся от себя дух. Образование", "Сам себя знающий дух. Моральность" (раздел "В. В. Дух"). Употребляющееся здесь понятие "Bildung" - фундаментальное для всей гегелевской системы - имеет гораздо более широкий смысл, чем применяемое для его перевода слово "образование": оно означает способность человека к продуктивному освоению "царства действительности", уже насыщенного многообразными формами "отчуждающегося от себя духа". Аналогично и понятие "просвещение" (Aufklarung) означает сложный процесс преодоления предрассудков, суеверий, распространения знаний, жестокость которого поясняется с помощью ассоциаций с французским Просвещением и с недавней историей Французской революции (раздел заканчивается главой "Абсолютная свобода и ужас", портретирующей ужасы революционной эпохи). Избранный Гегелем жанр позволяет ему дать немало ярких портретов общественного сознания различных исторических эпох, проиллюстрировав суть рисуемых им гештальтов великими образами литературных произведений (Фауст как образ "разума, бросающегося в жизнь"; племянник Рамо как воплощение "разорванного сознания"). В разделах "С. С. Религия" и "D. D. Абсолютное знание" прослеживается движение религиозного сознания. Религия предстает как "естественная религия" , как "религия искусства" (Kunst-Religion) и как религия Откровения (христианство).
Последний раздел посвящен "абсолютному, или философскому, знанию" - сфере, где сознание "примиряется" с самосознанием. Все эти разделы исследователи считают предвосхищением "Философии духа".
В 19 - 20 вв. "Феноменология духа" стала объектом многочисленных исследований и интерпретаций. В 1-й пол. 19 в. ими занимались гегельянцы (Г. Габлер, Г. Хинрихс, К. Мишле, К. Розенкранц, И. Эрдман), фихтеанцы (Фихте Младший), молодой К. Маркс ("Экономическо-философские рукописи 1844 г."), во 2-й пол. 19 в. - В. Дилыпей, Б. Кроче, Д. Джентиле. В 1920-х гг. произведение исследуется в контексте всего Собрания сочинений Гегеля, в т. ч. с текстологической точки зрения (Р. Кронер, Н. Гартман, Т. Херинг, Г. Лассон, Г. Глокнер). Новое пробуждение интереса к "Феноменологии духа" связано с работами французских экзистенциалистов (Ж. Валь, Ж. Ипполит, А. Кожев). После 2-й мировой войны появилось множество работ, либо специально посвященных "Феноменологии духа" (комментарии: Р. К. Маурер, Я. Лёвенберг, Л. Флам, В. Бекер, П.-Ж. Лабарьер, В. Маркс), либо включавших ее в рамки целостной интерпретации философии Гегеля (Г.-Г. Гадамер, О. Пёггелер, Д. Хенрих, Х.-Ф. Фульда, Ф. Николин, Г. Рормозер, Р. Бубнер, Дж. Финдлей, X. Киммерле. Ч. Тейлор, В. ван Доорен, И. Говен и др.). "Феноменологии духа" посвящены работы зарубежных марксистов (Г. Лукач, Э. Блох, Г. Маркузе, М. Росси, Р. 1ароди, Г. Штилер, В. Р. Байер, Г. Гулиан) и выполненные в марксистской традиции работы отечественных авторов (М. Ф. Овсянников, Э. В. Ильенков, А. В. 1улыга, Ю. Н. Давыдов).
Лит.: Давыдов Ю. Н. "Феноменология духа" и ее место в истории философской мысли, - В кн.: Гегель. Соч., т. 4. М., 1959, с. V - XLV; Погосян В. А. Проблема отчуждения в "Феноменологии духа" Гегеля. Ереван, 1973; Materialien zu Hegels Phanomenologie des Geistes. Fr./M., 1973; Seeker W. Hegels Phanomenologie des Geistes. Eine Interpretation. Stuttg., 1971; Marx W. Hegels Phanomenologie des Geistes. Fr./M., 1971; KainzH.P. Hegels Phenomenology, pt. 1. Analysis and Commentary. Birmingham, 1976; LauerQ. Reading of Hegels Phenomenology of Spirit. N.Y, 1976; Norman R. Hegels Phenomenology. A Philosophical Introduction. N.Y., 1976; Laboriere P.-J. Introduction a une lecture de la phenomenologie de lesprit de Hegel. P., 1979. См. также лит. кет. йгел".
Н. В. Мотрошилова


© 2009-2020  lib.ltd.ua